"27" квітня 2009 р.
Справа № 28/11-09-225
За позовом Мале підприємство "База відпочинку "Імпульс";
до відповідача Сільськогосподарський кооператив "Світлий шлях"
про стягнення 97495грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Гинку Ю.М. - за дорученням;
Суть спору: позивач, Мале підприємство „База відпочинку „Імпульс” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Сільськогосподарського кооперативу ”Світлий шлях” матеріальної та моральної шкоди в сумі 97495 гривень.
Ухвалою суду від 27 квітня 2009 року порушено провадження у справі №28/11-09-225 та призначено до розгляду на 25 лютого 2009 року.
Представник відповідача 11 березня 2009 року надав відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.
23 березня 2009 року ухвалою голови господарського суду Одеської області строк розгляду справи було продовжено до 26 квітня 2009 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
На підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 7 вересня 2000 року за №346/2000 - Мале підприємство „База відпочинку „Імпульс” отримало свідоцтво на право власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Імпульс", яка розташована в Білгород-Дністровському районі селище Затока на Будацькій Косі.
5 вересня 2000 року громадянин Фучіжі І.Д., як засновник МП "Бази відпочинку "Імпульс" передав до статутного фонду корпус №1 вартістю 11 662 гривни, який належить на підставі договору купівлі-продажу №1/8.2 від 28 серпня 2000 року.
Рішенням Білгород - Дністровський міьскрайонний суд Одеської області від 21 грудня 2007 року у задоволені позову СК "Світлий шлях" до спеціальної державної установи "Укрспецюст" Одеської філії, Фучіжі І.Д., про визнання недійсним договору купівлі-продажу збірно-розбірних щитових конструкцій спального корпусу №1 бази відпочинку "Імпульс" за №1/8.2 відмовлено повністю та скасовано арешт накладений на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 1 серпня 2001 року на базу відпочинку "Імпульс".
12 березня 2008 року апеляційним судом Одеської області була винесена ухвала за якою апеляційну скаргу СК „Світлий шлях” було відхилено, рішення Білгород -Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2007 року залишено без змін.
Верховний суд України 30 вересня 2008 року своєю ухвалою касаційну скаргу сільськогосподарського кооперативу "Світлий шлях" відхилив. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2008 року залишив без змін.
27 грудня 2008 року на підставі перевірки дотримання законодавства про власність Сільськогосподарським кооперативом "Світлий шлях" заступником Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області було порушено кримінальну справу за фактом підробки на підставі п.1 ст.358 КК України, особи не встановлені.
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві - База відпочинку була створена на правах дольової участі заводу „Сахавтомат” та КСП „Маразлієвське” яке в 2000 році було реорганізоване в результаті ліквідації в Сільськогосподарський кооператив ”Світлий шлях”, а вже з 2000 року у СК „Світлий шлях” виникла заборгованість перед Пенсійним фондом України в результаті чого, майно СК „Світлий шлях” було арештовано, та законно продано за договором купівлі продажу № 1/8.2 від 28.08.2000 року, який був укладений між СПД „Укрспецюст”, та Фучіжі Іваном Дмитровичем, останній вніс придбачене майно до статутного фонду МП „База відпочину „Імпульс”.
Крім того позивач зазначає, що 01.08.2001 року на МП „База відпочинку „Імпульс” Білгород -Дністровським міським судом було накладено арешт, який було скасовано рішенням того ж суду від 21.12 2007 року.04.06 2008 року за заявою СК „Світлий шлях”, знов накладено арешт, який скасовано ухвалою Одеського апеляційного суду.
На думку позивача на час арешту а саме з 04 липня по 29 жовтня коли МП „ База відпочинку „Імпульс” здійснює свою основну діяльність, а саме надання відпочивально - оздоровчих послуг підприємство за заявою СК „Світлий шлях” було арештовано. Це позбавило підприємство можливості отримувати кредитне фінансування на розвиток підприємства, ремонт будівель, необхідну реконструкцію споруд та ін. Арешт було навмисно спровоковано відповідачем в літній період, коли підприємство здійснює свою основну функцію. Також випадково стало відомо , що в Білгород -Дністровському міьскрайонному суді, при розгляді справи за позовом Шпура С.М. до СК „ Світлий шлях” про зобов'язання передачі майна, 17 листопада 2008 року було знов накладено арешт на майно МП „ Бази відпочинку „Імпульс”, хоча підприємство не є стороною по справі.
Також за словами позивача підприємству та його директору, керівництво відповідача неодноразово погрожували захватом та підпалом будівель підприємства, про що є заяви до Білгород -Дністровського відділу внутрішніх справ та прокуратури. Так як склалися несприятливі умови для перебування відпочиваючих на території бази відпочинку, юридичні особи, з якими МП „ База відпочинку „Імпульс” щорічно укладала договори на реалізацію путівок на оздоровлення працівників, за обставин погроз майну та керівництву бази відпочинку, накладення арешту, з метою запобігання нанесення шкоди життю та здоров'ю відпочиваючих, підприємства були змушені відмовитись від укладення договорів на 2008 рік, що підтверджується довідкою ВАТ „Цукоравтомат”, № 89 від 06. 2008 року, та довідкою № 356 КП „Оболонь-ліфтсервіс” від 02.07. 2008 року. Відповідно до цих фактів та минулих договорів на реалізацію путівок, МП „ База відпочинку „Імпульс” у зв'язку з не укладенням договорів втратило матеріальну вигоду , а саме з ВАТ „Цукоравтомат” -29345 грн., з КП „Оболонь-ліфтсервіс” -48150 грн.. Всього 77495 гривень грошова компенсація.
Позивач вважає що, своїми діями відповідач наніс МП „ Базі відпочинку „Імпульс” моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди (немайнових втрат) в сумі 20 000 гривень, якої він зазнав, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З наведених положень чинного законодавства України вбачається, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; а також наявність вини заподіювача шкоди. Наведені підстави деліктної відповідальності є загальними, оскільки їх наявність необхідна переважно для всіх випадків відшкодування шкоди. В свою чергу, відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє сторону від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Так, обов'язковою умовою деліктної відповідальності є протиправність поведінки заподіювача. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій. Правова природа деліктного зобов'язання ґрунтується на принципі „генерального делікту”, згідно з яким кожному заборонено завдавати шкоди майну чи особі та будь-яке завдання шкоди іншому вважається протиправним, якщо особа не уповноважена на це (напр., завдання шкоди внаслідок здійснення права на самозахист).
Обов'язковою умовою деліктної відповідальності є також причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, який характеризується наступними ознаками: по перше, причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ, тобто причина завжди передує результату, а останній - це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; по-друге причина з необхідністю породжує свій наслідок.
Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 77495 грн. збитків, пов'язаних з не укладанням договорів на реалізацію путівок з КП „Оболонь-ліфтсервіс” та ВАТ „Цукоравтомат”.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Приймаючи до уваги усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає позовні вимоги МП „ Бази відпочинку „Імпульс” такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Суддя Гуляк Г.І.