ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 39/102
30.03.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інвестиційний союз»
про визнання права власності
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Собакарьов І.В. (дов. № б/н від 08.10.2008р.)
Від відповідача: не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс»(позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інвестиційний союз»(відповідач) про визнання права власності на залізничні вагони, починаючи з 29 грудня 2007 року, в кількості 10-ти одиниць, а саме: № 50213735, модель 15-1566, 1979 року випуску; № 50281880, модель 15-1443, 1979 року випуску; № 51134153, модель 15-Ц863, 1978 року випуску; № 51134229, модель 15-Ц863, 1980 року випуску; № 51134807, модель 15-Ц863, 1978 року випуску; № 51134963, модель 15-Ц863, 1977 року випуску; № 51134971, модель 15-Ц863, 1977 року випуску; № 57177479, модель 15-1443, 1972 року випуску; № 57220956, модель 15-1443, 1975 року випуску; № 57222861, модель 15-1443, 1978 року випуску.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу (поставки) № 0801-жд 10-ти залізничних вагонів (цистерн).
Позивачем зазначено, що згідно акту передачі (прийому) власних вантажних вагонів від 29 грудня 2007 року, на виконання умов договору № 0801-жд від 01.08.2007р., відповідач передав, а позивач прийняв 10 власних вантажних вагонів, а саме: № 50213735, модель 15-1566, 1979 року випуску; № 50281880, модель 15-1443, 1979 року випуску; № 51134153, модель 15-Ц863, 1978 року випуску; № 51134229, модель 15-Ц863, 1980 року випуску; № 51134807, модель 15-Ц863, 1978 року випуску; № 51134963, модель 15-Ц863, 1977 року випуску; № 51134971, модель 15-Ц863, 1977 року випуску; № 57177479, модель 15-1443, 1972 року випуску; № 57220956, модель 15-1443, 1975 року випуску; № 57222861, модель 15-1443, 1978 року випуску, отже 29.12.2007р. вказані залізничні вагони перейшли у власність позивача.
Позивач вказує, що ним був втрачений оригінал договору купівлі-продажу (поставки) № 0801-жд від 01.08.2007р., а тому просить суд визнати право власності на вказані залізничні вагони.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2009р. порушено провадження у справі № 39/102, розгляд справи призначено на 13.03.2009 року.
В судовому засіданні 13.03.2009р. позивач надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав повністю, надав для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи. Надані позивачем документи долучені судом до матеріалів справи.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив залишити позовні вимоги без задоволення, а також надав для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи. Надані відповідачем відзив та документи долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 13.03.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 30.03.2009р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні, призначеному на 30.03.2009р., позивачем були надані для долучення до матеріалів справи витребувані судом додаткові документи, позивачем також надані письмові пояснення щодо обставин, які підлягають доказуванню. Надані документи долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 30.03.2009р. за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
01 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 0801-жд, відповідно до п. 1.1 ст. 1 якого відповідач (постачальник) зобов'язався поставити, а позивач (покупець) -прийняти та оплатити залізничні вагони (цистерни) на суму 960000,00 гривень (з ПДВ) у кількості 10 одиниць.
Пунктом 2.1. ст. 2 договору було встановлено, що передача товару здійснюється шляхом оформлення акту приймання-передачі товару, а право власності на товар, відповідно до п. 2.2. ст. 2 договору, переходить до покупця в момент підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.1. ст. 3 договору, покупець повинен був здійснити передоплату на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури.
Пунктом 3.3. ст. 3 договору було передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 90 діб з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а датою поставки, відповідно до п. 3.4. ст. 3 договору, вважається дата підписання акту приймання-передачі.
Судом було встановлено, що позивач, відповідно до вимог договору № 0801-жд від 01.08.2007, здійснив оплату залізничних вагонів на розрахунковий рахунок відповідача двома платежами:
- платіжним дорученням № 4402 від 28.11.2007р. згідно рахунку-фактури № 5 від 06.11.2007р ;
- платіжним дорученням № 4489 від 30.11.2007р. згідно рахунку-фактури № 6 від 30.11.2007р.
На виконання вимог договору № 0801-жд від 01.08.2007 року між позивачем та відповідачем 29 грудня 2007р. був підписаний акт передачі (приймання) власних вантажних вагонів, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв вантажні вагони у кількості 10 (десять) одиниць вартістю 80000,00 гривень (без ПДВ) на суму 960000,00 гривень (з ПДВ), а саме: № 50213735, модель 15-1566, 1979 року випуску; № 50281880, модель 15-1443, 1979 року випуску; № 51134153, модель 15-Ц863, 1978 року випуску; № 51134229, модель 15-Ц863, 1980 року випуску; № 51134807, модель 15-Ц863, 1978 року випуску; № 51134963, модель 15-Ц863, 1977 року випуску; № 51134971, модель 15-Ц863, 1977 року випуску; № 57177479, модель 15-1443, 1972 року випуску; № 57220956, модель 15-1443, 1975 року випуску; № 57222861, модель 15-1443, 1978 року випуску.
В судових засіданнях було встановлено, що 16.09.2008р. позивач звернувся до відповідача листом за вих. № 315, в якому просив, у зв'язку з втратою ним оригіналу договору № 0801-жд від 01.08.2007 року та наявністю в нього належним чином завіреної відповідачем копії, здійснити спільне виготовлення дублікату вказаного договору, однак відповідач в листі за вих. № 65-9 від 24.09.2008р. відмовився від спільного виготовлення дублікату договору № 0801-жд від 01.08.2007 року, оскільки, не визнає за позивачем права власності на зазначені в договорі № 0801-жд від 01.08.2007 року залізничні вагони через відсутність у позивача оригіналу вказаного договору.
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про визнання права власності на залізничні вагони, починаючи з 29 грудня 2007 року, в кількості 10-ти одиниць, а саме: № 50213735, модель 15-1566, 1979 року випуску; № 50281880, модель 15-1443, 1979 року випуску; № 51134153, модель 15-Ц863, 1978 року випуску; № 51134229, модель 15-Ц863, 1980 року випуску; № 51134807, модель 15-Ц863, 1978 року випуску; № 51134963, модель 15-Ц863, 1977 року випуску; № 51134971, модель 15-Ц863, 1977 року випуску; № 57177479, модель 15-1443, 1972 року випуску; № 57220956, модель 15-1443, 1975 року випуску; № 57222861, модель 15-1443, 1978 року випуску у зв'язку з втратою оригіналу документу, який засвідчує його право власності на зазначені залізничні вагони, тобто договору № 0801-жд від 01.08.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та, відповідно до ч. 2 вказаної статті, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 2.2. ст. 2 договору № 0801-жд від 01.08.2007 року встановлено, що право власності на товар переходить до покупця в момент підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, позивач набув право власності на залізничні вагони, які є предметом договору № 0801-жд від 01.08.2007 року, на підставі вказаного договору, укладеного сторонами в належній формі (оскільки відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України обов'язкової нотаріальної форми та державної реєстрації для угод між юридичними особами про відчуження такого виду майна, як залізничні вагони, не встановлено) з моменту підписання між позивачем та відповідачем акту приймання-передачі 29грудня 2007 року до договору № 0801-жд від 01.08.2007 року.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. За таких обставин, вимоги позивача про визнання права власності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
При цьому суд зазначає, що позивачем надано належні докази на підтвердження як факту невизнання відповідачем права власності позивача на залізничні вагони, що є предметом спору, так і факту набуття позивачем права власності на залізничні вагони.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, однак, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Судом враховано, що спір виник в результаті втрати позивачем оригіналів документів. За таких обставин витрати по сплаті держмита в розмірі 9600,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс»(Україна, 02160, м. Київ, вул. Березнева, буд. 10, к. 310, код ЄДРПОУ 30056859, розрахунковий рахунок № 26007012819955 в філіалі ВАТ «Укрексімбанк», МФО 380333) на залізничні вагони, починаючи з 29 грудня 2007 року, в кількості 10-ти одиниць, а саме: № 50213735, модель 15-1566, 1979 року випуску; № 50281880, модель 15-1443, 1979 року випуску; № 51134153, модель 15-Ц863, 1978 року випуску; № 51134229, модель 15-Ц863, 1980 року випуску; № 51134807, модель 15-Ц863, 1978 року випуску; № 51134963, модель 15-Ц863, 1977 року випуску; № 51134971, модель 15-Ц863, 1977 року випуску; № 57177479, модель 15-1443, 1972 року випуску; № 57220956, модель 15-1443, 1975 року випуску; № 57222861, модель 15-1443, 1978 року випуску.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Гумега О.В.
Дата підписання повного тексту рішення
03.04.2009 року