ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 53/121
17.04.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»
до Приватного підприємства «Оздоровчо-лікувальний центр «Медіка-Фарм»
про стягнення 2 691,60 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники:
від позивача: Сень О.В. -представник по довіреності № 04/С від 25.11.2008р.
від відповідача: не з'явились
СуТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Оздоровчо-лікувальний центр «Медіка-Фарм»заборгованості за Договором купівлі-продажу № Рз-556 від 09.11.2005р. в розмірі 2 691,60 грн., в тому числі 2 000,00 грн. -сума основного боргу, 691,60 грн. -пеня.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2009р. порушено провадження по справі № 53/121, розгляд справи призначено на 23.02.2009р.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача по справі ухвалою Господарського суду від 23.02.2009р. розгляд справи відкладено на 20.03.2009р.
Судове засідання по справі № 53/121, призначене на 20.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. включно, перебувала на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв'язку з виходом судді з лікарняного, справа № 53/121 призначена до розгляду по суті на 17.04.2009р.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/1398-4 від 03.03.2009р., наданою позивачем.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.04.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
09.11.2005р. між сторонами у справі було укладено Договір купівлі-продажу № Рз-556 (далі Договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу товар в асортименті, в кількості, по цінам та в строки, вказані в підписаній сторонами накладній, а відповідач -прийняти цей товар та сплатити за нього визначену в накладній грошову суму. Вказані накладні після їх підписання сторонами є невід'ємною частиною даного договору.
На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на суму 2 186,80 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № РН-0017420 від 26.06.2007р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯКГ № 990493 від 26.06.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата товару проводиться протягом 14 календарних днів від дати отримання товару. Днем отримання товару є дата, вказана в накладній.
Відповідач частину заборгованості в сумі 186,80 грн. позивачу перерахував, що підтверджується доданим до матеріалів справи актом звірки взаєморозрахунків.
Несплаченою залишилась заборгованість в сумі 2 000,00 грн.
На дату прийняття рішення заборгованість відповідача складає 2 000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою № 4/09/с від 20.02.2009р. за підписами директора та головного бухгалтера позивача.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, -за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 691,60 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з пункту 7.1 Договору за несвоєчасну оплату товару до покупця застосовуються штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Однак, позивач надав суду розрахунок пені в сумі 691,60 грн., який здійснений без урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України.
Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені частково в сумі 165,66 грн. за власним розрахунком суду (2 000,00 грн. *16% (лист НБУ від 17.05.2007р. № 14-011/1150-5118) /365*174 (з 10.07.2007р. по 31.12.2007р.) + (2 000,00 грн. * 24% (Постанова НБУ від 29.12.2007 р. N 492) /366*10).
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства «Оздоровчо-лікувальний центр «Медіка-Фарм»(04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 20А, ідентифікаційний код 30518550, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»(03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1; ідентифікаційний код 30518550) основний борг в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., пеню в сумі 165 (сто шістдесят п'ять) грн.. 66 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 82 (вісімдесят дві) грн. 07 коп. та 94 (дев'яносто чотири) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.