ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 38/63
26.03.09
За позовом
Приватного підприємства «Царь-риба»
До
Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД»
Про
визнання договору частково недійсним
Суддя Власов Ю.Л.
Представники:
Від позивача
Тюшляєв А.В.
Від відповідачів
Харлан О.А.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про визнання недійсними п.7.2. та п.7.3. договору поставки №150 від 01.03.08р.
Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. Спірні п.7.2. та п.7.3. договору поставки є недійсними на підставі ст.16, 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.179. 207 Господарського кодексу України, оскільки допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку Відповідача та вимагають від Позивача сплати непропорційно великого розміру санкцій.
Відповідач заперечив проти заявленого Позивачем позову мотивуючи тим, що договір поставки був укладений відповідно до вимог ст.205, 207, 208, 638, 639 Цивільного кодексу України, а саме викладений в письмовій формі, завірений підписами та печатками обох сторін. Отже, сторонами досягнуто згоди щодо усіх умов договору.
Позивачем не зазначено, яким чином оспорювані положення договору порушують права та інтереси Позивача та обставин, з якими закон пов'язує визнання пунктів договору недійсними, тому посилання Позивача на норми ст.207 Господарського кодексу України є безпідставним.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Таким чином, підстави для визнання п.7.2 та 7.3. спірного договору недійсними відсутні.
Ухвалою від 11.02.09р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 12.03.09р. Цією ж ухвалою сторони було зобов'язано подати суду документи вказані в цій ухвалі.
Ухвалою від 12.03.09р. розгляд справи був відкладений на 26.03.09р. у зв'язку з неявкою представника Відповідача та неподанням ним витребуваних судом доказів по справі.
Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд
01.03.08р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №150 за яким Відповідача зобов'язався передавати у власність Позивача, а Позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п.6.1 цього договору Позивач приймає та оплачує товар у відповідності за цінами вказаними у накладній. Згідно з п.6.3. зазначеного договору Позивач зобов'язаний сплатити вартість товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару від Відповідача.
Відповідно до п.7.2 цього договору Позивач у разі порушення строків оплати отриманого товару, передбачених п.6.3. даного договору, сплачує Відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення від суми боргу без обмеження строків її нарахування.
Згідно з п.7.3. зазначеного договору у випадку недотримання Позивачем строків оплати більш ніж на 10 календарних днів, Позивач сплачує Відповідачу штраф у розмірі 10% від вартості отриманого товару, по якому порушені зобов'язання Позивача. При цьому Відповідач має право припинити поставку подальшої партії товару до повного погашення заборгованості або в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору.
Спір по справі виник з причини того, що Позивач вважає, що п.7.2 та.7.3 договору поставки, укладеного між Позивачем та Відповідачем недійсними, а Відповідач проти цього заперечує.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки.
Згідно з ст.692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Як встановлено судом 01.03.08р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №150 за яким Відповідача зобов'язався передавати у власність Позивача, а Позивач зобов'язався приймати товар та оплачувати його протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.
Як встановлено судом відповідно до п.7.2 цього договору Позивач у разі порушення строків оплати отриманого товару, передбачених п.6.3. даного договору, сплачує Відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення від суми боргу без обмеження строків її нарахування.
Як встановлено судом згідно з п.7.3. зазначеного договору у випадку недотримання Позивачем строків оплати більш ніж на 10 календарних днів, Позивач сплачує Відповідачу штраф у розмірі 10% від вартості отриманого товару, по якому порушені зобов'язання Позивача. При цьому Відповідач має право припинити поставку подальшої партії товару до повного погашення заборгованості або в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору.
З наведеного вбачається, що п.7.2., 7.3. спірного договору цілком відповідають ст.549, 611, 692 Цивільного кодексу України, тому Позивачу у задоволенні позову про визнання даних пунктів недійсним слід відмовити.
Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача про суперечність спірних пунктів договору ч.2 ст.207 Господарського кодексу України, оскільки дана частина регулює відносини визнання недійсними типових договорів або договорів приєднання, до яких спірний договір не відноситься.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.4, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. У позові відмовити повністю.
Суддя Ю.Л. Власов
Рішення підписане 14.04.2009р.