83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.04.09 р. Справа № 39/46
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіной Н.С.
при секретарі Бахрамовой А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЄВРАЗРЕСУРС” УКРАЇНА” м. Дніпропетровськ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод ім. В.В. Куйбишева” м. Краматорськ
про стягнення 37444162грн.33коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Павельчук А.В. - за довіреністю;
від відповідача: Непом О.І. - за довіреністю;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЄВРАЗРЕСУРС” УКРАЇНА” м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод ім. В.В. Куйбишева” м. Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 37444162грн.33коп., яка складається з основного боргу в сумі 34050824грн.88коп., 3% річних в сумі 400213грн.80коп., суми втрат від інфляції в розмірі 2993123грн.65коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 1/35 від 31.03.2008 р., протокол розбіжностей до договору поставки № 1/35 від 03.04.2008 р., протокол погодження розбіжностей до договору поставки № 1/35 від 03.04.2008 р., додаткову угоду № 1 від 15.04.2008 р. до договору поставки № 1/35 від 03.04.2008 р., специфікацію № 1 від 31.03.2008 р. до договору поставки № 1/35 від 03.04.2008 р., акти приймання-передачі, журнал проводок за період з 01.01.2008 по 31.10.2008 р., банківські виписки, претензію № 588 від 19.12.2008 р., розрахунок.
Відповідач надав відзив на позов, позовні вимоги визнав частково в частині стягнення основного боргу, заперечив проти нарахування 3% річних та суми інфляції, у зв'язку з тим, що ухвалою суду від 07.11.2006 р. по справі № 27/232б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном. Додатково вказував на невірний розрахунок позивачем суми втрат від інфляційних процесів.
Заявою № 100 від 10.03.2009 р., позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми втрат від інфляційних процесів та просив суд стягнути з відповідача - основний борг в сумі 34050824грн.88коп., 3% річних в сумі 400213грн.80коп., суму втрат від інфляційних процесів в розмірі 3282499грн.51коп.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
31.03.2008 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЄВРАЗРЕСУРС” УКРАЇНА” м. Дніпропетровськ (Постачальник), та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Краматорський металургійний завод ім. В.В. Куйбишева” м. Краматорськ (Покупець), укладено договір поставки № 1/35, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Договір укладено сторонами з протоколом розбіжностей, які погоджені протоколом врегулювання розбіжностей.
Згідно даного Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар згідно специфікації за цінами, які є звичайними, справедливими, ринковими, а Покупець зобов'язується прийняти означений товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором.
У відповідності до укладеної між сторонами специфікації № 1 від 31.03.2008 р. до договору поставки № 1/35 від 03.04.2008 р. сторони погодили що за вказаним Договором поставляється - алгромерат ТУ У 13.1.-00191000-0022007 у кількості 600000 тн, на загальну суму 523591200,00грн.
На виконання умов Договору позивач протягом квітня-вересня 2008 р. передав відповідачеві Товар на загальну суму 191396145грн.20коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи 52-вома актами приймання-передачі, підписаних з боку обох сторін без зауважень та заперечень, а також залізничними накладними.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 191396145грн.20коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 5.2 Договору оплата погодженої сторонами партії Товару, що постачається за даним Договором, здійснюється Покупцем протягом 5 банківських днів з дати поставки.
Проте, прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, отриманий згідно договором поставки № 1/35 від 31.03.2008 р. сплатив частково в сумі 157345320грн.32коп., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 34050824рн.88коп.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 34050824рн.88коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 34050824рн.88коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% в розмірі 400213грн.80коп., нарахованих за період з 21.09.2008 по 10.02.2009 р., та суми інфляції в розмірі 3282499грн.61коп. - за період з вересня 2008 р. по січень 2009 р., з огляду на наявність заборгованості, вимоги позивача в цій частині, підлягають задоволенню
3% річних частково в сумі 399441грн.49коп., за арифметичним розрахунком суду (34050824,88грн. * 3% / 100% * 143дня / 366днів), з огляду на невірне визначення позивачем кількості календарних днів у 2008 р.;
сума втрат від інфляційних процесів в розмірі 3282499грн.51коп. - в повному обсязі.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Зазначена норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але не пов'язаний з його суттю, що розкривається в ст. 1 Закону України Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Тобто боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, інші санкції не застосовуються.
Статтею 1 Закону України Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” термін “грошове зобов'язання” тлумачиться як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.
Правовідносини сторін у справі були врегульовані договором поставки № 1/35 від 31.03.2008 р. Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар згідно специфікації за цінами, які є звичайними, справедливими, ринковими, а Покупець зобов'язується прийняти означений товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім, цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.
Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми ЦК України позивач звернувся до господарського суду у даній справі.
У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Відповідно до аб. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію поширюється на нараховану позивачем пеню, а сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних як плата за користування коштами підлягає стягненню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЄВРАЗРЕСУРС” УКРАЇНА” м. Дніпропетровськ - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод ім. В.В. Куйбишева” м. Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЄВРАЗРЕСУРС” УКРАЇНА” м. Дніпропетровськ основний борг в сумі 34050824рн.88коп., 3% річних в сумі 399441грн.49коп., суму втрат від інфляційних процесів в розмірі 3282499грн.51коп., витрати за державним митом в сумі 25499грн.48коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн.99коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 21.04.2009 р.
Суддя Морщагіна Н.С.