ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 28/65
07.04.08
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Євроізол -Геосинтетикс”, м.Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Рорса, м. Київ
про стягнення 14 698,80 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Зікратій М.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Запальська Р.В., предст, дов. б/н від 17.12.2008 року
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроізол -Геосинтетикс” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Рорса” про стягнення 14 698,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Рорса” своїх зобов'язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю “Євроізол -Геосинтетикс товару в повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.02.2009 порушено провадження у справі призначено розгляд справи на 19.03.2009.
Розгляд справи відкладався.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки в судове засідання невідомі.
В судовому засіданні 07.04.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
В березні та травні 2008 року позивачем здійснено продаж товару відповідачеві на загальну суму 14698,80 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наступними накладними:
№
№ видаткової накладної
Дата
Сума поставки
1
69
20.03.2008
7349,40
2
127
06.05.2008
7349,40
Разом:
14698,80 грн.
Також факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОК №201876 від 19.03.2008 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОК №201915 від 05.05.2008 року (копії в матеріалах справи).
Як свідчать матеріали справи, отриманий товар відповідачем оплачено не було.
06.11.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією №93 від 06.11.2008 року з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 14698,80 грн.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ «Євро ізол - Геосинтетикс»та ТОВ «Рорса»цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо передачі ТОВ «Євро ізол - Геосинтетикс »певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття ТОВ «Рорса»зазначеної продукції і оплати її вартості.
Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, позивачем направлялась на адресу відповідача претензія від 06.11.2008 року (отримана 10.11.2008 року), однак відповідач у встановлені строки в повному обсязі не розрахувався.
З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 14698,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.
Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Рорса” (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 16а, оф. 99, код 32345048, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Євроізол -Геосинтетикс” (02099, м.Київ, вул..Остапа Вишні, 7, код 24373042, р/р № 260000001314861 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528) основний борг в розмірі в сумі 14 698,80 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень вісімдесят копійок), витрати на сплату державного мита в сумі 146,99 (сто сорок шість гривень дев'яносто дев'ять копійок) грн. та 118,00 (сто всімнадцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О.С. Копитова
Дата складання та підписання повного тексту рішення 08.04.2009 року.