ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 33/131
06.04.09
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»
до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»
про стягнення 102 104,11 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Купріянко С.О. -представник за довіреністю № 01/09 від 08.01.2009 року;
від відповідача: Суденко Р.В. - представник за довіреністю № б/н від 11.02.2009 року.
встановив :
Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Крона»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Комерційний банку «Надра»про стягнення 102 104,11 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»в особі в.о. заступника директора по корпоративному блоку - директора дирекції філії ВАТ «КБ «Надра»«Кримське регіональне управління» Мустафаєва Р.М., що діяв на підставі довіреності №1-11-3301 від 11.04.2006 року було укладено договір інвестиційного вкладу (депозиту) №409 від 22.03.2007 року та додаткові угоди №1 від 22.06.2007 року і №2 від 03.07.2008 року, що є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до п.1.1 умов договору вкладник розміщує грошові кошти, а банк зобов'язується виплатити вкладнику суму вкладу та проценти. П.1.2 даного договору передбачено, що після закінчення строку вкладу, банк повертає вкладнику суму вкладу.
Відповідно до п.2.1 умов договору розмір вкладу 100 000,00 грн.
Додатковою угодою №2 від 03.07.2008 року передбачено, що розмір процентної ставки 16,3% річних.
Додатковою угодою №2 від 03.07.2008 року передбачено, що датою повернення вкладу є 03.01.2009 року.
Згідно з п. 3.4.5 договору при закінченні строку дії цього договору банк зобов'язаний здійснити повернення вкладу шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника зазначений у п. 8 цього договору.
На момент звернення до суду відповідач свої зобов'язання за договором №409 від 22.03.2007 року не виконав, тобто не повернув позивачу суму вкладу в розмірі 100 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/131, розгляд справи призначено на 06.04.2009 року.
У судовому засіданні 06.04.2009 року представники сторін подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.02.2009 року.
Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 100 000,00 грн., пеню в розмірі 2 104,11 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 1 021,05 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Представник подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року, у зв'язку з чим на його думку на час розгляду даної справи Господарським судом м. Києва не виникло зобов'язання в частині виконання спірного договору, оскільки в силу приписів ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»виконання зобов'язань по вказаному договору зупинено на час мораторію, тобто до 10.08.2009 року. За таких обставин вважає, що провадження у даній справі має бути припинено в порядку п.1-1 статті 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору. Та, зазначив, що відповідач перерахував з депозитного рахунку на рахунок ЗАТ СК «Крона» суму депозитного вкладу, але у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку ВАТ КБ «Надра» зазначені перераховані кошти обліковуються на транзитному рахунку відповідача. Заперечував проти нарахування пені. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
22.03.2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»в особі в.о. заступника директора по корпоративному блоку - директора дирекції філії ВАТ «КБ «Надра»«Кримське регіональне управління»Мустафаєва Р.М., що діяв на підставі довіреності №1-11-3301 від 11.04.2006 року та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Крона»в особі директора Сімферопольської філії ЗАТ «Страхова компанія «Крона»Новикова В.П., що діяв на підставі довіреності № 7/07 від 24.01.2007 року було укладено договір інвестиційного вкладу (депозиту) № 409.
Відповідно до п.1.1 договору № 409 від 22.03.2007 року вкладник розміщує грошові кошти на відкритий банком вкладний (депозитний) рахунок № 26511000409001 в Центральному відділенні ВАТ КБ «Надра»Кримське РУ, МФО 384823, банк зобов'язується виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п.2.1 договору № 409 від 22.03.2007 року вкладник перераховує на вкладний рахунок кошти в сумі 100 000,00 грн.
Факт перерахування коштів в розмірі 100 000,00 грн. на депозитний рахунок відповідач не заперечив.
Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до п. 2.2 договору № 409 від 22.03.2007 року строк вкладу 3 місяців. Дата повернення вкладу - 22 червня 2007 року.
22.06.2007 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу № 409 від 22.03.2007 року, відповідно до якої викладено п.2.2 договору в новій редакції, а саме: строк вкладу продовжується на 12 місяців і 12 днів з дня підписання даної угоди. Дата повернення вкладу 03 липня 2008 року.
03.07.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 409 інвестиційного вкладу депозиту) від 22.03.2007 року, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до п.2.2 договору № 409 інвестиційного вкладу (депозиту) від 22.03.2007 року та викласти в новій редакції, а саме: строк вкладу продовжується на 6 місяців. Дата повернення вкладу 03 січня 2009 року.
Відповідно до п.1.2 договору № 409 від 22.03.2007 року банк закриває вкладний рахунок після закінчення строку дії договору та повернення коштів вкладу.
Згідно з п. 3.1.2 договору № 409 від 22.03.2007 року вкладник має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів, відповідно до умов цього договору.
Пунктом 3.4.2 договору № 409 від 22.03.2007 року передбачено, що банк зобов'язаний забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами.
Відповідно до п. 3.4.5 договору № 409 від 22.03.2007 року при закінченні строку дії цього договору банк зобов'язаний здійснити повернення вкладу шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника зазначений у п. 8 цього договору.
Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
В матеріалах справи наявна виписка з особового рахунку відповідача від 03.04.2009 року з якої вбачається, що відповідач закрив вклад та повернув позивачу вклад в розмірі 100 000,00 грн. відповідно до договору № 409 від 22.03.2007 року, але зазначені кошти не надійшли на рахунок позивача оскільки, як пояснив представник відповідача, у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку ВАТ КБ «Надра»та неможливістю перерахування готівкових коштів перерахована сума обліковується на транзитному рахунку відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по договору № 409 від 22.03.2007 року закінчився 03.01.2009 року, а банком суми депозитного вкладу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 100 000,00 грн. по договору інвестиційного вкладу (депозиту) № 409 від 22.03.2007 року перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 104,11 грн., обґрунтовуючи свої вимоги п.5.1 договору № 409 від 22.03.2007 року відповідно до якого передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань по цьому договору сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України, а також статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»відповідно до якої передбачено, що розмір передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Оскільки, договором № 409 інвестиційного вкладу (депозиту) від 22.03.2007 року сторони не передбачили стягнення пені, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 104,11 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.
Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за договорами щодо повернення позивачу суми депозиту.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.
Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:
на позивача в сумі 21,14 грн., на відповідача -999,91 грн.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:
на позивача в розмірі 2,45 грн., на відповідача -115,55 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) з транзитного чи кореспондентського рахунку на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»(юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 31, поштова адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36 Б; п/р 26503000010219 в ВАТ «Мегабанк», МФО 380117; код ЄДРПОУ 30726778) суму вкладу в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 91 коп. та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення пені в розмірі 2 104,11 грн. відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М. Мудрий
Дата підписання: 17.04.2009 року.