Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305
Іменем України
14.04.2009
Справа №2-30/476-2009
За позовом Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, вул. Толстого, 15.
До відповідача: 1. Клініки «Вей-Мин-Е», м. Сімферополь, вул. Київська, 130-А.
2. Будинкоуправління № 2 Сімферопольського КЕЧ району, м. Сімферополь, вул. Павленко, 9 (м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 104).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, вул. Дзюбанова, 13.
2. Залізнична районна Рада м. Сімферополя, м. Сімферополь, вул. Павленко, 1.
Про визнання недійсним договору оренди.
Суддя Ловягіна Ю.Ю.
Від позивача - Лисякова М.П., представник за дов. №333/40/01 від 12.03.2009р.
Від відповідача 1. Халецкий,, представник за дов. від 05.02.2009р. , у справі.
2. не з'явився.
Від третіх осіб - не з'явився.
Суть спору: Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Клініки «Вей-Мин-Е», м. Сімферополь про визнання недійсним договору оренди № 9 від 01.01.1996р., укладеного між Будинкоуправлінням № 2 КЕЧ Сімферопольського р-ну та Клінікою «Вей-Мин-Е».
Свої вимоги позивач мотивує тим, що укладений договір оренди комунального майна № 9 від 01.01.1996р. є безплатним та безстроковим, що суперечить Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме, ст. 10 Закону, яка регулює порядок оплати орендної плати. Крім того, в договорі відсутні суттєві умови договору, а саме: склад та вартість переданого в оренду майна, строк дії договору, що на думку позивача, є підставою для визнання договору оренди недійсним згідно зі ст. 203, 215 ГПК України. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач не здійснює ремонт орендованих приміщень, не застрахував нерухоме майно, чим порушує Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідач - Клініка «Вей-Мин-Е» 05 березня 2009 року у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, що під час укладення договору оренди сторонами підписаний акт прийому-передачі майна в якому вказаний склад передано майна та його вартість. Крім того, в пункті 9 договору було зазначено термін дії договору, а в пунктом 12 встановлений розмір орендної плати у вигляді надання медичних послуг. Крім того, договір був укладений на підставі доручення Міністерства збройних сил України і мав всі повноваження для укладення договору. Таким чином, на думку відповідача, були узгоджені всі суттєві умови, передбачені Законом, а тому підстав для визнання договору недійсним немає, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.03.2009р. згідно зі ст. 24 ГПК України було залучений в якості другого відповідача Будинкоуправління № 2 Сімферопольського КЕЧ району, оскільки ним був укладений договір оренди № 9 від 01.01.1996р. з Клінікою «Вей-Мин-Е».
Слід вказати, що під час зазначення найменування відповідача було невірно перекладено його найменування на українську мову і помилково зазначено Домоуправління № 2 КЕЧ м. Сімферополя, проте українською мовою згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи правильне найменування 2 відповідача - Будинкоуправління № 2 Сімферопольської КЕЧ району.
Другий відповідач був належним чином сповіщений про день та час розгляду справи, його представник приймав участь в судових засіданнях, мав можливість надати свої пояснення та відповідні докази, тому суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відношенні Будинкоуправління № 2 Сімферопольської КЕЧ району
В судовому засіданні яке відбулося 23.03.2009 р. другий відповідач надав пояснення по позову в якому зазначає, що укладений договір не відповідає вимогам норм статей 48, 50 ЦК України (в редакції 1963 р. на момент укладення договору), оскільки договір підписаний від імені другого відповідача без відповідних повноважень. Крім того, договір не містить в собі умов про сплату орендної плати, які регулюються ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст.203, ст. 215, 216 ЦК України та ст. 207 ГК України. Також представник другого відповідача пояснив, що будинок за адресою вул. Київська, 130 - а в м. Сімферополі 01.12.2006 р. переданий на баланс КП ЖЄО Залізничного р-ну, одночасно з оформленням документів останньому був переданий оригінал договору оренди від 01.01.1996 р.
Ухвалою від 23.03.2009 р. судом було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було відповідно до ст. 27 ГПК України КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя та Залізничну районну Раду м. Сімферополя, оскільки рішення суду може вплинути на їх права та обов'язки.
Представник КП ЖЕО Залізничного р-ну приймав участь лише в судовому засіданні 23.03.2009 р., письмові пояснення та договір оренди від 01.01.1996 р. не представив. У подальшому в судових засіданнях участі не приймав, документи, витребувані судом не представив, про причини неявки суд не сповістив.
Суд зазначає, що позивачем під час подачі позову оскаржений договір оренди від 01.01.1996 р. не представлений. В першому судовому засіданні першим відповідачем було представлено в матеріали справи ксерокопії договорів та додатки до договору від 01.01.1996 р., також представник в судовому засіданні пояснив, що оригінал договору втрачений і він не може бути представлений в судове засідання. Другий відповідач письмово пояснив, що оригінал договору був переданий новому балансоутримувачу КП ЖЄО Залізничного р-ну коли житловий фонд передавався йому на баланс 01.12.2006 р., однак представник КП ЖЄО в судовому засіданні 23.03.2009 р. пояснив, що представити договір не може, а в подальшому в судові засідання жодного разу не з'явився, оригінал договору з додатками не представив.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
Таким чином, оскільки оригінали договорів сторонами втрачені і не представлені в матеріали справи, суд відповідно до ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
01 жовтня 1993 року між Домоуправлінням № 2 КЕЧ Сімферопольського району (орендодавець) та Клінікою «Вей-Мин-Е» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 9 (а.с. 38-42).
Предмет договору обумовлений сторонами в п. 8 договору, згідно з яким об'єктом оренди є перший поверх житлового будинку по вул. Київська, буд. 130 - а площею 436 кв.м., балансова вартість майна 213535 крб. Оцінка об'єкта оренди здійснювалася по встановленій вартості відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України і Фондом державного майна
Строк дії договору встановлений в п. 9 з 01.10.1993 р. по 31.12.1994 р. При відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку, він вважається продовженим на той же строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Оскільки заяв не надходило договір від 01.10.1993 був пролонгований і діяв між сторонами до 31.12.1995 р.
01 січня 1996 року між Домоуправлінням № 2 КЕЧ Сімферопольського району (орендодавець) та Клінікою «Вей-Мин-Е» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 9 (а.с. 43-49).
Пунктом 1 договору оренди нежитлового приміщення № 9 від 01.01.1996 р. було встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає нежитлове приміщення, яке розташовано на першому поверсі житлового будинку за адресою м. Сімферополь, вул. Київська, 130а загальною площею 436 кв.м.
Орендоване приміщення було передано орендарю на підставі акту прийому-передачі від 01.01.1996р. (а.с. 50-51).
Приміщення передаються в оренду для організації лікувальних кабінетів для надання послуг населенню (п. 2, 3 договору).
Строк дії договору, встановлений в п. 9 договору, безстроково згідно з листом вих.. № 142/1/187 від 08.04.1994 р. начальника капітального будівництва та розквартирування військ Міністерства оборони України.
Порядок сплати орендної плати зазначено в договорі в п. 12, в якому вказано, що орендна плата встановлюється у розмірі: за ставками відповідно до рішення виконкому, безплатно згідно з вих. № 142/1/182 від 08.04.1994 р. начальника капітального будівництва та розквартирування військ Міністерства оборони України.
До договору був підписаний додаток № 4 про розрахунок комунальних послуг (а.с. 53) та додаток № 5 розрахунок експлуатаційних витрат (а.с. 54).
Оскільки в договорі оренди від 01.01.1996 р. відсутні положення про розмір орендної плати та строк дії договору, і на думку позивача такі обставини суперечать ст. 10 закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка регулює порядок оплати орендної плати, позивач просить визнати договір оренди недійсним згідно зі ст. 203, 215 ГПК України.
Дослідивши надані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступного.
Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» визначено, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-XIІ (в редакції закону станом на 01.01.1996 р.) орендою є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції закону станом на 01.01.1996 р.) передбачає, що істотною умовою договору є зокрема орендна плата з урахуванням її індексації та термін, на який укладається договір оренди.
Статтею 19, 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції закону станом на 01.01.1996 р.) передбачено, що орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності, але не більше п'яти відсотків від вартості орендованого майна. Орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.
Підпунктом 14.1. п. 14 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 25.05.2000р. №02-5/237 визначено, що за згодою сторін орендна плата може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі. Якщо в договорі оренди передбачено натуральну або грошово-натуральну форму орендної плати, орендар замість грошей може вносити орендну плату шляхом передачі орендодавцеві частини своєї продукції, виконання певних робіт чи надання послуг.
Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків, визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Як слідує з матеріалів справи, в п. 12 договору оренди від 01.01.1996 р. сторони узгодили порядок сплати орендної плати шляхом надання медичних послуг. В пункті 12 договору йдеться посилання на лист з вих. № 142/1/182 від 08.04.1994 р. начальника капітального будівництва та розквартирування військ Міністерства оборони України.
В матеріалами справи відповідачі представили лист начальника капітального будівництва та розквартирування військ Міністерства оборони України від 08.04.1994 р. № 142/1/190 (а.с. 57, 121) в якому підтримується пропозиція по укладенню договору оренди та оплатою орендної плати у вигляді безкоштовного медичного обслуговування військовослужбовців Збройних сил України.
При цьому відповідачі пояснили, що на підставі саме цього листа була узгоджена сторонами оплата орендної плати шляхом надання клінікою «Вей-Мин-Е» безкоштовного медичного обслуговування військовослужбовців Збройних сил України.
За таких обставин, суд вважає, що доводи позивача про неузгодженість розміру орендної плати в договорі від 01.01.1996 № 9 безпідставні та спростовуються матеріалами справи, а недотримання сторонами Методики розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати не є підставою для визнання договору недійсним, проте може бути підставою для внесення змін в договір і приведення його у відповідність до норм закону.
Що стосується про посилання позивача на відсутність строку дії договору, то відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на день розгляду справи) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
На підставі ст. 258, 259 ЦК України (в редакції 1963 р.) строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством. Коли договір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк і кожна із сторін вправі відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці.
Таким чином, законодавцем на момент укладення договору цивільним законодавством передбачено можливість укладення договору майнового найму безстроково, тому зазначенні в п. 9 договору оренди від 01.01.1996 р. положення про дію договору безстроково не є порушенням діючого законодавства.
Також не приймаються до уваги посилання позивача на те, що відповідач неналежним чином виконує свої обов'язки по договору, а саме: не здійснює ремонт орендованих приміщень, не застрахував нерухоме майно, чим порушує Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки неналежне виконання умов договору не може бути підставою для визнання його недійсним.
На підставі ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (частині 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Оскільки матеріалами справи доведено, що положення договору оренди від 01.01.1996 р. № 9 укладеного Будинкоуправління № 2 КЕЧ Сімферопольського району та Клінікою «Вей-Мин-Е» не суперечать актам цивільного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі з підстав необґрунтованості позову.
Посилання другого відповідача про недійсність договору суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 21 ГПК України лише позивач звертається до з обґрунтованим позовом, який розглядається судом. Підстави визнання договору недійсним вказані позивачем у позові та повністю досліджені судом. Крім того, суд звертає увагу на те, що Сімферопольська КЕЧ зверталася з позовом до клініки «Вей-Мин-Е» про визнання недійсним договору оренди № 9, однак ухвалою від 22.05.2007 р. по справі № 2-21/1790.1-2006 провадження у справі було припинено по п. 4 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 14 квітня 2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 22 квітня 2009 року.
Керуючись ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.