Іменем України
"23" квітня 2009 р.
справа № 2/24-370-2009-5020-9/048
За позовом Державного закладу „Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій „Москва” Міністерства охорони здоров'я України
до Севастопольської торгово-промислової палати
про визнання договору недійсним,
Суддя Рибіна С.А.,
Представники сторін
Позивача -Чалова Ю.О., довіреність б/н від 16.07.2008, представник;
Відповідача - Мороз Б.І., довіреність №71/06-4 від 19.02.2009, начальник тендерного відділу;
Суть спору:
22.01.2009 Державний заклад „Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій „Москва” Міністерства охорони здоров'я України звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Севастопольської торгово-промислової палати про визнання договору №134/23 недійсним. Свої доводи позивач обґрунтував тим, що договір від його імені підписаний не уповноваженою особою.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009 матеріали позовної заяви Державного закладу „Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій „Москва” Міністерства охорони здоров'я України до Севастопольської торгово-промислової палати про визнання договору недійсним направлені за підсудністю до господарського суду міста Севастополя для розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.02.2009 порушено провадження у справі з привласненням номеру 2/24-370-2009-5020-9/048 та призначено її до розгляду.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що доводи позивача не відповідають дійсності, не підтверджені належним чином та є спробою ухилитися від виконання умов договору. Обґрунтування викладені у відзиві на позов та доповненні до нього (арк.с. 72-75, 122-123).
Строк вирішення спору був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторін ухвалою від 02.04.2009.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд,
У 2007 році між Державним закладом „Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій „Москва” Міністерства охорони здоров'я України (далі -Дитячий санаторій «Москва») в особі головного лікаря Горанова Анатолія Леонідовича та Севастопольською торгово-промисловою палатою був укладений договір №134/23 (арк.с.10, 83).
Відповідно до розділу 1 договору Дитячий санаторій «Москва»- Замовник за договором -доручає, а Севастопольська торгово-промислова палата -Виконавець за договором -приймає на себе зобов'язання з надання послуг: навчання з питань «Правові та практичні аспекти державних замовлень в Україні». Сума договору склала 5100,00 грн. за шість слухачів.
Замовник зобов'язався зробити оплату в розмірі 100% від суми договору на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт.
Строк дії договору встановлений до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
У 2007 році Дитячий санаторій «Москва»гарантував листом оплату за навчання шості чоловік на курсах за тендером при Севастопольської торгово-промислової палаті, які проходять з 01.12.2007 (арк.с.84).
Як вбачається з матеріалів справи, договір №134/23 з боку Дитячого санаторію «Москва»був підписаний Горановим Анатолієм Леонідовичем, головним лікарем закладу.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №50-0 від 03.03.2007 Горанов Анатолій Леонідович був звільнений з посади головного лікаря Дитячого санаторію «Москва». Виконання обов'язків головного лікаря санаторію «Москва»було покладено на завідуючого медичним відділенням Чуєва А.М. (арк.с.11-12).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №102-0 від 15.05.2009 на посаду головного лікаря санаторію «Москва»призначено Галія І.В. (арк.с. 14).
Позивач вважає, що Горанов Анатолій Леонідович, який підписав спірний договір, не мав на це повноважень, а тому договір не відповідає частині другої статті 203 Цивільного кодексу України.
Суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно розділу 4 Статуту Дитячого санаторію «Москва»керівником Санаторію є головний лікар, який здійснює керівництво Санаторієм на засадах одноособовості. Головний лікар вирішує самостійно всі питання, що пов'язані з діяльністю Санаторію, за винятком питань, які відносяться до компетенції Міністерства охорони здоров'я України та трудового колективу, а також звітує про це перед МОЗ України, та без доручення представляє інтереси Санаторію в усіх органах державної влади, місцевого самоврядування, судах, підприємствах, установах та організаціях, укладає договори та угоди, які пов'язані з діяльністю Санаторію (арк.с.24-25).
Відповідно до пункту 9.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 N02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Горанов Анатолій Леонідович був звільнений з посади головного лікаря Дитячого санаторію «Москва»з 03.03.2007.
Спірний договір був укладений сторонами без зазначення числа та місяця у 2007 році, що не заперечується позивачем.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на лист Севастопольської торгово-промислової палати вих. №487/08-4 від 31.07.2008, в якому йде мова про заявку Дитячого санаторію «Москва»від 28.11.2007, що нібито була підставою для укладання договору №134/23, що на думку позивача, підтверджує укладання договору №134/23 між сторонами не раніше 28.11.2007 (арк.с.101).
При цьому до матеріалів справи долучена копія заявки, яка має тільки дату передачі її по факсу 28.11.2007 та не містить підтвердження її виготовлення саме цією датою. Посилання відповідача на отримання ним заявки 28.11.2007 у листі №487/08-4 від 31.07.2008 не може бути підтвердженням підписання даної заявки саме 28.11.2007 (арк.с.76).
Крім того, до матеріалів справи долучений лист Дитячого санаторію «Москва»з гарантією оплати за навчання шості чоловік на курсах за тендером при Севастопольської торгово-промислової палаті, що проходять з 01.12.2007, який також не містить ні дати, ні місяця його надсилання (арк.с. 84).
Враховуючи, що вищезазначені документи не містять дати їх укладення, суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що договір №134/23 був укладений сторонами коли у Горанова А.Л. вже не було повноважень діяти від імені Дитячого санаторію «Москва».
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що особа, яка підписала спірний договір у 2007 році від імені Дитячого санаторію “Москва” не мала повноважень на укладання договору.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом не встановлено наявності зазначених вище підстав для визнання договору №134/23, укладеного сторонами в 2007 році, недійсним, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя С.А. Рибіна
Рішення оформлено та підписано
у порядку ст. 84 ГПК України
27.04.2009.
1. ДЗ „Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій „Москва” Міністерства охорони здоров'я України (98680, АРК, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Радянська, 1)
2. Севастопольська торгово-промислова палата (99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 34)