ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 33/134
13.04.09
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»
до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»
про стягнення 729 853,70 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Бідняжевська А.Ю. -представник за довіреністю № 5 від 01.01.2009 року;
від відповідача: Коваленко О.Д. - представник за довіреністю № б/н від 12.02.2009 року.
встановив :
Акціонерне страхове товариство «АИС-Поліс» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Комерційний банку «Надра»про стягнення 729 853,70 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.09.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір № 19 строкового банківського вкладу (депозиту) до договору про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 194 від 19.04.06.
Відповідно до п. 1.1 договору № 19 від 29.09.2008 року вкладник перераховує банку грошові кошти в сумі 550 000,00 грн.
Згідно з п. 1.2 договору № 19 від 29.09.2008 року дата повернення вкладу - 26 грудня 2008 року.
Позивачем надіслано на вказану в договорі поштову адресу банку претензію вих. реєстр. № 25121 від 30.12.2008 року. Претензію отримано уповноваженою особою банку 16.01.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02276736.
Проте ні відповіді на претензію, ні вкладу банком не повернуто.
Також, 06.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20 строкового банківського вкладу (депозиту) до договору про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 194 від 19.04.2006 року.
Відповідно до п. 1.1 договору № 20 від 06.10.2008 року вкладник перераховує банку грошові кошти в сумі 175 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.2 договору № 20 від 06.10.2008 року дата повернення вкладу -08.01.2009 року.
Позивачем надано в банк претензію вих. реєстр. № 015 від 09.01.2009 року, яку було отримано уповноваженою особою банку 22.01.2009 року, що підтверджується присвоєним вхідним реєстраційним номером 1614 на претензії.
Проте ні відповіді на претензію, ні вкладу банком не повернуто.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/134, розгляд справи призначено на 06.04.2009 року.
У судовому засіданні 06.04.2009 року представники сторін подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.02.2009 року.
Представник позивача через загальний відділ діловодства подав заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача по договору № 19 від 29.09.2008 року: основний борг (вкладу) в розмірі 550 000,00 грн., індекс інфляції в розмірі 36 502,47 грн., та три проценти річних в розмірі 2 123,92 грн., по договору № 20 від 06.10.2008 року: основний борг (вкладу) в розмірі 175 000,00 грн., індекс інфляції в розмірі 7 776,12 грн., та три проценти річних в розмірі 474,66 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 7 718,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Представник відповідача через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців -з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року, у зв'язку з чим на його думку на час розгляду даної справи Господарським судом м. Києва не виникло зобов'язання в частині виконання спірного договору, оскільки в силу приписів ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»виконання зобов'язань по вказаному договору зупинено на час мораторію, тобто до 10.08.2009 року. За таких обставин вважає, що провадження у даній справі має бути припинено в порядку п.1-1 статті 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору. Та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також, представник відповідача заявив усне клопотання про витребування додаткових доказів від позивача.
Судом оголошена перерва до 13.04.2009 року для надання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 13.04.2009 року представник позивача подав додаткові документи по справі.
Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в позовній заяві просить в якості забезпечення позову накласти арешт на рухоме та нерухоме майно (в тому числі грошові кошти) відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в частині позовних вимог.
Представник відповідача заперечував проти клопотання про забезпечення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог та перерахуванням судом суми штрафних санкцій.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
29.09.2008 року між акціонерним страхове товариство «АИС-Поліс» та відкритим акціонерним товариством Комерційний банку «Надра» був укладений договір № 19 строкового банківського вкладу (депозиту) до договору про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 194 від 19.04.2006 року.
Також, 06.10.2006 року між сторонами було укладено договір № 20 строкового банківського вкладу (депозиту) до договору про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 194 від 19.04.2006 року.
Відповідно до п. 1.1 договору № 19 від 29.09.2008 року вкладник перераховує на вкладний рахунок № 26526013675001 в Шевченківському відділенні філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564, відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 194 від 19.04.2006 року, грошові кошти в сумі 550 000,00 грн., а згідно п.1.1 договору № 20 від 06.10.2008 року -грошові кошти в сумі 175 000,00 грн.
Згідно з п.2.1 договорів № 19 від 29.09.2008 року та № 20 від 06.10.2008 року вкладник перераховує грошову суму одним платіжним дорученням у сумі, що зазначена у п.1.1 договору, на вкладний рахунок з власного поточного рахунку, протягом одного банківського дня з дня належного оформлення цього договору.
На виконання вищезазначених умов договорів позивач перерахував на вкладний рахунок кошти в розмірі 550 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7173 від 29.09.2008 року, та в розмірі 175 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7399 від 06.10.2008 року.
Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до п. 1.2 договору № 19 від 29.09.2008 року строк вкладу 89 днів. Дата повернення вкладу - 26 грудня 2008 року.
Згідно з п.1.2 договору № 20 від 06.10.2008 року строк вкладу 95 днів. Дата повернення вкладу - 08 січня 2009 року.
Відповідно до п.1.4 договорів № 19 від 29.09.2008 року та № 20 від 06.10.2008 року вкладник розміщує грошові кошти, а банк зобов'язується виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п. 3.1.2 договорів № 19 від 29.09.2008 року та № 20 від 06.10.2008 року вкладник має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів, відповідно до умов цього договору.
Пунктами 3.4.2 договорів № 19 від 29.09.2008 року та № 20 від 06.10.2008 року передбачено, що банк зобов'язаний забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами.
Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
У зв'язку з неповернення вкладів позивачем були направлені відповідачу претензії вих. № 25121 від 30.12.2008 року по договору № 19 від 29.09.2008 року та вих. № 015 від 09.01.2009 року по договору № 20 від 06.10.2008 року.
Як зазначив позивач, відповіді на претензії банк не надав, суми вкладів не повернув.
Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозитів позивачу по депозитному договору № 19 від 29.09.2008 року закінчився 26.12.2008 року та депозитному договору № 20 від 06.10.2008 року -08.01.2009 року, а банком суми депозитних вкладів не повернуті, чим порушено вимоги договорів та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 550 000,00 грн. по депозитному договору № 19 від 29.09.2008 року та в розмірі 175 000,00 грн. по депозитному договору № 20 від 06.10.2008 року перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач також просив стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 2 123,92 грн. та індекс інфляції в розмірі 36 502,47 грн. по договору № 19 від 29.09.2008 року та три проценти річних в розмірі 474,66 грн. та індекс інфляції в розмірі 7 776,12 грн. по договору № 20 від 06.10.2008 року.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами 5.1 договорів № 19 від 29.09.2008 року та № 20 від 06.10.2008 року передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань по цьому договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Оскільки, відповідно до договору № 19 від 29.09.2008 року дата повернення вкладу 26.12.2008 року, тому прострочення починається з наступного дня, тобто 27.12.2008року.
Розрахунок трьох процентів річних:
550 000,00 * 3% /366 * 5 днів (з 27.12.2008 року по 31.12.2008 року) = 225,40 грн.;
550 000,00 * 3% /365 * 40 днів (з 01.01.2009 року по 09.02.2008 року (включно)) = 1 808,21 грн.
Таким чином, за перерахунком суду загальний розмірі трьох процентів річних по договору № 19 від 29.09.2008 року становить 2 033,61 грн. та підлягає задоволенню.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.
Розрахунок індексу інфляції:
550 000,00 грн. * 102,9% (січень 2009 року) * 101,5% (лютий 2009 року) = 574 439,25;
574 439,25 грн. - 550 000,00 грн. = 24 439,25 грн.
Таким чином, за перерахунком суду розмір індексу інфляції по договору № 19 від 29.09.2008 року становить 24 439,25 грн. та підлягає задоволенню.
Оскільки, відповідно до договору № 20 від 06.10.2008 року дата повернення вкладу 08.01.2009 року, тому прострочення починається з наступного дня, тобто 09.01.2009 року.
Розрахунок трьох процентів річних:
175 000,00 * 3% /365 * 32 днів (з 09.01.2009 року по 09.02.2008 року (включно)) = 460,27 грн.
Таким чином, за перерахунком суду розмір трьох процентів річних по договору № 20 від 06.10.2008 року становить 460,27 грн. та підлягає задоволенню.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції по договору № 20 від 06.10.2008 року в розмірі 7 776,12 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог відповідач не спростував.
При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.
Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за договорами щодо повернення позивачу суми депозитів, а також стягнення з відповідача нарахованих до введення мораторію трьох процентів річних та індексу інфляції, у сумах зазначених вище.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.
Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки, ціна позову становить 759 709,25 грн., тому сума державного мита -7 597,09 грн.
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456 з депозитного рахунку № 26526013675001) на користь акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»(юридична адреса: 04073, м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20; поштова адреса: 03134, м. Київ, Кільцева дорога, 15 А, п/р 26503011327900 в АКІБ «УКРСИББАНК», МФО 351005; код ЄДРПОУ 22229921) суму вкладу в розмірі 725 000 (сімсот двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»(юридична адреса: 04073, м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20; поштова адреса: 03134, м. Київ, Кільцева дорога, 15 А, п/р 26503011327900 в АКІБ «УКРСИББАНК», МФО 351005; код ЄДРПОУ 22229921) три проценти річних в розмірі 2 493 (дві тисячі чотириста дев'яносто три) грн. 88 коп., індекс інфляції в розмірі 32 215 (тридцять дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 37 коп. витрати по сплаті державного мита в сумі 7 597 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 09 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання: 17.04.2009 року.