ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 37/33
12.05.09
За позовом
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»
До
Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
Про
стягнення 8 598 094,50 грн.
Суддя Кондратова І.Д.
В судових засіданнях брали участь представники сторін:
Від позивача : Федько О.А.- представник за довіреністю № 08/24 від 05.01.2009 року; Влас Т.О.- представник за довіреністю № 08/04 від 05.01.2009 року;
Від відповідача : Левченко О.Є.- представник за довіреністю № 193/10 від 26.12.2008 року;
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 8 598 094,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. порушено провадження у справі № 37/33, розгляд справи було призначено на 23.02.2009 року о 12-45.
Представник відповідача 23.02.2009 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/33 від 12.02.2009 р. не виконав, проте через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»в судовому засіданні 17.03.2009 року подав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути 2159597,17 грн., пеню в розмірі 2018725,43 грн., 7 % штрафу у розмірі 866241,70 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 3406733,24 грн. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 390553,89 грн. Судом встановлено, що подана заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.
Представник Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності по заявленим вимогам, в задоволенні позовних вимог ВАТ «Запоріжгаз»відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що виходячи з істотних умов договору на транспортування природного газу № 06/07-204 від 01.02.2007 року, даний договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу. Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата послуг виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі акту виконання послуг з транспортування до 30 числа місяця, наступного за звітним. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. На підставі п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За твердженням відповідача, право позивача на звернення з позовною заявою щодо захисту порушеного права виникло: за актом виконання послуг з транспортування газу за січень 2007 року - 1 березня 2007 року та відповідно сплинув 1 березня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за лютий 2007 року - 31березня 2007 року та відповідно сплинув 31 березня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за березень 2007 року - 1 травня 2007 року та відповідно сплинув 1 травня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за квітень 2007 року - 31 травня 2007 року та відповідно сплинув 31 травня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за травень 2007 року - 1 липня 2007 року та відповідно сплинув 1 липня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за червень 2007 року - 31 липня 2007 року та відповідно сплинув 31 липня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за липень 2007 року - 31 серпня 2007 року та відповідно сплинув 31 серпня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за серпень 2007 року - 1 жовтня 2007 року та відповідно сплинув 1 жовтня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за вересень 2007 року - 31 жовтня 2007 року та відповідно сплинув 31 жовтня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за жовтень 2007 року - 1 грудня 2007 року та відповідно сплинув 1 грудня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за листопад 2007 року - 31 грудня 2007 року та відповідно сплинув 31 грудня 2008 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за грудень 2007 року - 31 січня 2008 року та відповідно сплинув 31 січня 2009 року. З урахуванням вищевикладеного відповідач вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги транспортування природного газу за період січня - грудня 2007 року позивач пред'явив з пропуском строку позовної давності.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що позивачем нараховано пеню з порушенням положень ст. 232 Господарського кодексу України, а також ДК «Газ України»заявляє про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо позовних вимог в частині пені, штрафу та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. Окрім цього, відповідач зазначає, що позивачем було невірно розраховано суму інфляційних витрат та 3% річних, оскільки при розрахунку ним не були враховані заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, якими було частково виконано зобов'язання по оплаті наданих послуг. За розрахунком відповідача сума інфляційних збитків за період з березня 2007 року по грудень 2008 року становить 1235812,97 грн., а за період з 01.03.2007 року по 05.02.2009 року становить 183709,41 грн. Крім того, відповідач вказує на те, що штрафна санкція про стягнення 7% штрафу в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України застосовується тільки, якщо інший вид санкції не передбачений договором або законом. Сторони в п. 6.2. договору чітко визначили міру відповідальності в разі порушення зобов'язань. За несвоєчасну оплату послуг боржник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Враховуючи те, що сторони передбачили в договорі такий вид відповідальності за порушення грошового зобов'язання, як пеня, відповідач не може бути притягнутий до одного виду відповідальності як то штраф і пеня за одне правопорушення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»в судовому засіданні 14.04.2009 року подав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути основний борг в розмірі 2159597,17 грн., пеню в розмірі 1960240,51 грн., 7 % штрафу у розмірі 866241,70 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 374161,72 грн. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 3420521,89 грн. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.
В судовому засіданні 14.04.2009 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 37/33. Подане клопотання судом задоволено.
У судовому засіданні 14.04.2009 р., відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 12.05.2009 року о 11-15.
У відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.05.2009 року оголошено повний текст рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (виконавець) та Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(замовник) був укладений договір № 06/07-204 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007 році (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору сторони погодили, що замовник зобов'язується передати в 2007 році в систему газопроводів, що знаходяться на балансі виконавця, природний газ, надалі газ, а виконавець зобов'язувався здійснити його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також інших суб'єктів, надалі споживачів.
Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про трубопровідний транспорт»та іншими актами законодавства України.
У відповідності до статті 12 Закону України «Про трубопровідний транспорт»господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України. Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.
Згідно ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що умови договору № 06/07-204 від 01.02.2007 року свідчать, що за своєю правовою природою договір є договором перевезення.
Згідно п. 2.1 договору сторони встановили, що виконавець здійснює у 2007 році транспортування газу замовника в обсязі до 581500,000 тис м3.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі актів приймання-передачі послуг по транспортуванню газу та тарифів на транспортування газу, зазначених в п. 4.1 даного договору.
Виконавець зобов'язання по договору виконав належним чином та надав замовнику у 2007 року послуги з транспортування природного газу в обсязі 454260,296 тис. м3 на суму 21355051,37 грн.
Факт надання позивачем відповідачу послуг з транспортування природного газу підтверджується актами виконання послуг з транспортування природного газу за січень-грудень 2007 року, які підписані уповноваженими представниками сторін (належним чином завірені копії актів долучені до матеріалів справи).
Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, за надані послуги транспортування природного газу не розрахувався, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних витрат, обґрунтований розрахунок яких знаходиться в матеріалах справи.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором.
Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги транспортування природного газу за період січня - грудня 2007 року позивач пред'явив з пропуском строку позовної давності.
Суд відзначає також, що відповідача на перебіг строку позовної давності за вимогами про оплату послуг з транспортування природного газу є безпідставними, оскільки укладенням акту звіряння розрахунків станом на 31 березня 2008 р., в якому відповідач визнав суму боргу в розмірі 7521035,19 грн. за спірним договором, перебіг строку позовної давності відповідно до вимог ст. 264 ЦК України був перерваний і до часу звернення позивача в суд з указаним позовом пропущений не був.
Як визначено статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі акту виконання послуг з транспортування до 30 числа місяця, наступного за звітним.
Отже, судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості послуг по транспортуванню газу, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги повністю не розрахувався, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу розмірі 2159597,17 грн. (21355051,39 грн. -19195454,20 грн.) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд відзначає, що вірний розмір суми основного боргу становить 2159597,19 грн., проте оскільки позивач просив стягнути 2159597,17 грн., позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 2159597,17 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3420521,89 грн. -інфляційні витрати та 374161,72 грн. -3% річних за весь час прострочення до 14.04.2009 року (розрахунок у матеріалах справи). Згідно контррозрахунку відповідача розмір 3% річних за весь час прострочення станом на 05.02.2009 року становить 183709,41 грн., інфляційних витрат - 1235812,97 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати.
В свою чергу, суд відзначає, що при визначенні розміру 3 % річних та інфляційних витрат, позивачем та відповідачем допущені помилки в розрахунку, зокрема невірно визначено кількість днів прострочення виконання зобов'язання, періоди нарахування, а також розмір суми боргу, щодо якого нараховуються 3 % річних та інфляційні. Крім того, судом встановлено, що сторонами не вірно визначено дату зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяв № 31/19-4860 від 25.05.2007 року (отримана 29.05.2007 року), № 31/19-6312 від 25.06.2007 року (отримана позивачем 29.06.2007 року), № 31/19-9888 від 28.09.2007 року (отримана позивачем 02.10.2007 року), № 31/19-11302 від 02.11.2007 року.
Суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що за заявлений позивачем період з відповідача підлягає стягненню 3414608,73 інфляційних витрат.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованості
Сума боргу (грн.)
Середній індекс інфляції за період?
Інфляційне збільшення суми боргу?
Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?
01.03.2007 - 30.03.2007
3483476.99
1.002
6966.95
3490443.94
31.03.2007 - 30.04.2007
7340350.62
1.000
0.00
7340350.62
01.05.2007 - 29.05.2007
10386242.71
1.006
62317.46
10448560.17
29.05.2007 - 30.05.2007
9606468
1.000
0.00
9606468.00
31.05.2007 - 29.06.2007
10386242.71
1.022
228497.34
10614740.05
29.06.2007 - 30.06.2007
9964063.73
1.000
0.00
9964063.73
01.07.2007 - 30.07.2007
10386242.71
1.014
145407.40
10531650.11
31.07.2007 - 30.08.2007
10632062.51
1.006
63792.38
10695854.89
31.08.2007 - 30.09.2007
10902484.48
1.022
239854.66
11142339.14
02.10.2007 - 30.10.2007
10927107.89
1.029
316886.13
11243994.02
01.11.2007 - 06.11.2007
11271449.90
1.022
247971.90
11519421.80
06.11.2007 - 07.11.2007
3885207.19
1.022
85474.56
3970681.75
07.11.2007 - 08.11.2007
2585207.19
1.022
56874.56
2642081.75
08.11.2007 - 09.11.2007
3435207.19
1.022
75574.56
3510781.75
09.11.2007 - 12.11.2007
3285207.19
1.022
72274.56
3357481.75
12.11.2007 - 13.11.2007
3135207.19
1.022
68974.56
3204181.75
13.11.2007 - 14.11.2007
2985207.19
1.022
65674.56
3050881.75
14.11.2007 - 15.11.2007
2835207.19
1.022
62374.56
2897581.75
15.11.2007 - 16.11.2007
2685207.19
1.022
59074.56
2744281.75
16.11.2007 - 19.11.2007
2535207.19
1.000
0.00
2535207.19
19.11.2007 - 20.11.2007
2385207.19
1.000
0.00
2385207.19
20.11.2007 - 21.11.2007
2235207.19
1.000
0.00
2235207.19
21.11.2007 - 22.11.2007
2085207.19
1.000
0.00
2085207.19
22.11.2007 - 23.11.2007
1935207.19
1.000
0.00
1935207.19
23.11.2007 - 26.11.2007
1785207.19
1.000
0.00
1785207.19
26.11.2007 - 27.11.2007
1635207.19
1.000
0.00
1635207.19
27.11.2007 - 28.11.2007
1485207.19
1.000
0.00
1485207.19
28.11.2007 - 29.11.2007
1335207.19
1.000
0.00
1335207.19
29.11.2007 - 30.11.2007
1185207.19
1.000
0.00
1185207.19
01.12.2007 - 03.12.2007
2209129.92
1.021
46391.73
2255521.65
04.12.2007 - 28.12.2007
2059129.92
1.021
43241.73
2102371.65
29.12.2007 - 30.12.2007
59129.92
1.000
0.00
59129.92
31.12.2007 - 30.01.2008
3450579.75
1.029
100066.81
3550646.56
31.01.2008 - 12.05.2008
7521035.19
1.099
744582.48
8265617.67
13.05.2008 - 23.05.2008
47224093.16
1.013
613913.21
47838006.37
24.05.2008 - 26.06.2008
4524093.16
1.008
36192.75
4560285.91
27.06.2008 - 07.07.2008
4474093.16
1.000
0.00
4474093.16
07.07.2008 - 08.07.2008
4374093.16
0.995
-21870.47
4352222.69
08.07.2008 - 09.07.2008
4324093.16
0.995
-21620.47
4302472.69
09.07.2008 - 10.07.2008
4274093.16
0.995
-21370.47
4252722.69
10.07.2008 - 11.07.2008
4174093.16
0.995
-20870.47
4153222.69
11.07.2008 - 14.07.2008
4124093.16
0.995
-20620.47
4103472.69
14.07.2008 - 15.07.2008
4074093.16
0.995
-20370.47
4053722.69
15.07.2008 - 23.07.2008
4024093.16
0.995
-20120.47
4003972.69
23.07.2008 - 25.07.2008
3974093.16
1.000
0.00
3974093.16
25.07.2008 - 28.07.2008
3924093.16
1.000
0.00
3924093.16
28.07.2008 - 30.07.2008
3874093.16
1.000
0.00
3874093.16
31.07.2008 - 05.08.2008
3824093.16
1.000
0.00
3824093.16
05.08.2008 - 06.08.2008
3774093.16
0.999
-3774.09
3770319.07
06.08.2008 - 07.08.2008
3724093.16
0.999
-3724.09
3720369.07
07.08.2008 - 08.08.2008
3674093.16
0.999
-3674.09
3670419.07
09.08.2008 - 31.10.2008
3624093.16
1.027
97850.52
3721943.68
01.11.2008 - 02.11.2008
2159597.19
1.015
32393.96
2191991.15
Всього
3414608,33
В свою чергу, відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір 3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача за весь період прострочення станом на 14.04.2009 року, становить 395910,15 грн.
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн)
Період прострочення
Кількість днів прострочення
Розмір процентів річних
Загальна сума процентів
3483476.99
01.03.2007 - 30.03.2007
30
3 %
8589.40
7340350.62
31.03.2007 - 30.04.2007
31
3 %
18702.81
10386242.71
01.05.2007 - 29.05.2007
29
3 %
24756.25
9606468
29.05.2007 - 30.05.2007
2
3 %
1579.15
10386242.71
31.05.2007 - 29.06.2007
30
3 %
25609.91
9964063.73
29.06.2007 - 30.06.2007
2
3 %
1637.93
10386242.71
01.07.2007 - 30.07.2007
30
3 %
25609.91
10632062.51
31.07.2007 - 30.08.2007
31
3 %
27089.91
10902484.48
31.08.2007 - 30.09.2007
31
3 %
27778.93
11172927.69
01.10.2007 - 02.10.2007
2
3 %
1836.65
10927107.89
02.10.2007 - 30.10.2007
29
3 %
26045.44
11271449.90
01.11.2007 - 06.11.2007
6
3 %
5558.52
3885207.19
06.11.2007 - 07.11.2007
2
3 %
638.66
3585207.19
07.11.2007 - 08.11.2007
2
3 %
589.35
3435207.19
08.11.2007 - 09.11.2007
2
3 %
564.69
3285207.19
09.11.2007 - 12.11.2007
4
3 %
1080.07
3135207.19
12.11.2007 - 13.11.2007
2
3 %
515.38
2985207.19
13.11.2007 - 14.11.2007
2
3 %
490.72
2835207.19
14.11.2007 - 15.11.2007
2
3 %
466.06
2685207.19
15.11.2007 - 16.11.2007
2
3 %
441.40
2535207.19
16.11.2007 - 19.11.2007
4
3 %
833.49
2385207.19
19.11.2007 - 20.11.2007
2
3 %
392.09
2235207.19
20.11.2007 - 21.11.2007
2
3 %
367.43
2085207.19
21.11.2007 - 22.11.2007
2
3 %
342.77
1935207.19
22.11.2007 - 23.11.2007
2
3 %
318.12
1785207.19
23.11.2007 - 26.11.2007
4
3 %
586.92
1635207.19
26.11.2007 - 27.11.2007
2
3 %
268.80
1485207.19
27.11.2007 - 28.11.2007
2
3 %
244.14
1335207.19
28.11.2007 - 29.11.2007
2
3 %
219.49
1185207.19
29.11.2007 - 30.11.2007
2
3 %
194.83
2209129.92
01.12.2007 - 03.12.2007
3
3 %
544.72
2059129.92
04.12.2007 - 28.12.2007
25
3 %
4231.09
59129.92
29.12.2007 - 30.12.2007
2
3 %
9.72
3450579.75
31.12.2007 - 30.01.2008
31
3 %
8791.89
7521035.19
31.01.2008 - 12.05.2008
103
3 %
63671.23
4724093.16
13.05.2008 - 23.05.2008
11
3 %
4271.10
4524093.16
24.05.2008 - 26.06.2008
34
3 %
12642.67
4474093.16
27.06.2008 - 07.07.2008
11
3 %
4045.07
4374093.16
07.07.2008 - 08.07.2008
2
3 %
719.03
4324093.16
08.07.2008 - 09.07.2008
2
3 %
710.81
4274093.16
09.07.2008 - 10.07.2008
2
3 %
702.59
4174093.16
10.07.2008 - 11.07.2008
2
3 %
686.15
4124093.16
11.07.2008 - 14.07.2008
4
3 %
1355.87
4074093.16
14.07.2008 - 15.07.2008
2
3 %
669.71
4024093.16
15.07.2008 - 23.07.2008
9
3 %
2976.73
3974093.16
23.07.2008 - 25.07.2008
3
3 %
979.91
3924093.16
25.07.2008 - 28.07.2008
4
3 %
1290.11
3874093.16
28.07.2008 - 30.07.2008
3
3 %
955.26
3824093.16
31.07.2008 - 01.08.2008
2
3 %
628.62
3774093.16
05.08.2008 - 06.08.2008
2
3 %
620.40
3724093.16
06.08.2008 - 07.08.2008
2
3 %
612.18
3674093.16
07.08.2008 - 08.08.2008
2
3 %
603.96
3624093.16
09.08.2008 - 31.10.2008
84
3 %
25021.14
2159597.19
01.11.2008 - 14.04.2009
165
3 %
29287.69
всього
395910,15
Проте, частиною 1 п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.
Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, а дії відповідача є порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суму боргу з урахуванням процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме у сумі 374161,72 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1960240,51 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем по кожному акту окремо за період прострочення з 01.03.2007 року по 31.07.2008 року.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в п. 5.2 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення платежу від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Суд встановив, що матеріалами справами підтверджується прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати вартості наданих позивачем послуг по транспортуванню природного газу, а згідно розрахунку суду розмір пені за заявлений позивачем період становить 1875633,13 грн.
Згідно ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно п. 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 01-6/438 від 16.04.93 р. «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів», якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.
Пунктами 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до пункту 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду лише 10.02.2009 року, встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України річний строк позовної давності для стягнення пені в розмірі 1227390,44 грн., яка нарахована за період прострочення до 10.02.2008 року сплив, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові в цій частині, оскільки відповідач заявив про застосування позовної давності у поданому відзиві на позовну заяву.
В свою чергу вимоги щодо стягнення пені в розмірі 648242,69 грн. (1875633,13 грн. - 1227390,44 грн.) визнаються судом обґрунтованими.
У той же час, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та заявлене клопотання відповідача, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, та зменшити розмір пені до 300000,00 грн. У стягненні 348242,69 грн. пені судом відмовлено.
Позовні вимоги в частині стягнення 7 % штрафу в розмірі 866241,70 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З даної норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 6.2 договору, яким передбачений інший розмір штрафних санкцій, а тому визначений частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 18.02.2008 року № 6/288).
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»(69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716) 2159597,17 грн. -основного боргу, 3414608,73 грн. - витрат від зміни індексу інфляції, 374161,72 грн. - 3% річних від простроченої суми, 300000,00 грн. -пені, 19157,06 грн. - витрат по сплаті державного мита та 88,65 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
І.Д. Кондратова