ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/129
08.04.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства „Кінто”
до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»
про стягнення 1 200 000 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін
від позивача:
Стафійчук В.В., юр-т, дов. №77 від 06.04.2009;
Онуфрієнко О.І., дир. юр. деп., дов. №40 від 19.03.2009;.
від відповідача -
Ключинський К.Л., представник за дов. б/н від 27.03.2009.
Відкрите акціонерне товариство „Кінто” (далі -Позивач, або Банк) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” (далі -Відповідач, або Вкладник) про стягнення заборгованості в сумі 1 200 000 грн. за депозитним договором №13-ДЮ-980-160 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 18.12.2007 (далі -Договір) та додатковими угодами до нього.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 порушено провадження у справі №34/129, розгляд справи призначено на 25.03.2009.
У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 25.03.2009 відкладено на 08.04.2009.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору Відповідач відкрив Позивачу депозитний рахунок № 265203145602 та прийняв грошові кошти в сумі 1 200 000 грн. Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що строк депозиту до 23 грудня 2008 року, однак Відповідач, в порушення умов Договору, зокрема п.1.1, 1.2, 3.4.3 станом на день подання позову до суду кошти не повернув.
Відповідач позов не визнав з наступних підстав.
З метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану Банку Національним банком України на підставі постанови Правління НБУ від 23.03.2009 №157 з 24.03.2009 введено тимчасову адміністрацію до Банку, та для створення сприятливих умов щодо відновлення фінансового стану Банку запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк шість місяців з 24.03.2009 до 23.09.2009.
При цьому, Відповідач послався на частину 1 статті 85, статтю 2, статті 58, 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (далі -Закон) та зазначив, що оскільки у Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії останнього договірне зобов'язання Банку щодо повернення Позивачу суми депозиту зупиняється на підставі вказаних норм.
За таких обставин відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На виконання вимог статті 34 Закону України „Про інститут спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” щодо складу та структури активів фонів відкритого типу Позивач, що діє від власного імені в інтересах Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду „Класичний” та Відповідач 18.12.2007 уклали Договір, відповідно до умов якого за цим договором Банк приймає від Вкладника грошові кошти на депозит і зобов'язується виплачувати Вкладнику суму депозиту і нараховані проценти на умовах і в порядку, передбачених цим договором.
Відповідно до п.2.1 Договору Вкладник розміщує на депозитному рахунку №265203145602 (далі - депозитний рахунок) суму депозиту шляхом перерахування коштів з поточного рахунку.
У статті 2 Договору сторони погодили, що процента ставка за користування депозитом - 15 (п'ятнадцять)% річних (п.2.3), строк депозиту до 23 грудня 2008 року (п.2.4).
Згідно з п.3.4.3 Договору сторони визначили, що Банк зобов'язаний повернути Вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту або при його достроковому витребуванні, погодженому з Банком.
Відповідно до п.6.1 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.
Додатковими угодами №12, №13, №19 та №20 було змінено процентну ставку за користування депозитом та розмір фіксованого залишку.
Додатковими угодами №1, №2, №3, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №14, №15, №16, №17, №18, №21, №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30, №31, №31, №33, №34, №35, №36, №37, №38, №39, №41, №42, №43 було внесено зміни до суми внеску на депозит.
Додатковою угодою №43 від 07.11.2008 сторони погодили, що сума депозиту складає 1 200 000 грн., яка і була перерахована Позивачем на рахунок, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку.
22.12.2008 Позивач звернувся до Відповідача з листом за вих. №1426 та просив повернути депозит та нараховані проценти з депозитного рахунку №265203145602 на розрахунковий рахунок №26508031554432 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, ідентифікаційний код 16461855, по закінченню строку депозиту згідно умов Договору.
Проте, Відповідачем даний лист був проігнорований.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Матеріали справи також містять довідку за підписом Виконавчого директора та Головного бухгалтера відповідно до якої неповернута сума депозиту за договором становить 1 200 000 грн.
Враховуючи той факт, що строк повернення депозиту Позивача закінчився 23.12.2008, факт наявності боргу у Відповідача в сумі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, при розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 157 від 23.03.2009 „Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку „Банк регіонального розвитку” у Відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 24.03.2009 до 23.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 24.03.2009 до 23.09.2009.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав Позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси Позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов'язку Відповідача за договором щодо повернення Позивачу суми депозиту.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Системний аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію без застосування до останніх відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -клієнтів (контрагентів) банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).
Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати Позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316, з депозитного рахунку №265233145601) на користь Відкритого акціонерного товариства „Кінто” (01034, м. Київ, вул. Лисенка/Ярославів Вал, 2/1, ідентифікаційний код 16461855) на розрахунковий рахунок №26508031554432 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012 -1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн. основного боргу.
Стягнути з Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316, п/р 32000190901 в ГУ НБУ по Києву і Київській області, МФО 300540) на користь Відкритого акціонерного товариства „Кінто” (01034, м. Київ, вул. Лисенка/Ярославів Вал, 2/1, ідентифікаційний код 16461855, п/р 26506009 в ВАТ „Піреус Банк МКБ”, МФО 300658) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. витрат на оплату державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя
Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 10.04.2009