83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.04.09 р. Справа № 39/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіной Н.С.
при секретарі Бахрамовой А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія “АлТранс” м. Донецьк
до відповідача: Приватного підприємства “ТОСП-БЕТОН” м. Макіївка
про стягнення 52637грн.74коп.
За участю представників сторін:
від позивача Мозгова І.В. - за довіреністю;
від відповідача: Єгорків О.С. - за довіреністю;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія “АлТранс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства “ТОСП-БЕТОН” м. Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 52637грн.74коп., яка складається з основного боргу в сумі 46422грн.54коп., пені в сумі 4185грн.08коп., 3% річних в сумі 344грн.29коп., інфляційних нарахувань в сумі 1685грн.83коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 11/06 АТБ від 11.06.2008 р., накладні № 212 від 12.06.2008 р., № 228 від 18.06.2008 р., № 249 від 26.06.2008 р., № 299 від 10.07.2008 р., № 318 від 15.07.2008 р., № 328 від 21.07.2008 р., № 395 від 06.08.2008 р., № 457 від 22.08.2008 р., № 545 від 18.09.2008 р., № 556 від 22.09.2008 р., № 576 від 30.09.2008 р., № 586 від 04.10.2008 р., № 606 від 10.10.2008 р., № 607 від 10.10.2008 р., № 626 від 13.10.2008 р., № 652 від 25.10.2008 р., реєстри кредитових платіжних документів від 16.01.2009 р., від 17.10.2008 р., від 08.10.2008 р., від 09.09.2008 р., від 19.08.2008 р., від 04.07.2008 р., від 19.06.2008 р., від 12.06.2008 р., від 26.09.2008 р., від 19.09.2008 р., рахунки № 212 від 12.06.2008 р., № 228 від 18.06.2008 р., № 249 від 26.06.2008 р., № 299 від 10.07.2008 р., № 318 від 15.07.2008 р., № 328 від 21.07.2008 р., № 395 від 06.08.2008 р., № 457 від 22.08.2008 р., № 545 від 18.09.2008 р., № 556 від 22.09.2008 р., № 576 від 30.09.2008 р., № 586 від 04.10.2008 р., № 606 від 10.10.2008 р., № 607 від 10.10.2008 р., № 626 від 13.10.2008 р., № 652 від 25.10.2008 р., довіреності серії ЯПЕ № 527532 від 04.10.2008 р., № 527518 від 06.08.2008 р., № 527521 від 22.08.2008 р., № 505 від 18.09.2008 р., серії ЯОЯ № 872585 від 18.06.2008 р., № 872600 від 15.07.2008 р., № 872588 від 26.06.2008 р., № 872594 від 09.07.2008 р., податкові накладні.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, письмового відзиву на позов не надав, заявлені позовні вимоги не спростував.
15.04.2009 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, уточнив позовні вимоги, зменшивши їх розмір в частині стягнення основного боргу на 17000грн.00коп., та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 29422грн.54коп., пеню в сумі 4185грн.08коп., 3% річних в сумі 344грн.29коп., інфляційні нарахування в сумі 1685грн.83коп.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнень.
Строк судового розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України продовжений заступником голови господарського суду Донецької області.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
11.06.2008 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія “АлТранс” м. Донецьк (Продавець), та відповідачем, Приватним підприємством “ТОСП-БЕТОН” м. Макіївка (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № 11/06 АТБ, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар у відповідності з умовами цього договору.
На виконання умов Договору позивач згідно накладних № 212 від 12.06.2008 р., № 228 від 18.06.2008 р., № 249 від 26.06.2008 р., № 299 від 10.07.2008 р., № 318 від 15.07.2008 р., № 328 від 21.07.2008 р., № 395 від 06.08.2008 р., № 457 від 22.08.2008 р., № 545 від 18.09.2008 р., № 556 від 22.09.2008 р., № 576 від 30.09.2008 р., № 586 від 04.10.2008 р., № 606 від 10.10.2008 р., № 607 від 10.10.2008 р., № 626 від 13.10.2008 р., № 652 від 25.10.2008 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 173552грн.39коп., який на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЕ № 527532 від 04.10.2008 р., № 527518 від 06.08.2008 р., № 527521 від 22.08.2008 р., № 505 від 18.09.2008 р., серії ЯОЯ № 872585 від 18.06.2008 р., № 872600 від 15.07.2008 р., № 872588 від 26.06.2008 р., № 872594 від 09.07.2008 р. прийнятий уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на означених накладних.
На думку суду, надані позивачем накладні - є належними та допустимими доказами здійснення передачі відповідачу Товару за Договором та прийняття цієї продукції останнім, тому наявність або відсутність письмових замовлень покупця, актів приймання-передачі, не може спростувати факту отримання та прийняття Товару відповідачем. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору щодо передачі Товару або докази повної оплати боргу -суду не надавалися.
Статтею 688 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних застережень щодо неналежності виконання Продавцем свого зобов'язання щодо поставки (стосовно якості, кількості, строків тощо). Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, а також пункту 29 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю, ціною та асортиментом поставленого Товару, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що Покупець погодився з поставкою Товару за вказаними накладними.
Суд приймає до уваги, що відповідач не заперечує факту отримання товару за вказаними накладними.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 173552грн.39коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог первинні документи накладні, довіреності, рахунки, безпосередньо не містять посилань на договір купівлі-продажу № 11/06 АТБ від 11.06.2008 р., проте, враховуючи, що інших, окрім тих, що виникли на підставі договору купівлі-продажу № 11/06 АТБ від 11.06.2008 р. правовідносин з поставки піску, щебеню, між сторонами не існувало, з приводу чого представником позивача були подані відповідні пояснення, а також приймаючи до уваги, що відповідні зобов'язання з поставки товару відображені позивачем в податковому обліку як такі, що виникли за договором купівлі-продажу № 11/06 АТБ від 11.06.2008 р., суд доходить висновку, що поставка товару на суму 173552грн.39коп. згідно представлених накладних відбулася саме в межах договору купівлі-продажу № 11/06 АТБ від 11.06.2008 р.
Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 2.2 Договору Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, згідно рахунку-фактури, по факту поставки товару, але не пізніше 10 (десяти) днів після поставки.
Проте, прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого Товару згідно вказаних накладних оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 46422грн.54коп.
В ході розгляду справи відповідачем частково погашено основний борг в сумі 17000грн.00коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжним дорученням 959 від 11.03.2009 р., № 1003 від 31.03.2009 р., № 1020 від 09.04.2009 р., № 3 від 16.01.2009 р., № 975 від 20.03.2009 р., з приводу чого представником позивача були подані відповідні уточнення, згідно яких останній зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 29422грн.54коп.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 29422грн.54коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 29422грн.54коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати, передбаченого п. 2.2 та п. 2.4 цього Договору, Покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення. платежу, що не повністю відповідає змісту статей 231-232 ГК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Зокрема, частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або Договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 ГК України, а оскільки в силу статті 175 ГК України вищевказані норми є спеціальними відносно диспозитивних норм статей 549-550 ЦК України, то суд вважає, що умови пункту 4.2 Договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто нарахуванню підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 4185грн.08коп. підлягають лише частковому задоволенню, за арифметичним розрахунком суду в розмірі 2745грн.61коп. ((8145,08грн. * 24% / 100% * 72дні / 366 днів) + (8145,08грн. * 24% / 100% * 22дні / 365 днів) + (22176,00грн. * 24% / 100% * 72дні / 366 днів) + (22176,00грн. * 24% / 100% * 722ні / 365 днів) +(5181,00грн. * 24% / 100% * 69днів / 366 днів) + (5181,00грн. * 24% / 100% * 22дні / 365 днів) + (10920,46грн. * 24% / 100% * 57днів / 366 днів) + (10920,46грн. * 24% / 100% * 22дні / 365 днів)).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 334грн.2коп., нарахованих за період з моменту виникнення права вимоги по 22.01.2009 р., та суми інфляції в розмірі 1685грн.83коп. - за період з листопада по грудень 2008 р., з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового обов'язку, вимоги позивача в цій частині, суд вважає такими, що підлягають задоволенню
3% річних частково в сумі 334грн.22коп, за арифметичним розрахунком суду ((8145,08грн. * 3% / 100% * 72дні / 366 днів) + (8145,08грн. * 3% / 100% * 22дні / 365 днів) + (22176,00грн. * 3% / 100% * 72дні / 366 днів) + (22176,00грн. * 3% / 100% * 722ні / 365 днів) +(5181,00грн. * 3% / 100% * 69днів / 366 днів) + (5181,00грн. * 3% / 100% * 22дні / 365 днів) + (10920,46грн. * 3% / 100% * 57днів / 366 днів) + (10920,46грн. * 3% / 100% * 22дні / 365 днів)), з огляду на невірне визначення позивачем при здійсненні розрахунку кількості календарних днів у 2008 році;
інфляційні нарахування в сумі 1685грн.83коп. - в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія “АлТранс” м. Донецьк - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства “ТОСП-БЕТОН” м. Макіївка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія “АлТранс” м. Донецьк основний борг в сумі 29422грн.54коп., пеню в сумі 2745грн.61коп., 3% річних в сумі 334грн.22коп., інфляційну складову в сумі 1685грн.83коп., витрати за державним митом в сумі 511грн.89коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114грн.75коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 21.04.2009 р.
Суддя