91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
21.04.09 Справа № 17/26.
За позовом Приватного підприємства “ГІР і К”, м. Черкаси
до 1-го відповідача - Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області в особі відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції, м. Ровеньки Луганської області
до 2-го відповідача - Головного управління Державного казначейства у Луганській області, м. Луганськ
про стягнення збитків у сумі 789 130 грн. 36 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача - Бобошко М.О., довіреність № 3 від 16.01.2009;
від 1-го відповідача - Рябчун Д.С., посв. № 059, видане 22.10.2007, довіреність № 21-1/4 від 05.03.2009;
від 2-го відповідача - Мінаєва І.І., довіреність № 14-12/1-20 від 31.12.2008;
прокурор - Ногіна О.М., посв. № 306 від 04.07.2007.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу зобов'язати Управління Державного казначейства у Луганській області відшкодувати Приватному підприємству “ГІР і К” за рахунок держави шкоду в розмірі 789130,36 грн. збитків, заподіяних неправомірними діями посадових осіб ВДВС Ровеньківського МУЮ, завданих невиконанням наказу господарського суду Луганської області від 21.05.2007 по справі № 13/170 - списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Держаного бюджету України на користь Приватного підприємства “ГІР і К”.
Представником позивача 21.04.2009 було втретє надано суду заяву про збільшення суми позовних вимог на 253000 грн., відповідно до якої позивач вимагає зобов'язати Управління Державного казначейства у Луганській області відшкодувати Приватному підприємству «ГІР і К»за рахунок держави шкоду в розмірі 789130,36 грн. збитків, заподіяних неправомірними діями посадових осіб Державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції, завданих невиконанням наказу господарського суду Луганської області судового від 21.05.2007 по справі №13/170, 203000,00 грн. понесених витрат на надання правової допомоги по справі №4/90, а також 50000,00 грн. завданої моральної шкоди -списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Держаного бюджету України на користь Приватного підприємства «ГІР і К».
Однак, судом не можуть бути прийняті вимоги про відшкодування за рахунок держави шкоду в розмірі 203000,00 грн. понесених витрат на надання правової допомоги по справі №4/90, а також 50000,00 грн. завданої моральної шкоди, оскільки вони не були заявлена раніше, та є зміною предмету та підстав позову одночасно, тоді як статтею 22 ГПК України передбачено право позивача щодо зміни предмету або підстав позову, про що зазначалось у попередніх ухвалах суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що посадові особи ВДВС Ровеньківського МУЮ, зупинивши виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області № 13/170 від 21.05.2007, не поновивши його навіть після прийнятої Постанови ВГСУ від 28.01.2009 та ухвали Господарського суду Луганської області від 21.08.2008 по справі № 13/170 позбавили Позивача можливості самостійно, на власний розсуд, розпоряджатись належними йому грошовими коштами у сумі 789130,36 грн., що відповідає сумі у наказі.
Бездіяльність посадових осіб ВДВС Ровеньківського МУЮ призводить до збільшення та подальшого спричинення Приватному підприємству „ГІР і К” збитків, оскільки останнє позбавлене можливості вільно розпоряджатись належними йому на праві приватної власності грошовими коштами, правомірність володіння якими була підтверджена чмеленими судовими рішеннями.
Прокурор проти позову заперечує та зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення збитків, з посиланням на ст.1166 ЦК України, якою передбачені загальні підстави відповідальності за спричинену майнову шкоду, є неприпустимим.
Відшкодування збитків є мірою відповідальності, у разі порушення зобов'язань. Так, ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено що божник, який порушив зобов'язання повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі спричинені порушенням збитки, які складаються з реальних збитків та упущеної вигоди.
У даному випадку, відносини між Державною виконавчою службою та стягувачем не ґрунтуються на правовідносинах, які виникли на підставі зобов'язання.
Пред'явлення вимог щодо відшкодування не отриманої вигоди покладає на кредитора обов'язок доказування, що ці доходи не є абстрактними, а дійсно були би їм отримані у разі належного виконання боржником своїх зобов'язань.
Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача.
Позивач не довів, що саме діями державного виконавця ускладнено виконання рішення суду, тобто той факт що підприємство-боржник за виконавчим провадженням мав реальну можливість погасити борг, чи то наявність у нього рахунків, майна та таке інше.
Позивач висунувши вимоги щодо відшкодування йому коштів у розмірі 789130,36грн., нормативно не обґрунтовує підстави стягнення саме суми, яка стягнута з ДП „Ровенькиантрацит” на користь ПП „ГІР і К” за рішенням господарського суду від 25.04.07 у справі №13/170, що є порушенням норм господарського процесуального законодавства.
1-й відповідач з позовними вимогами не згоден в повному обсязі. Він, зокрема, зазначає, що цивільне право ПП „Гір і К” по отриманню певної суми коштів з ДП „Ровенькиантрацит” за рішенням господарського суду по справі 17/26 1-м та 2-м відповідачами не порушувалось і на даний час позивач не позбавлений цього права.
Приватним підприємством „Гір і К” заявлено позов до 1-го та 2-го відповідачів про зобов'язання 2-го відповідача вчинити певні дії у наслідок порушення цивільного права позивача, що висловлюється в заподіянні шкоди в розмірі 789 130,36 грн. збитків завданих неправомірними діями 1-го відповідача.
Крім того, на думку 1-го відповідача стаття 16 ЦК України визначає перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, до якого не входить такий спосіб захисту як зобов'язання однієї особи (2-го відповідача) вчинити певні дії по відшкодуванню збитків завданих іншою особою (1-м відповідачем), при невстановленому ще судом факту заподіяння збитків, Інший спосіб захисту у спірних правовідносинах не встановлено договором або іншим нормативно-правовим актом.
Також, грошова сума не одержана внаслідок здійснення виконавчого провадження з виконання рішення суду не є шкодою, завданою особистим немайновим правам юридичної особи або шкодою завданої майну такої особи.
Таким чином, особа, яка винна у порушенні своїх договірних зобов'язань перед позивачем, а також у добровільному порядку не виконала рішення суду це ДП „Ровенькиантрацит”.
2-й відповідач проти позову заперечує та вважає, що є відповідачем по справі необґрунтовано.
Відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем є фізична або юридична особа, в нанесла шкоду тим чи іншим засобом позивачу. Як вбачається із змісту позовної заяви, до органів казначейства, тобто до Головного управління позивач не має жодних претензій. Органи казначейства не порушували законні права та інтереси Позивача. У цьому процесі розглядаються виключно дії 1-го відповідача. Органи казначейства лише перераховують кошти і процедура перерахування бюджетних коштів - це виключно банківська операція.
Характер його зацікавленості, як зазначає 2-й відповідач, в даній справі специфічний, оскільки він зацікавлені не в предметі спору. Головне управління Державного казначейства у Луганській області, як другий відповідач, не може надати суду висновок по фактичних обставинах справи й у справі може брати участь тільки в межах здійснення покладених на нього обов'язків. Так відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою КМУ від 21 грудня 2005 року №1232, Державне казначейство та його територіальні органи, лише організовують виконання Державного бюджету і фінансування його витрат й не наділені правом виступати у судових процесам Держави або бути відповідачами у процесах де шкода вчинена іншими юридичними та фізичними особами.
Позивач у позовній заяві не сформулював і не представив фактів порушення законодавства зі сторони Головного управління Державного казначейства у Луганській області.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та прокурора, суд
Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 13/170 від 25.04.2007, що набрало чинності 13.05.2007, стягнуто з Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, на користь Приватного підприємства “ГІР і К”, пені у розмірі 377386,85 грн.; штрафу у розмірі 147762,92 грн.; 201 148,16 грн. інфляційних витрат; 3% річних у сумі 54902,43 грн. державне мито у сумі 7812 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
На виконання даного рішення було видано наказ від 21.05.2007 № 13/170, який було передано на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції.
У зв'язку з тим, що даний наказ з липня 2007 року по червень 2008 року відділом ДВС Ровеньківського МУЮ не виконувався в примусовому порядку, позивач звернувся зі скаргою на дії ВДВС Ровеньківського МУЮ в порядку ст. 1212 ГПК України.
По результатах розгляду вищевказаної скарги, ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.08.2008 у справі №13/170, залишеної без змін Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2009: визнано незаконними з 22.05.2008 дії Відділу ДВС Ровеньківського міського управління юстиції щодо зупинення виконавчого провадження з виконання зазначеного наказу про стягнення заборгованості з ДП «Ровенькиантрацит»на користь ПП «ГІР і К»; скасовано відповідну постанову відділу ДВС Ровеньківського МУЮ про зупинення виконавчого провадження від 04.06.2008 з примусового виконання наказу про стягнення заборгованості з ДП «Ровенькиантрацит»на користь ПП «ГІР і К»; зобов'язано відділ ДВС Ровеньківського МУЮ здійснити виконавчі дії та заходи по примусовому виконанню наказу господарського суду Луганської області про стягнення заборгованості з «Ровенькиантрацит» на користь ПП «ГІР і К», а саме:
- поновити виконавче провадження з примусового виконання зазначеного наказу господарського суду Луганської області;
- виявити належні боржнику - ДП «Ровенькиантрацит» рахунки та вклади в установах банків чи інших кредитних установах;
- накласти арешт на грошові кошти боржника ДП «Ровенькиантрацит», на рахунках та вкладах в установах банків чи інших кредитних установах, у межах суми стягнення зазначеного наказу господарського суду Луганської області, а також з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання зазначеного наказу;
- звернути стягнення на грошові кошти боржника ДП «Ровенькиантрацит»в установах банків чи інших кредитних установах, у межах суми стягнення за наказом господарського суду Луганської області, а також з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання зазначеного наказу;
- повідомляти стягувача ПП «Гір і К»по вчинених виконавчим діям, а також направляти копії документів за адресою: а/с -2558, м. Черкаси, 18028.
Однак, 1-м відповідачем на даний час виконавче провадження не поновлено, продовжує діяти постанова ВДВС про зупинення виконавчого провадження від 04.06.2008, у зв'язку з чим, майновим інтересам ПП „ГІР і К” продовжують спричинятись збитки. З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання Управління Державного казначейства у Луганській області відшкодувати Приватному підприємству “ГІР і К” за рахунок держави шкоду в розмірі 789130,36 грн. збитків, заподіяних неправомірними діями посадових осіб ВДВС Ровеньківського МУЮ, завданих невиконанням наказу господарського суду Луганської області від 21.05.2007 по справі № 13/170 -списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Держаного бюджету України на користь Приватного підприємства “ГІР і К”.
Прокурор та відповідачі у справі проти позову заперечують з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, прокурора та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За приписами частини другої статті 86 Закону України „Про виконавче провадження” збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага. Зменшення чи втрата майна тягне за собою відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків (стаття 1192 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень - стаття 1174 Цивільного кодексу України), відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Приписи вказаних статей є спеціальною нормою, тобто передбачають особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.
Отже, предметом доказування у таких справах є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.
Позивач в якості збитків зазначає реальне кількісне зменшення майнового блага позивача -право на вільне, безперешкодне володіння, користування та розпорядження грошовими коштами на суму невиконаного, з вини посадових осіб ВДВС Ровеньківського МУЮ, наказу господарського суду Луганської області від 21.05.2007 у справі № 13/170 -789130,36 грн. (а.с.40).
За загальним правилом збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; противоправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.
Важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні взятих на себе зобов'язань Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки -наслідком протиправної дії.
Підставою відшкодування шкоди є її заподіяння. Присуджені до стягнення з боржника на користь кредитора грошові кошти, є майном останнього. Втрата кредитором можливості отримати своє майно, є його майновою шкодою.
Однак, позивач не довів розміру збитків з огляду на приписи частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, які він визначає як реальне кількісне зменшення майнового блага позивача -права на вільне, безперешкодне володіння, користування та розпорядження грошовими коштами на суму невиконаного, з вини посадових осіб ВДВС Ровеньківського МУЮ, наказу господарського суду Луганської області від 21.05.2007 у справі № 13/170 -789130,36 грн.
Також позивачем не доведено причинного зв'язку між діями 1-го відповідача та понесеними збитками -реальним кількісним зменшенням майнового блага позивача, адже позивачем не доведено, що він позбавлений можливості вимагати виконання судового рішення у справі № 13/170, та що можливість виконання даного рішення втрачена.
Крім того, позовні вимоги сформульовані позивачем таким чином, що ніби то є вже встановлений факт заподіяння збитків позивачу 1-м відповідачем. Вимога адресована тільки 2-му відповідачу щодо зобов'язання відшкодувати позивачу за рахунок держави шкоду в розмірі 789130,36 грн. вказаних збитків, тоді як факт заподіяння шкоди у вигляді збитків встановлений у судовому порядку не був.
З огляду на викладене, позовні вимоги про зобов'язання Управління Державного казначейства у Луганській області відшкодувати Приватному підприємству “ГІР і К” за рахунок держави шкоду в розмірі 789130,36 грн. збитків, заподіяних неправомірними діями посадових осіб ВДВС Ровеньківського МУЮ, завданих невиконанням наказу господарського суду Луганської області від 21.05.2007 по справі № 13/170 -списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Держаного бюджету України на користь Приватного підприємства “ГІР і К”, слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 27.04.2009.
Суддя О.С. Фонова