79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.04.09 Справа№ 14/22За позовом: Львівського міжрайонного транспортного прокурора, м.Львів в інтересах держави в особі Міністерства траноспорту і зв'язку України, яке представляє позивач:Державне територіально-галузеве об'єднання „Львівська залізниця”.м Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ходорівський м'ясокомбінат”, м. Ходорів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України у Львівській області, м.Львів
про : спонукання до погодження робочого проекту переїздів на дільницях Львівської залізниці ст.Ходорів 62+529 км.,114+648.
Суддя: Кітаєва С.Б.
При секретарі: Хороз І.Б.
Представники сторін:
від прокуратури : Барабаш Д.В. - ст.помічник Львівського міжрайонного транспортного прокурора
від Мін. транспорту : не з”явився
від ДТГО “Львівська залізниця” : Валага О.О.-представник
від відповідача: Павловський А.В. -представник
від третьої особи: не з'явився
Присутні : від ДТГО “Львівська залізниця” -Фаб”ян Я.В. -нач.дистанції колії
Від Мінтранспорту -Валага О.О.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України та право відводу судді, передбачене ст.20 ГПК України.
Заяв та клопотань про відвід судді сторонами не подано і не заявлялося.
Суть спору: розглядається справа за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокура, м.Львів в інтересах держави в особі Міністерства траноспорту і зв'язку, яке представляє позивач: Державне територіально-галузеве об'єднання „Львівська залізниця”, м Львів до товариства з обмеженою відповідальністю „Ходорівський м'ясокомбінат” про спонукання до погодження робочого проекту переїздів на дільницях Львівської залізниці ст.Ходорів 62+529 км., 114+648.
Провадження у справі порушено ухвалою від 09.02.2009 року, якою розгляд справи призначено на 26.02.09 р.
Розгляд справи відкладався з підстав та мотивів, викладених в ухвалах суду від 26.02.,20.03.2009 року
Старший помічник Львівської міжрайонної транспортної прокуротури в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та уточнив, вказавши, Міністерство транспорту та зв'язку України позивачем по справі, просить задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві.
Міністерство транспорту та зв”язку України, явку повноважного представника в засідання не забезпечило.
Представник від Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” в судове засідання з'явився, вимоги ухвал по справі виконав, позовні вимоги прокурора підтримав, просить задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги заперечив, зазначив, що прокурором неправильно визначено позивача, а відтак просить позовну заяву залишити без розгляду на підставі ч.2. п.3 роз'яснень Президії ВГСУ N 04-5/570 від 22.05.2002 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” ,відповідно до якої у випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.
Третя особа в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечила, вимог ухвал по справі не виконала.
В засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивщи та оцінивши подані доказив їх сукупнсті, суд встановив.
Згідно з положенням ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Відповідно до ст.20 Закону України „Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Відповідно до рішення Конституційного суду №3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших учасників суспільних відносин. Із врахуванням того, що „інтереси держави „ є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до розпорядження КМУ України № 56-р від 29.01.2003 року „Про схвалення Державної програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах,вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки”, наказу Укразалізниці № Ц-1/1026 від 04.12.2006 року „Про затвердження Програми облаштування залізничних переїздів залізниць України для забезпечення безпеки руху у 2007 році” Львівський проектно-вишукувальний інститу залізничного транспорту України розробив для ДТГО „Львівська залізниця” робочий проект капітального ремонту переїздів на дільницях Львівської залізниці станції Ходорів 62+529 км,114+648.З метою забезпечення безпеки руху поїздів та автотранспорту з території ТзОВ „Ходорівський м'ясокомбінат” на автомобільну дорогу проектом передбачено встановлення горизонтального поворотного шлагбаума із замиканням на навісний замок.
Враховуючи те, що проект передбачає обмеження заїзду (виїзду) автомобільного траноспорту на території ТзОВ „Ходорівський м'ясокомбінат” ДТГО „Львівська залізниця” в особі Ходорівської дистанції колії звернулася до відповідача для погодження робочого проекту, який листом № 16/12 від 16.12.08 р. повідомив про категоричну відмову в погодженні проекту в частині встановлення перильного огородження зі сторони м'ясокомбінату та готовність розглянути пропозицію щодо встановлення автоматичного шлагбауму, який би спрацьовував одночасно з шлагбаумами, що вже встановлені на переїзді.
Суду не надано доказів розгляду позивачами та Ходорівською дистанцією колії пропозиції відповідача про встановлення такого виду шлагбауму, результатів розгляду даної пропозиції, оформленого у вигляді письмової обгрунтованої відповіді про її прийняття чи відхилення. Відтак, на думку суду твердження прокурора у позовній заяві про категоричність відмови відповідача від вжиття заходів з метою забезпечення безпеки руху на переїздах на дільницях Львівської залізниці є поспішним.
Не заслуговує на увагу посилання прокурора на п. „г” ч. 1 ст.96 Земельного кодексу України, яким встановлено обов'язок не порушувати інтереси суміжних землекористувачів, як на підставу звернення до відповідача для погодження робочого проекту.
Також прокурор не довів в ході судового розгляду з посиланням на норму закону наявність обов'язку у відповідача погоджувати вищезгаданий проект, а відтак порушення ним охоронюваних законом прав та інтересів в силу невиконання даного обов'язку, як і не довів, що проведення капітального ремонту переїзду на дільницях Львівської залізниці станції Ходорів 62+529 км,114+648 є можливим тільки у спосіб, запропонований у проекті.
Про можливість проведення капітального ремонту переїздів в такий спосіб, який би задовільняв усіх учасників спору свідчиить той факт, що до моменту проведення капітального ремонту між сторонами по справі не існувало суперечностей по питанню функціонування та облаштування даних залізничних переїздів.
З матеріалів справи вбачється, що запропонований для погодження відповідачу проект розроблявся без залучення відповідача, що свідчить про його односторонність та неврахування охоронюваних законом інтересів та прав відповідача, як сусіднього землекористувача.Слід також зазначити, що самі проектні рішення по переїздах, що лягли в основу робочого проекту,не узгоджувалися з відповідачем, як робилося це з ПТ, ПЧ-18,Службою автомобільних доріг у Львівській області, УДАЇ ГУМВСУ у Львівській області що підтверджується п.1.5.Загальної частини робочого проекту „Відомості про проведення узгоджень проектних рішень”. В самому робочому проекті не передбачено місця, де б мав поставити своє погодження відповідач, що відповідно позбавляло відповідача можливості погодити робочий проект навіть у випадку згоди з ним.
Твердження прокурора, позивача 2 про несанкціонованість заїзду (в'їзду) автомобільним транспортом з території ТзОВ „Ходорівський м'сокомбінат” як такого, його облаштування на місці демонтованої під'їздної колії для подачі вагонів спростовуються відсутністю будь-яких доказів, які б підтвержували у встановленому законом порядку та підтверджували ці твердження..
Безпідставним є посилання прокурора на ч.2 ст.158 Земельного кодексу України як на підставу своїх позовних вимог, оскільки факти вчинення відповідачем перешкод позивачу 2, зокрема, у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою нічим не підтвердженні, натомість має місце тільки незгода із обраним способом забезпечення безпеки функціонування залізничних переїздів у вигляді встановлення саме поворотного горизонтального шлагбауму із замиканням на навісний замок із збереженням ключів від нього у чергового по переїзду.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Окрім того, відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути :
-визнання права ;
-визнанння правочину недійсним;
-припинення дії, яка порушує право;
-відновлення становища, яке існувало до порушення;
-примусове виконання обов”язку в натурі;
-зміна правовідношення;
-припинення правовідношення;
-відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди ;
-відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
-визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, обраний прокурором спосіб захисту , а саме, про спонукання до погодження робочого проекту переїздів ( в даному випадку, на дільницях Львівської залізниці ст..Ходорів 62+529 км, 114+648), не передбачений цивільно-правовими актами України.
Відповідно до вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
-справи у спорах, що виникають при укладенні , зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім :
:спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
:спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
:інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
-справи про банкрутство;
-справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
-справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі.
Частиною 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України” передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. У відповідності до частини 1 статті 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, вказані в статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарські суди вирішують спори в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідношення, відносно яких виник спір, носять господарський характер. Поняття господарської діяльності наведено у статті 3 Господарського кодексу України.
Деякими законодавчими актами встановлено, що до господарського суду допускається звернення не у власних інтересах. У такий спосіб установлюється право на звернення з груповими позовами, публічними позовами. У цьому вбачається застосування нових засобів захисту інтересів учасників господарського обороту. Залежно від особи, чиї права або інтереси захищаються в суді, можливі : позови, що захищають публічні і державні інтереси; позови, що захищають інтереси інших осіб; позови, що захищають інтереси необмеженого кола осіб ( групові).
Втім право на звернення до суду з такими позовами повинно бути встановлено законом. У випадках, передбачених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурори та їх заступники можуть звертатися до господарського суду на захист державних чи громадських інтересів.
Слід зауважити, що спонукання до погодження робочого проекту переїздів ( в даному випадку на дільницях Львівської залізниці) не є одним із способів захисту порушених цивільних прав підприємств чи організацій, передбачених чинним законодавством, оскільки спонукання до погодження робочого проекту не призводить до поновлення порушених прав, робочий проект не породжує жодних прав і обов”язків сторін, порушення яких може бути предметом судового розгляду, зазначена вимога не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремому судовому провадженні, а може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог особи.
Прокурор при заявленні позову не довів передбаченість вибраного ним способу захисту цивільного права в законі.
У постанові від 14.12.2004 року зі справи № 6/11 Верховним Судом України викладено правову позицію, відповідно до якої, суд, визначаючи спосіб поновлення порушених прав та законних інтересів особи, має задовольнити позов шляхом, що визначений законом.
Як зазначено у роз”ясенні Вищого Арбітражного Суду України від 10 грудня 1996 року № 02-5/422 “Про судове рішення” з наступними змінами та доповненнями, - у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.
У рішенні про вчинення певних дій або про утримання від певних дій-відповідний припис, наприклад : “Такому-то звільнити таке-то приміщення ( із зазначенням його найменування, місцезнаходження, площі, тощо”, “Такому-то утриматися від вчинення дій, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення ( із зазначенням тих же даних про приміщення)”, а у разі необхідності -строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.
У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо заявлених вимог, які були предметом судового розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд розглядає спір лише в межах позовних вимог і вправі виходити за ці межі лише у випадку необхідності для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, і лише якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Однак, такого клопотання суду не надходило. Виходячи із змісту заявленої вимоги, суд дійшов висновку що зазначені вимоги прокурором не були враховані.
За результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що предмет спору не відповідає встановленим законом чи договором способам захисту прав, відтак у позові слід відмовити.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.1,2,4-3,4-7,12,29,32-34,36,43,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.Б.Кітаєва