21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
27 квітня 2009 р. Справа 7/16-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", м. Київ.
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок", с. Павлівка, Калинівський район, Вінницька область.
про стягнення 80 559,33 грн. основного боргу, 11 943,89 грн. інфляційних витрат, 1 945,6 грн. 3% річних, 12 285,84 грн. пені та 16 111,87 грн. штрафу
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Стефановська Т.В. - представник, довіреність № 7-Д-1 від 09.01.2009 року.
відповідача : Свиридюк В.Є - замісник директора, довіреність б/н від 20.03.2009 року.
Подано позов про стягнення з СТОВ "Світанок" на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння"" 122746,53 грн., в тому рахунку 80 559,33 грн. основного боргу, 11 943,89 грн. інфляційних витрат, 1 945,6 грн. 3% річних, 12 285,84 грн. пені та 16 111,87 грн. штрафу в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 21.05.2007 року № 7-2105/пр47х в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
В зв'язку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних документів ухвалою суду від 02.03.2009 року розгляд справи було відкладено на 24.03.2009 року.
В судовому засіданні 24.03.2009 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для отримання довідок Національного банку України про офіційний курс долару США станом на 21.05.2007 року та 19.12.2008 року.
З огляду на важливість та суттєве значення вказаних доказів для розгляду справи суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи до 27.04.2009 року.
За письмовим клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи відбувається без здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
21.05.2007 року між ТОВ "Торговий дім "Насіння"" (Продавець) та СТОВ "Світанок" (Покупець) був укладений договір № 7-2105/пр47х, згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язувався в строки визначені договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість.
Згідно п. 6.1 договору загальна вартість товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в додатках до договору.
В додатку № 1 до Договору сторони погодили, що вартість товару на суму 30268,66 грн. сплачується на умовах відстрочки платежів в строк до 15.12.2007 року, а в додатку № 2 до Договору вартість товару на суму 28509,56 грн. сплачується в строк до 15.10.2007 року.
Виконуючи свої зобов'язання по договору позивач передав відповідачу товар (насіння) на загальну суму 58778,22 грн.. Факт передачі товару відповідачу підтверджується видатковими накладними № В-2707 від 27.07.2007 року, № В-0606-3 від 06.06.2007 року, № В-2205-15 від 22.05.2007 року, № В-2105-4 від 21.05.2007 року та довіреностями ЯНИ № 980561 від 27.07.2007 року, ЯНЗ № 211813 від 06.06.207 року, ЯНЗ № 211795 від 22.05.2007 року, ЯНЗ № 211792 від 01.05.2007 року на ім'я Торішного В.О..
Дослідивши вказані первинні документи судом встановлено, що у видаткових накладних міститься посилання на договір від 21.05.2007 року № 7-2105/пр47х, що дає підстави стверджувати про поставку Товару за умовами зазначеного договору.
15.04.2008 року відповідач перерахував позивачу 25000,00 грн. з яких 7019,36 грн. згідно листа від 15.04.2008 року попросив зарахувати в рахунок погашення боргу по договору № 7-2105/пр47х від 21.05.2007 року. Вказана сума була зарахована позивачем в рахунок погашення боргу по договору № 7-2105/пр47х від 21.05.2007 року.
Таким чином сума боргу відповідача перед позивачем складає 51758,86 грн., яку суд вважає доведеною позивачем - (58778,22-7019,36). Слід зазначити, що в довідці від 23.04.2009 року № 1-5/207 позивач повідомив про відсутність проведення розрахунків зі сторони відповідача як грошовими коштами так і сільськогосподарською продукцією, а в довідці від 20.03.2009 року № 1-5/139 вказано, що останнє надходження коштів мало місце 15.04.2008 року.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, в додатку № 1 до Договору сторони узгодили, що відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару в строк до 15.12.2007 року, а в додатку № 2 до Договору - до 15.10.2007 року.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12285,84 грн. пені, 11943,89 грн. інфляційних втрат, 1845,60 грн. 3% річних та 16111,87 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п. 12.2 Договору сторони встановили, що при порушені строків виконання зобов'язань за Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахованої на суму простроченого зобов'язання за період прострочки.
Крім того, в п.12.3 Договору його сторони погодили, що при затримці оплати вартості товару понад один місяць Покупець, крім пені, сплачує Продавцеві штраф в розмірі 20 % (двадцяти відсотків) від вартості неоплаченого товару.
Також, в п. 15.4 Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження строку. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором становить два роки.
Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.
При цьому судом здійснено перевірку розрахунку пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу за результатами чого встановлено помилки при їх нарахуванні з урахуванням наступного.
Так, позивачем заявлено до стягнення 1845,60 грн. 3 % річних за період з 16.12.2007 року по 18.12.2008 року. Як встановлено судом, позивач при обрахунку не врахував того, що в 2007 році кількість днів становила 365, в той час як в розрахунку 3 % річних вказано 366 днів. Крім того, позивачем невірно визначені періоди за які проводились нарахування 3 % річних. Так, періодом нарахування 3 % річних на суму заборгованості в розмірі 30268,66 грн. позивач визначив з 16.12.2007 року по 18.12.2008 року, а на суму заборгованості 28509,56 грн. - з 13.10.2007 року по 18.12.2008 року. Однак з визначенням таких періодів суд погодитись не може виходячи із строків проведення оплати закріплених в додатках до Договору (додаток № 1 - до 15.12.2007 року - вартість товару - 30268,66 грн., додаток № 2 - до 15.10.2007 року - вартість товару 28509,56 грн.). Таким чином правильними періодами нарахування 3 % річних є період прострочки по додатку № 1 з 15.12.2007 року, а по додатку № 2 - з 15.10.2007 року.
Провівши перерахунок судом отримано 1780,61 грн. 3 % річних. При цьому суд залишив період прострочки по додатку № 1 у тому вигляді, який вказав позивач (з 16.12.2007 року по 18.12.2008 року), оскільки проведення розрахунку з 15.12.2007 року до 18.12.2008 року привело б до отримання більшої суми ніж заявив позивач.
Також позивачем заявлено до стягнення 12285,84 грн. пені грн. за період з 16.10.2007 року по 18.12.2008 року. При перевірці виявлено, що позивач допустив помилку вказавши кількість днів прострочення у період з 30.04.2008 року до 18.12.2008 року 234, в той час як фактично така кількість днів становить 233 дні. Також суд вважає невірним зазначення періоду прострочки, який у відповідності до додатку № 2 до Договору мав би починатись з 15.10.2007 року, а не з 16.10.2007 року. Крім того, суд не погоджується із розмірами простроченого платежу, який вказував у розрахунку позивач, оскільки за період з 15.12.2007 року по 14.04.2008 року його розмір становив 58778,22 грн..
Провівши перерахунок судом отримано суму пені за період з 30.04.2008 року до 18.12.2008 року в розмірі 7908,08 грн., а не як було заявлено 7942,02 грн.. Перевіркою інших періодів не виявлено помилок в обрахунку пені. Вказані вище помилки (невірне визначення періоду прострочки та суми простроченого платежу) при їх усуненні привели б до збільшення розміру позовних вимог.
ри цьому суд не ППеревіркою наданого розрахунку інфляційних втрат судом виявлено помилку допущену позивачем у визначенні розміру простроченого платежу, який за період з 15.12.2007 року по 14.04.2008 року становив 58778,22 грн.. Однак включення цієї суми до розраховуваної суми привело б збільшення суми, яку заявив позивач.
Провівши перерахунок інфляційних втрат суд використав методику визначену в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ" відповідно до якої індекс інфляції береться за наступний місяць разі внесення суми після 15 числа звітного місяця.
За наслідками перерахунку по вказаній методиці отримано суму інфляційних втрат в розмірі 11474,16 грн., в той час як позивачем заявлено до стягнення 11943,89 грн.. Слід зазначити, що проводячи перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат суд визначив середнє значення індексу інфляції за період прострочення (листопад 2007 року - листопад 2008 року) в зв'язку з чим і було отримано меншу суму інфляційних втрат від суми, яка заявлена позивачем.
Крім того в п. 6.3 Договору сторони передбачили, що ціна договору корегується по формулі (К2/К1)*В, де К1 - офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату укладення договору, К2 - офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати загальної вартості товару, В - загальна вартість товару.
Відповідно до п.5.3 Договору ціна та загальна вартість товару, вказана у гривнях не є фіксованою, а підлягає коригуванню прямо пропорційно зміні офіційного курсу НБУ долара США до гривні за час від дати укладення цього договору до дати оплати загальної вартості товару (чи її частини).
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно довідки № 9-015/8480 від 22.04.2009 року наданої Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області станом на час укладення договору (21.05.2007 року) курс долара США складав 5,05 грн. за 1 $ США, а станом на 19.12.2008 року (дата позовної заяви) складав 7,88 грн. за 1 $ США.
Таким чином згідно узгодженої сторонами формули основний борг складає (7,88/5,05) * 51758,86 = 80764,32 грн.. Отримана судом сума є більшою ніж заявлена позивачем, а тому враховуючи даний факт суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з урахуванням її корегування до курсу долара США в межах його позовних вимог (80559,33 грн.).
Згідно наданого позивачем розрахунку штрафу з урахуванням його коригування до курсу долара США вартість неоплаченого товару становить 80559,33 грн., 20 % від якого складає 16111,87 грн. (80559,33*20/100). Суд погоджується із вказаним розрахунком і вважає його правильним.
В зв'язку з тим, що позивачем було допущено помилки при обрахунку суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку про відмову в стягненні 64,99 грн. 3% річних, 33,94 грн. пені та 469,73 грн. інфляційних втрат відповідно.
Приходячи до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені суд враховує, що останні заявлені за межами строку позовної давності, яку сторони в п.15.4 Договору встановили в межах 2 років. Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Крім того, слід зазначити, що згідно ч.ч. 1, 3 ст.264 перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як встановлено судом, заяви про застосування позовної давності зі сторони відповідача подано не було, а 15.04.2008 року відповідачем було здійснено часткове погашення боргу в розмірі 7019,36 грн.. Вказані дії відповідача по частовій оплаті боргу оцінюються судом як переривання перебігу строку позовної давності.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 51758,86 грн. доведеною.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 28.01.2009 року, від 02.03.2009 року та від 24.03.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
При цьому судом розглянуто усні заперечення відповідача, які заявлялись ним в судових засіданнях з його присутністю, щодо стягнення з нього штрафних санкцій з посиланням на важкий фінансовий стан підприємства спричинений фінансовою кризою. В обґрунтування вказаного відповідачем було надано суду звіт про фінансові результати за 2007 та 2008 роки, а також звіти про рух грошових коштів за вказані періоди.
При цьому суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також суд взяв до уваги п.3.9.2 .9.2. роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" якому зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд також звертає увагу на те, що відповідач зобов'язувався оплатити отриманий від позивача товар повністю не пізніше 15.12.2007 року, а із наданого відповідачем звіту про фінансові результати та звіту про рух грошових коштів за 2007 рік вбачається, що в 2007 році відповідач отримав валовий прибуток в розмірі 441700,00 грн., а залишок коштів на кінець року становив 43800,00 грн.. З врахуванням викладеного суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови у стягнені 64,99 грн. 3% річних, 33,94 грн. пені та 469,73 грн. інфляційних втрат відповідно.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
За письмовим клопотанням сторін 27.04.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.2 ст.524, ч.1 ст.530, ч.2 ст.533, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок", с. Павлівка, Калинівського району, Вінницької області, - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03732376, р/р - 26007279762001 в ВФ КБ "ПриватБанк" м. Вінниця, МФО - 302689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"", вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141 - (інформація про реквізити - р/р - 260010230007 в ВАТ "БМ Банк", МФО-380913, ідентифікаційний код - 30674952)
- 80559 грн. 33 коп. боргу;
- 12251 грн. 90 коп. пені;
- 1780 грн. 61 коп. 3% річних;
- 11474 грн. 16 коп. інфляційних втрат;
- 16111 грн. 87 коп. штрафу;
- 1221 грн. 78 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита;
- 117 грн. 45 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
4. В стягнені 64,99 грн. 3% річних, 33,94 грн. пені та 469,73 грн. інфляційних втрат відмовити.
5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 травня 2009 р.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - ТОВ "Торговий дім "Насіння", вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141.
3 - відповідачу - СТОВ "Світанок", с. Павлівка, Калнівський район, Вінницька область.