ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 8/79
12.03.09
За позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми
"Дін"
про стягнення 469 720,16 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
Від позивача представник - Малий М.С. (дов. №484 від 01.08.08)
Від відповідача не з'явились
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 350 076,40 грн., що становить заборгованість за договором № 22.05.48 від 06.07.2007р. та 42 124,26 грн. пені, 11 355,06 грн. трьох відсотків річних, 66 164,44 грн. збитків від інфляції.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 10.02.2009р. розгляд справи був призначений на 12.03.2009р.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.03.2009р. розгляд справи був відкладений на 09.04.2009р., у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання, неподанням сторонами витребуваних доказів.
У судове засідання, призначене на 09.04.2009р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача надав документи на вимоги ухвали суду, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представник позивача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд -
06.07.2007р. між ТОВ НВФ «ДІН»- «генпідрядник»та ЗАТ «Житомирпромспецбуд»- «підрядник»був укладений договір № 22.05.48, відповідно до умов якого «генпідрядник»доручив, а «підрядник»зобов'язався на свій ризик на замовлення «генпідрядника»власними та залученими силами і технічними засобам за проектно-кошторисною документацією та на умовах цього договору виконати і передати «генпідряднику»роботи, а саме -заглиблення паль довж. С8Х35 = 1500 шт. по об'єкту: «Торгівельний комплекс»на розі вул. Зінковська і Павленківська в м.Полтаві, а «генпідрядник»в свою чергу зобов'язався прийняти виконані роботи та провести їх оплату на умовах цього договору.
Приблизна вартість робіт згідно п.2.2 договору становить 694 800,00 грн. (з ПДВ) в буде відкоригована після отримання відповідної робочої документації та визначена сторонами в додатках до цього договору.
У зв'язку з необхідністю виконати додаткові роботи до визначених в п.2.1 договору робіт на будівництво: «Торгівельний комплекс»на розі вул. Зінковська і Павленківська в м.Полтаві сторонами по договору була укладена додаткова угода б/н від 11.07.2007р. до спірного договору, згідно з якою загальна вартість додаткових робіт становить 14 575,00 грн. (з ПДВ).
Умовами договору сторони погодили, що до початку виконання робіт «генпідрядник»перераховує «підряднику»аванс в розмірі 30 відсотків від договірної ціни. Оплата робіт по заглибленню паль здійснюється щомісячно за фактично виконані обсяги заглиблених паль за визначеною п.2.1 ціною договору. «Підрядник»зобов'язався надавати форми № КБ-2в, № КБ-3 не пізніше 25 числа поточного місяця, а «генпідрядник»зобов'язався прийняти, підписати їх до 1-го числа та оплатити до 10-го числа наступного місяця за виконані роботи згідно з актами приймання робіт форми № КБ-2в, № КБ-3. (п.2.3 договору).
Як свідчать матеріали справи, сторонами по договору були складені та підписані довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2007р., серпень 2007р., вересень 2007р., жовтень 2007р., листопад 2007р., грудень 2007р., січень 2008р. та акти приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007р., серпень 2007р., вересень 2007р., жовтень 2007р., листопад 2007р., грудень 2007р., січень 2008р., які свідчать про повне виконання «підрядником»робіт та прийняття їх «генпідрядником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.
Відповідач в свою чергу не виконав власні зобов'язання належним чином, за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався.
Згідно акту звірки розрахунків станом на 19.02.2009р., складеного та підписаного між позивачем та відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем становить 350 076,40 грн. (копія в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач доказів проведених розрахунків у повному обсязі та у встановлений договором строк суду не надав.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 350 076,40 грн. правомірна та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 42 124,26 грн. пені, 11 355,06 грн. трьох відсотків річних, 66 164,44 грн. збитків від інфляції.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Умовами договору сторони погодили, що «генпідрядник»за несвоєчасне виконання своїх платіжних зобов'язань сплачує «підряднику»пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми боргу, за кожен день прострочки згідно з чиним законодавством України (п.4.8 договору).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 42 124,26 грн. пені обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 22.05.48 від 06.07.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у встановлений договором строк та у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 11 355,06 грн. та збитків від інфляції в розмірі 66 164,44 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 355,06 грн. трьох відсотків річних, 66 164,44 грн. збитків від інфляції правомірні та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Дін" 04208, м.Київ, вул. Світлиць кого, буд.35 А; 04209, м.Київ, вул. Богатирська, 18, офіс 50; код ЄДРПОУ 20220235) на користь Закритого акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" (10001, м.Житомир, вул. Бородія, 49; код ЄДРПОУ 33019799) 350 076 (триста п'ятдесят тисяч сімдесят шість) грн. 40 коп. основного боргу, 42 124 (сорок дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 26 коп. пені, 11 355 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 06 коп. трьох відсотків річних, 66 164 (шістдесят шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 44 коп. збитків від інфляції, 4 697 (чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 20 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя
В.С. Катрич
Дата підписання: 23.04.2009р.