ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/83
06.05.09
За позовом
Закритого акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»
до
третя особа -
Акціонерного страхового товариства «Вексель»
Мальченко Дмитро Костянтинович
про
стягнення 505 000 грн.
Суддя
Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача -
Ковриженко О.О. (довіреність № 05-08/30 від 12.03.2009);
від відповідача -
від третьої особи -
Роговенко Д.С. (довіреність № 50 від 26.01.2009);
не з'явився.
У січні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна»(далі -Банк або позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Акціонерного страхового товариства «Вексель»(далі -Страхова компанія або відповідач) про стягнення 505 000 грн. страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором страхування № 101-4689/08 ДКК, укладеного 16.01.2008 між Страховою компанією та Мальченком Костянтином Івановичем, щодо виплати Банку, як вигодонабувачу, суми страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку -смерті застрахованої особи.
Ухвалою від 18.03.2009 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Мальченка Дмитра Костянтиновича (спадкоємець загиблого Мальченка Костянтина Івановича).
Відповідач у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) письмового відзиву не подав, проте проти позову заперечував з підстав недоведеності позивачем факту нещасного випадку. На думку відповідача у спірному випадку відбулося самогубство.
Третя особа підтримала позов у повному обсязі, надавши суду свої пояснення щодо предмету спору та обставин настання нещасного випадку з його батьком.
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні представники позивача й третьої особи підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача просив суд розгляд справи відкласти до отримання відповіді від прокуратури Шевченківського району м. Києва на скаргу Страхової компанії на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.03.2009 № 2337у.
Позивач та третя особа проти відкладення розгляду справи заперечували з тих підстав, що, на їх думку, відповідач штучно затягує розгляд справи. Крім того, позивач заперечував проти продовження строку розгляду справи.
Розглянувши дане клопотання та заслухавши думки сторін, суд на підставі статей 69, 77 ГПК України відмовив у його задоволенні у зв'язку із тим, що суд має право відкласти розгляд справи в межах двох місячного строку, а клопотання відповідача про продовження цього строку не було погоджено з позивачем.
У засіданні 29.04.2009 оголошувалась перерва до 06.05.2009 для підготовки повного тексту рішення.
У судовому засіданні 06.05.2009, у зв'язку із поданням додаткових доказів, судовий розгляд було поновлено, і останній почався зі стадії дослідження додаткових доказів. У цьому судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16 січня 2008 року між Мальченком Костянтином Івановичем (Страхувальник/Застрахована особа) та Страховою компанією (Страховик) було укладено договір страхування № 101-4689/08 ДКК (добровільного страхування від нещасних випадків позичальників) (далі -Договір страхування), відповідно до якого відповідач прийняв під страховий захист майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю Застрахованих осіб (пункт 2.1).
За умовами Договору страхування вигодонабувачем за цим Договором визначено Банк (пункт 1.3), страхова сума складає 505 000 грн. (пункт 3.1), строк дії страхування з 17.01.2008 до 16.01.2009 (пункт 3.4).
Відповідно до пункту 4.2 Договору страхування до страхового випадку належить смерть Застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.
Згідно з пунктом 10.4 договору страхування страхова виплата виплачується готівкою або безготівковим розрахунком у разі загибелі або смерті Страхувальника (Застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку або хвороби Вигодонабувачу у розмірі 100% страхової суми.
У зв'язку із настанням смерті Мальченка К.І., що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20.09.2008, Банк керуючись зазначеними умовами Договору страхування звернувся до відповідача з листом № 110/2399 від 11.11.2008 з вимогою здійснити перерахування страхової суми у розмірі 505 000 грн. на користь Банку.
На вказаний лист-вимогу відповідач своїм листом за № 148 від 18.11.2008 проінформував Банк про своє рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, оскільки Страховою компанією було встановлено, що спірний випадок не є страховою подією і підпадає під виняток встановлений пунктом 7.2 розділу 7 Договору страхування, позаяк смерть застрахованої особи (страхувальника) настала внаслідок самогубства чи замаху на самогубство.
09.01.2009 Банк звернувся до Страхової компанії з повторною вимогою про виплату страхового відшкодування, викладеної у листі за № 05-20/27. При цьому, Банк зазначив, що вважає відмову у виплаті страхового відшкодування у сумі 505 000 грн. безпідставною, оскільки факт самогубства Застрахованої особи не встановлений та не доведений правоохоронними органами, а смерть особи настала внаслідок нещасного випадку, про що свідчить постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 27.12.2008.
Страхова компанія зазначену повторну вимогу Банку не задовольнила.
Умови здійснення страхової виплати та причини відмови у страховій виплаті передбачені у розділі 10 Договору страхування, відповідно до пунктів 10.1 та 10.8 якого рішення про здійснення страхової виплати чи про відмову у виплаті страхового відшкодування приймаються Страховиком не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання Страховиком усіх необхідних документів зазначених у розділі 11 цього Договору.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування»передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічне положення закріплено й у частині 1 статті 990 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені у статті 26 Закону У4країни «Про страхування»та статті 991 ЦК України.
Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у спірному випадку Страховою компанією вказано пункт 7.2 Договору страхування.
Так, згідно з даним пунктом Договору страхування передбачені у договорі страхування випадки не є страховими, якщо вони сталися із Застрахованою особою під час стихійних лих (ураган, землетрус, повінь, зсув грунту), надзвичайного, особливого чи військового стану, оголошеного органами влади в країні, або на території дії Договору, громадських заворушень, революції, заколоту, повстання страйків, путчу, локауту або терористичного акту, прямого чи побічного впливу ядерної енергії, о результаті протизаконних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб цих органів, вчинення Страхувальником (Застрахованою особою) протиправним дій. самогубства Страхувальника (Застрахованої особи) чи замаху на самогубство, крім випадків доведення до самогубства, навмисного спричинення Страхувальником (Застрахованою особою) собі тілесних пошкоджень в тому числі під впливом дій третіх осіб та дій Страхувальника (Застрахованої особи), який знаходився в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.
Отже, причиною виникнення спору у даній справі є те, що Страхова компанія вважає, що спірний випадок підпадає під винятки із страхових випадків встановлені пунктом 7.2 Договору страхування.
Як убачається з постанови Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.04.2009 про відмову в порушенні кримінальної справи, 20 вересня 2008 року до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві надійшло повідомлення, що біля будинку № 6 по вул. Печенізька в м. Києві, виявлено тіло Мальченка К.І. без ознак життя.
27 грудня 2008 року, після проведення додаткової дослідчої перевірки за фактом смерті Мальченка К.І., прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за пунктом 1 статті 6 КПК України.
21 квітня 2009 року прокуратурою Шевченківського району м. Києва постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 27 грудня 2009 року за фактом смерті Мальченка К.І. скасована та матеріали направлені до слідчого відділу Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві для проведення додаткової перевірки та прийняття згідно цього рішення в порядку статті 97 КПК України.
У ході проведення додаткової дослідчої перевірки слідчими встановлено, що 20 вересня 2008 року до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві надійшло повідомлення, що по вул. Печенізькій, 6 в м. Києві відбулося падіння з висоти особи. По прибуттю працівників міліції на місце події встановлено, що дійсно за вказаною адресою, біля під'їзду виявлено труп Мальченка Костянтина Івановича. 24.11.1964 р.н., який мешкав у квартирі № 66 буд. 6 по вул. Печенізькій в м. Києві. З обстановки на місці події, характерного положення тіла та ушкоджень на ньому, можна було зробити висновок, що Мальченко К.І. випав з верхнього поверху будинку та вдарившись об асфальтну поверхню отримав відповідні тілесні ушкодження від чого і помер на місці.
По даному випадку були опитані матір, син та колишня дружина покійного: Мальченко О.М., Мальченко Д.К., Мальченко Л.А., громадянка Кравчук С.Д., а також мешканці вказаного будинку, які дали відповідні показання.
У ході проведеної перевірки слідчими Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві даних про причетність інших осіб до смерті Мальченка К.І. не встановлено, ознак насильницької смерті не встановлено.
У вказаній постанові Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.04.2009 про відмову в порушенні кримінальної справи ст. слідчий СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ст. лейтенант міліції Осадчий А.Г. зазначив, що «виходячи з матеріалів дослідчої перевірки найбільш імовірною причиною загибелі Мальченка К.І. є самогубство, так як не має будь-яких підстав вважати причетність інших осіб до доведення останнього до самогубства».
З наведених у вказаній постанові про відмову у порушені кримінальної справи пояснень опитаних осіб вбачається, що з Мальченком К.І. відбувся нещасний випадок, внаслідок якого останній випав з балкону п'ятого поверху й розбився на смерть.
Згідно з експертним висновком, зазначеним у акті судово-медичного дослідження трупа № 3593, складання якого закінчено 21.12.2008, причиною смерті Мальченка К.І. стали численні переломи кісток з ушкодженням внутрішніх органів. Описані пошкодження утворилися від дії тупих предметів. Характер, особливості та локалізація пошкоджень вказують, що всі пошкодження могли бути утворені при падінні тіла з висоти на ноги. У результаті судово-токсикологічного дослідження крові від трупу гр. Мальченка К.І. не знайдено: метиловий та етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери.
Третьою особою у судовому засіданні також надано акт № 1 про нещасний випадок невиробничого характеру підписаний комісією 25.03.2009, затверджений 20.03.2009 (далі -Акт про нещасний випадок). Згідно з вказаним у зазначеному Акті висновком комісії смерть Мальченка К.І. настала внаслідок нещасного випадку.
За таких обставин справи позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підтвердження факту настання з гр. Мальченком К.І. нещасного випадку Третьою особою було надано суду Акт про нещасний випадок, який до того ж був складений майже через півроку після того як стався нещасний випадок та підписаний пізнішою датою ніж був затверджений.
Проте, суд не може сприйняти цей доказ за належний з наступних підстав.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року за № 270 затверджений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру (далі -Порядок), який згідно з його пунктом 1 визначає механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України.
Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих.
У пункті 3 Порядку зазначено перелік нещасних випадків, що сталися під час певних обставин, які підлягають розслідуванню згідно з цим Порядком.
Пунктами 9-12 Порядку регламентується порядок утворення та компетенцію комісій, що розслідують нещасні випадки за винятком групових та нещасних випадків із смертельним наслідком.
Згідно з пунктом 8 Порядку розслідування, зокрема, нещасних випадків із смертельним наслідком проводиться органами внутрішніх справ або прокуратури.
Відтак, обставини з приводу нещасних випадків із смертельним наслідком розслідуються органами внутрішніх справ або прокуратури, які після проведення такого розслідування складають відповідний процесуальний документ.
У даному разі слідчі Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві під час перевірки факту смерті Мальченка К.І. прийняли рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. Це рішення було оформлено відповідним процесуальним документом -постановою. Під час розслідування даного випадку слідчими не було встановлено, що Мальченко К.І. вчинив самогубство, навпаки встановлено, що він випав з загального балкону.
Посилання у цій постанові на те, що «імовірною причиною загибелі Мальченка К.І. є самогубство»суд не може сприйняти за доведений факт, оскільки це є припущенням слідчого, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, як убачається зі змісту постанови, це припущення зроблено без жодного «розумного»обґрунтування.
З пояснень опитаних слідчими громадян вбачається, що відбувся нещасний випадок без будь-яких натяків на самогубство.
Під час розгляду справи судом не були встановлено обставини, які б могли вказувати на те, що нещасний випадок відбувся внаслідок самогубства.
Так, слідчими не була найдена передсмертна записка, судом не встановлено, що Мальченко К.І. раніше вчиняв спроби самогубства, не встановлено факту, що загибла особа перебувала на обліку у психіатра з приводу суіцидних нахилів.
Обставини нещасного випадку також не свідчать про факт самогубства.
Як убачається з пояснень сторін та матеріалів справи, причиною відмови відповідача здійснити виплату страхового відшкодування була смерть внаслідок самогубства Мальченка К.І.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Страхова компанія всупереч зазначеної норми не надала докази на підтвердження факту того, що нещасний випадок стався внаслідок самогубства.
Таким чином, факт самогубства Застрахованої особи не встановлений ні правоохоронними органами, ані судом при розгляді даної справи.
Відповідно до умов Договору страхування до страхових випадків віднесено смерть страхувальника внаслідок нещасного випадку.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про страхування»страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Судом також враховано, що відповідно до листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 10.04.2009 за № 5134/08-8 за результатами розгляду звернення Банку, даною Комісією виявлені ознаки порушення вимог частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування»щодо невиконання обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування у відповідності з договором страхування та частини першої статті 26 Закону України «Про страхування»щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, з підстав не передбачених цією статтею.
Таким чином, оцінивши у порядку статті 43 ГПК України зібрані докази та обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 7.2 Договору страхування.
Доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки доказами не підтверджені, та суперечать іншим зібраним у справі доказам та встановленим судом обставинам.
Відтак, за встановлених обставин справи, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, і такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3, ідентифікаційний код 20031391, п/р 265083941301 в ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», МФО 300120) на користь Закритого акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»(01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, ідентифікаційний код 22906155, к/р 320011172301 у Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300120) 505 000 (п'ятсот п'ять тисяч) грн. страхового відшкодування, а також 5 050 (п'ять тисяч п'ятдесят) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 08.05.2009