ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 53/119
27.04.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»
до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
до відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства «Київцемент»
про стягнення 14 287,16 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники:
від позивача: Петренко В.М- представник по довіреності № 20 від 01.01.2009р.
від відповідача 1: Могиленко Ю.В.- представник по довіреності № 36/2009 від 05.01.2009р.
від відповідача 2: не з'явились
СуТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»суму збитків в розмірі 13 777,16 грн. та з Відкритого акціонерного товариства «Київцемент»франшизу в розмірі 510,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2009р. порушено провадження по справі № 53/119, розгляд справи призначено на 16.02.2009р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.11.2007р. відбулася дорожньо -транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено застрахований у позивача згідно умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 015530 від 16.01.2007р. транспортний засіб, що належить гр.. Соляр Т.А. - страхувальнику за договором.
Згідно звіту про оцінку автомобіля розмір матеріального збитку становить 11 653,51 грн., вартість відновлювального ремонту становить 14 628,16 грн., а відповідно до пункту 1.3.1 договору, розмір безумовної франшизи становить 725,00грн. за кожним страховим випадком за ризиком ДТП.
На підставі страхового акта № 1766-07-UA від 25.12.2007р. позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у сумі 14 287,16 грн.
Винним у вчиненні адміністративного правопорушення визнано водія Алєксєєнко В.П., що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2007р.
У зв'язку з чим, посилаючись на статтю 27 Закону України "Про страхування", статтю 993 Цивільного кодексу України та статті 9, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач вважав, що у нього, як страховика за договором майнового страхування, є право звернутися до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про відшкодування коштів, сплачених в якості страхового відшкодування.
В судовому засіданні від 16.02.2009р. було оголошено перерву до 16.03.2009р.
Судове засідання по справі № 53/119, призначене на 16.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. включно, перебувала на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв'язку з виходом судді з лікарняного, справа № 53/119 призначена до розгляду по суті на 13.04.2009р.
В судовому засіданні 13.04.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України оголошено перерву до 27.04.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2009р. за спільним клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору.
Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2009р. надав додаткові пояснення та уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідачів по справі солідарно 14 287,16 грн.
Відповідач 1 відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні надав пояснення по суті позовних вимог.
Відповідач 2 надав відзив № 61 від 16.02.2009р. на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки автотранспорт ВАТ «Київцемент»застрахований в ЗАТ «Європейський страховий альянс»питання з приводу відшкодування заподіяних в ДТП збитків покладаються на страхову компанію. В судове засідання 27.04.2009р. представник відповідача 2 не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 27.04.2009р. за згодою представника позивача та відповідача 1, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.11.2007р. о 17 год. 00 хв. на пр. Науки в м. Києві сталося зіткнення автотранспортних засобів: Ford Mondeo, державний номер ВХ 9776 АІ, що перебував під керуванням Соляр С.П. і належить на праві власності Страхувальнику страхової компанії Соляр Т.А, та ЛАЗ 2103, державний номер 162-46 КА, що знаходився під керуванням водія Алєксєєнка В.П., що належить ВАТ «Київцемент»та був застрахований ЗАТ «Європейський страховий альянс»за полісом № ВА/2267480 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) автотранспортному засобу Ford Mondeo було завдано механічних пошкоджень, що підтверджується довідкою про механічні пошкодження автотранспортного засобу відділу ДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 02.11.2007р.
Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2007р. було вставлено, що водій Алєксєєнко В.П. не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Ford Mondeo, д.н.з. ВХ 9776 АІ, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вина Алєксєєнка В.П. встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія Алєксєєнка В.П. було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).
Автотранспортний засіб Ford Mondeo, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Договору № 015530 добровільного страхування наземного транспорту від 16.01.2007р. Одним із страхових випадків за договором є будь-які пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу, включаючи дорожньо-транспортні пригоди (відповідно до розділу 1 Договору).
За фактом пригоди позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 13 903,16 грн., про що було складено страховий акт №1766-07-UA від 25.12.2007р. Розмір виплати страхового відшкодування підтверджено Платіжним дорученням № 39 від 08.01.2008р. Крім того Страховою компанією було понесено додаткові витрати на оформлення Звіту про оцінку автомобіля від 04.11.2005 р. у розмірі 384 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6061 від 21.11.2007р.
Таким чином, загальний розмір фактичних витрат позивача обліковується наведеними даними та розрахунком до позову і складає 14 287,16 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ЗАТ «Європейський страховий альянс»в порядку регресу суми виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 14 287,16 грн., ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія», як страховик за договором майнового страхування вважав, що має право звернутись до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з проханням відшкодувати кошти, сплачені в якості страхового відшкодування, а страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має всі правові підстави здійснити таку виплату, при цьому посилаючись, зокрема, на приписи статті 27 Закону України "Про страхування" та статтю 993 Цивільного кодексу України.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 статті 25 вказаного Закону передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Цивільного кодексу України).
За приписами пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі статтею 511 цього Кодексу у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто (частина 1 статті 528 Цивільного кодексу України).
Приписами статті 636 Цивільного кодексу України передбачена можливість укладання договору на користь третьої особи.
Відповідно до статті 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами, організаціями, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих, та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія»не є ні стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ВАТ «Київцемент», ні спадкоємцем третьої сторони.
Третьою особою, яка постраждала внаслідок ДТП є Соляр Т.А.
Вказана потерпіла особа Соляр Т.А. за отриманням страхового відшкодування до ЗАТ «Європейський страховий альянс»не зверталась, оскільки застрахувала свій автомобіль у ЗАТ «Українська страхова компанія»згідно з договором № 015530 добровільного страхування наземного транспорту і повністю отримала страхове відшкодування у позивача в розмірі, заподіяної їй матеріальної шкоди.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Жодних застережень щодо наявності права регресу до будь-якої іншої особи (страховика тощо), окрім самої винної особи, вказані норми не містять.
Отже, чинним цивільним законодавством не передбачено виникнення у страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів виплаченого страхового відшкодування відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не є особою, відповідальною за збитки, заподіяні дорожньо-транспортної пригодою, а є лише страховиком за укладеним між ним та ВАТ «Київцемент»договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладені обставини, вимога Позивача про стягнення солідарно з відповідачів 1 та 2 14 287,16 грн. страхового відшкодування визнається судом незаконною та необґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові до відповідача 1 відмовити повністю.
В позові до відповідача 2 відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.