10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"28" квітня 2009 р. Справа № 16/5281
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О
Ляхевич А.А.
при секретарі Кузнєцовій Г.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача : Терешка О.В. - представника за довіреністю від 05.08.2008 р.,
від відповідача : не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД"
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "23" січня 2009 р. у справі № 16/5281 (суддя Магера В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД", м. Хмельницький
про стягнення 195132,58 грн.,
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.01.2009р. у справі №16/5281 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" (м. Хмельницький) про стягнення 195132,58 грн. задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" (м. Хмельницький, вул. Свободи, 8-Б, код 22767593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літ. "Г", код 33880354) - 156430,57грн. основної заборгованості, 7954,06 грн. - пені, 994,23 грн. - 3% річних, 1170,72 грн. - інфляційних втрат, 28583,00грн. - штрафу, 1951,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно дано оцінку доказів, а саме:
- згідно з п.7.1 укладеного 08.04.2008 р. між сторонами у справі договору фінансового лізингу №080408-38/ФЛ-Ю-С позивач зобов"язаний був застрахувати предмет договору та надати відповідні документи;
- вказана умова позивачем не виконана, що свідчить про те, що позивачем не передано належним чином відповідачу у користування баштовий кран, оскільки згідно з п.4.1 договору передача майна лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання майна у продавця та лише після надання лізингоодержувачем документів лізингодавцю, що підтверджують виконання лізингоодержувачем пункту 7.1 договору ;
- з врахуванням специфіки баштового крану виробництва Китаю ТОВ "ЛТД" до цього часу не може ввести його в експлуатацію через недоліки та невідповідність встановленим українським стандартам та нормативам, у зв"язку з чим не має змоги його належним чином використовувати;
- ТОВ "ЛТД" погоджується виконувати свої зобов"язання за договором фінансового лізингу лише після належного виконання лізингодавцем своїх зобов"язань за договором, а тому відповідач вважає позов передчасно заявленим.
У судовому засіданні представник позивача проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення ( більш детально позицію позивача викладено в письмовому відзиві б/н від 25.03.2009 р. на апеляційну скаргу ).
Відповідач (скаржник) свого представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив.
Зважаючи на те, що копію ухвали про призначення судового засідання на 28.04.2008р. надіслано, зокрема на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією й отримано ним ( повідомлення про вручення поштового відправлення міститься на а.спр.86 ), апеляційний суд розглянув скаргу по суті без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що в листопаді 2008 р. ТзОВ "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просить стягнути з ТзОВ "ЛТД" ( вказану особу зазначено в якості відповідача ) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.01.09 р. суму основної заборгованості за договором фінансового лізингу № 080408-38/ФЛ-Ю-А. від 08.04.2008 р. в сумі 156 430,57 грн., а також 7 954,06 грн. - пені, 994,23 грн. - 3% річних, 1 170,7.2 грн. - інфляційних втрат та 28 583,00 грн. грн. -штрафу, всього на загальну суму 195 132,58 грн. (а.спр.2-5, 38 ).
В позовній заяві зазначено, що позивачем належним чином виконано умови договору фінансового лізингу №080408-38/ФЛ-Ю-А, укладеного між сторонами у справі 08.04.08 р., а саме - передано в користування відповідачу баштовий кран виробництва SHENYANG SANYO MACHINERY CO 2008р. випуску, заводський номер 115, первісною вартістю 1429150,00 грн. Однак, як стверджує позивач, відповідач зобов'язання за договором фінансового лізингу виконує не в повному обсязі, систематично порушує строки сплати лізингових платежів. Починаючи з серпня 2008 р. лізингоодержувач (відповідач) перестав сплачувати передбачені договором лізингові платежі, за період з серпня по жовтень-2008. р. виникла заборгованість в сумі 156 430,57 грн.
Ухвалою від 26.11.2008 р. господарський суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі №16/5281 (а.спр.1).
Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.01.2009р. у справі №16/5281 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" (м. Хмельницький) про стягнення 195132,58 грн. задоволено (а.спр.40,41).
При цьому, суд першої інстанції з посиланням на приписи Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст.ст.11,509,525,526,546,549,551,625,806 ЦК України, ст.ст.174,193 ГК України зазначив, що позовні вимоги відповідають фактичним обставинам справи і чинному законодавству, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №080408-38/ФЛ-Ю-С (його копія міститься на а.спр.13-16, оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 28.04.2009 р.).
Відповідно до ст. ст. 1,2 Закону України „Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно зі ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1.1 договору фінансового лізингу №080408-38/ФЛ-Ю-С передбачено, що предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмета лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору) - далі за текстом договору - "майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Згідно з вищезазначеним договором відповідачеві було надано у фінансовий лізинг баштовий кран виробництва SHENYANG SANYO MACHINERY CO 2008р. випуску, заводський номер 115, первісною вартістю 1429150,00 грн. (додаток №2 до договору - специфікація), що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування від 23.05.08 р. (його копія міститься на а.спр.19, оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 28.04.2009 р.).
За отримане майно відповідач повинен був проводити розрахунки, строки та періодичність яких визначена ст. 3 договору та графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до договору фінансового лізингу.
Відповідно до п.8.2.1 договору фінансового лізингу лізингоодержувач (відповідач) зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами.
У відповідності до ст. 11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Укладення договору фінансового лізингу є підставою виникнення у його сторін прав та обов"язків (зобов"язань).
Згідно зі ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг
майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з
виконанням договору лізингу.
Позивачем подано в матеріали справи довідки про нарахування лізингових платежів.
Слід зазначити, що мала місце сплата товариством "ЛТД" відповідних платежів, про що свідчать платіжні доручення, банківські виписки, подані позивачем до апеляційного суду на вимогу останнього.
Як зазначив представник позивача в засіданні апеляційного суду, починаючи з серпня 2008 р. відповідач припинив сплачувати передбачені договором лізингові платежі, за період з серпня по жовтень 2008 року за ним виникла заборгованість в сумі 156 430,57 грн.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували сплату лізингових платежів за вказаний вище період.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що відповідач свої зобов"язання належним чином не виконував .
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Норми ст.525 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачають, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Судова колегія вважає обґрунтованою позовну вимогу в частині стягнення основного боргу. З врахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, місцевий суд правомірно стягнув вказану суму з відповідача на користь позивача.
Розділом „Відповідальність сторін" договору передбачено, що відповідачу при простроченні сплати лізингових платежів на суму платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення графіків платежів (п.11.2.1 договору).
Пунктом 11.2.3 договору встановлено, що за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утриманням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно з п.8.2.1 цього договору, порушення умов п.14.7 цього договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1% загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.
Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було вказано вище, позивач нарахував відповідачу й просив стягнути, зокрема 994,23 грн. - 3% річних, 1 170,72 грн. - інфляційних та 28 583,00 грн. грн.- штрафу. Судова колегія вважає ці вимоги обґрунтованими й такими, що відповідають умовам договору й приписам вищезазначених норм. Розрахунок вказаних сум (а.спр.7-10) правильний, суд першої інстанції правомірно стягнув їх з відповідача на користь позивача. Апеляційним судом не приймається поданий до нього позивачем уточнений розрахунок інфляційних в частині донарахування за жовтень, листопад місяці 2008 р., оскільки вимоги у збільшеній сумі не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо позовної вимоги про стягнення 7 954,06 грн. пені судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 (ч.1,3) ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Договором фінансового лізингу передбачений розмір пені - подвійна облікова ставка НБУ за кожний день прострочення графіків платежів (п.11.2.1 договору).
Згідно з уточненим розрахунком пені, поданим позивачем до апеляційного суду на його вимогу вбачається, що пеню нараховано за період з 29.07.2008 р.
Судовою колегією в засіданні встановлено, що мала місце заборгованість по лізинговим платежам і в липні 2008 р. у сумі 52 531,44 грн. (в позові йдеться про те, що відповідач припинив сплачувати лізингові платежі з серпня 2008 р.), яка була погашена лише 10.10.2008 р. ( не в строк, передбачений графіком, тобто мала місце прострочка оплати), а тому, на думку апеляційного суду, правомірним є нарахування пені за період, починаючи з 29.07.2008 р.
Господарський суд Хмельницької області правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 7 954,06 грн. пені, а також правильно вирішив питання розподілу судових витрат.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Підстави для скасування рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін.
Щодо доводів скарги апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідач стверджує, що майно не передано належним чином, так як не було застраховане на момент передачі у фінансовий лізинг.
Дане твердження не відповідає дійсності. На виконання умов п. 7.1. договору фінансового лізингу від 08 квітня 2008р. №080408-38/ФЛ-Ю-С позивач уклав з ЗАТ "ВіЕйБі Страхування" договір №280001-050-0494/08 добровільного страхування майна юридичних осіб ("ЛІЗИНГ") від 22.05.2008р. з додатком (а.спр.58-63). Відповідно до умов даного договору страхування об'єктом страхування є баштовий кран виробництва SHENYANG SANYO MACHINERY CO 2008р. випуску, заводський номер 115, первісною вартістю 1429150,00 грн., а в п. 19 "Додаткові умови" цього договору страхування чітко зазначено, що застраховане майно передано ТОВ "ЛТД" згідно з договором фінансового лізингу. Крім того, 23.03.2009р. позивач отримав від ЗАТ "ВіЕйБі Страхування" лист за вих. № 01-01/268, в якому підтверджується факт страхування майна, переданого у фінансовий лізинг відповідачу (а.спр.64). Відповідно до п. 4.1. договору та інших умов договору лізингу позивач не зобов'язаний надавати відповідачу будь-які документи, які б підтверджували факт страхування предмета лізингу. Крім того, страхування предмета лізингу жодним чином не зв'язане з належним або неналежним передаванням предмета лізингу у користування відповідачу.
Стосовно введення баштового крану (предмета лізингу) в експлуатацію.
Відповідно до п. 9.2. договору відповідач зобов'язаний самостійно та за власний рахунок здійснити всі необхідні дії щодо реєстрації та одержання дозволів на використання предмета лізингу в уповноважених державних органах.
08 квітня 2008 року між позивачем, відповідачем та ТОВ "Фірма "Авіатехсервіс" був укладений трьохсторонній договір поставки №080408-83/КП (а.спр.65-68). Відповідно до умов даного договору поставки постачальник поставив позивачу баштовий кран К.54/16 висотою 46,35м. виробництва SHENYANG SANYO MACHINERY CO 2008р. випусу (КНР) для подальшої передачі у фінансовий лізинг відповідачу за договором № 080408-3 8/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 08.04.2008р.(а.спр.65-68).
23 травня 2008 року баштовий кран був переданий відповідачу новий, в належному стані, що підтверджується актом приймання - передачі баштового крану, який погодив відповідач. Одночасно між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання - передачі баштового крану у фінансовий лізинг. Необхідні документи для введення крану в експлуатацію були передані постачальником безпосередньо відповідачу. Відповідно до договору № 25/м на монтаж, налагодження та демонтаж баштового крану від 22 квітня 2008 року, укладеного між постачальником та відповідачем, постачальник змонтував баштовий кран, що підтверджується актом здачі- приймання виконаних робіт від 06.06.2008 року (а.спр.72-74).
Відповідно до вимог Наказу/Правил Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007р., № 132 "Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" ( пункт 7.1.3) користувач зобов'язаний самостійно зареєструвати баштовий кран в органах Держгірпромнагляду, так як це пов'язано зі специфікою такого виду техніки, а саме: наявність кваліфікованих спеціалістів, перевірка конструкцій баштового крану безпосередньо на будівельному майданчику по вул. Молодіжній 2/36, м. Хмельницький.
Згідно зі ст. 808 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо (в даному випадку має місце непрямий лізинг, оскільки предмет лізингу був спеціально придбаний лізингодавцем у продавця (постачальника)).
Відповідно до листа постачальника від 25.03.2009 року за вих. № 51 (а.спр.76) протягом часу знаходження крана у відповідача, останній не звертався до нього з претензіями, що кран був поставлений не комплектний і без відповідних документів. Технічне обслуговування крану постачальником не проводилося. Технічне обслуговування крану проводиться тільки по заявці відповідача. Таких заявок від відповідача не надходило. Згідно з даним листом такі баштові крани постачальник продає в Україні з 2005 року і в 2008 році їх було реалізовано 8 штук. Всі крани, в т.ч. дана модель крану, сертифіковані в Україні (копія сертифіката , в т.ч. даного виду крану міститься на а.спр.75).
В своїх листах до позивача від 26.09.2008р. та 24.10.2008р. (а.спр.77,78) відповідач жодним чином не зазначає про будь-які проблеми з реєстрацією предмета лізингу в органах державної влади. В цих листах відповідач визнає за собою заборгованість та пропонує погасити її квартирами або надати в заставу нежитлові приміщення.
Згідно з листом Територіального управління Держгірпромнагляду по Хмельницькій області від 05.03.2009р. за вих. № 217 (а.спр.79) за результатами перевірки експлуатація крану була зупинена. Тобто на момент подачі апеляційної скарги до суду відповідач експлуатував баштовий кран і тільки в березні експлуатація крану була зупинена.
Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними.
За таких обставин апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" ( м. Хмельницький ) слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.01.2009р. у справі №16/5281 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД", м. Хмельницький - без задоволення.
2. Справу №16/5281 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О
Ляхевич А.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд