83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.05.09 р. Справа № 17/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:
за позовом : Прокурора Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк,
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-3», м. Донецьк,
треті особа : Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, м. Донецьк
про відшкодування 452'042,85 грн. у якості відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
за участю прокурора: Сибірцева Є.Ю.
представників сторін
від позивача: Бранець Д.О. - довіреності,
від відповідача: Крещенко В.В. - довіреність
та третьої особи: Кононова О.О. - довіреність
Прокурор Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-3» про стягнення 753'404,76 грн. у якості відшкодування витрат лісогосподарського виробництва.
Письмовою заявою (а.с. 99) прокурор зменшив розмір позовних витрат, а також частково змінив предмет позову та просив стягнути з відповідача на відповідний рахунок позивача 452'042,85 грн. у якості відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Зменшення розміру позовних вимог судом прийнято.
Ухвалою від 05.02.2009р. господарський суд залучив до участі у розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області.
В обґрунтування вимог прокурор посилається на те, що Рішеннями Донецької міської раби №№ 19/34, 19/35 від 20.05.2008р. відповідачу для розміщення торгівельно-розважальних, офісних будівель були виділені земельні ділянки площею 7,9890Га та 8,0Га, відповідно. Як зазначає прокурор, ці землі були виділені із земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення, у зв'язку з чим відповідач, згідно вимог ст.ст. 156, 207 Земельного кодексу України (далі - «ЗКУ») відповідач має відшкодувати відповідні втрати, які за наданими третьою особою розрахунками (а.с. 50-53) становлять 753'404,76 грн., з яких позивачу має бути перераховано 452'042,85 грн., тобто 60%.
Однак на порушення зазначених норм відповідач до цього часу відповідні суми позивачу не сплатив, що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с. 5-9).
Позивач та його представник у судовому засіданні вимоги прокурора підтримав.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що:
- договори оренди спірних земельних ділянок до цього часу у встановленому порядку не є зареєстрованими, тобто - на набрали чинності. Відтак, ці ділянки фактично із земель сільгоспвиробництва та лісогосподарства фактично не вилучені та відповідачу - не передані;
- спірна сума розрахована з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.97р.
Третя особа вимоги прокурора також підтримала, додатково пояснивши, що надані нею розрахунки повністю обґрунтовані та зроблені на підставі приписів зазначеної Постанови КМУ.
Розгляд справи був закінчений 23.04.09р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 1330 13.05.2009р. для підготовки повного тексту рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора, сторін та третьої особи, господарський суд вважає позовні вимоги прокурора такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Господарським судом встановлено, що Рішеннями Донецької міської Ради від 20.05.2008р. №№ 19/34, 19/35 (а.с. 64-67) було затверджено позивачу проекти землевпорядкування по відведенню земельних ділянок площею 7,9890Га та 8,0Га (Лоти 1, 2) для будівництва та експлуатації торгівельно-розважальних, офісних будівель із розміщенням гостьових автомобільних стоянок у Ленінському районі м. Донецька (район Маріупольської розв'язки). Пунктом 2 цих рішень із земель сільськогосподарського призначення відповідачу в оренду на 49 років мали бути надані земельні ділянки площею 7,9890Га та 8,0Га (Лоти 1, 2) для будівництва та експлуатації торгівельно-розважальних, офісних будівель із розміщенням гостьових автомобільних стоянок у Ленінському районі м. Донецька (район Маріупольської розв'язки). Пунктами 5.11. Рішень відповідач був зобов'язаний відшкодувати втрати сільгоспвиробництва у встановленому порядку.
Виходячи з п.4 ч. 1 ст. 156 ЗКУ власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Статтею 207 ЗКУ встановлено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 209 ЗКУ передбачено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах:
- Автономній Республіці Крим, обласним радам - 25%;
- районним радам - 15%;
- міським, сільським, селищним радам - 60%,
- міським радам Києва та Севастополя - 100%.
Виходячи з вищезазначених норм та посилаючись на розрахункові відомості від 15.05.2008р. «розрахунків розмірів втрат лісогосподарського та сільськогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню у зв'язку із вилученням відповідно лісо господарських і сільськогосподарських угідь», здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут земельних відносин» (а.с.50-53 та погоджених з відповідачем і третьою особою - прокурор вимагає стягнути на користь позивача спірну суму, яка складає 60% від загальної суми за зазначеними розрахунками.
Проте з цим погодитись не можна, виходячи з наступного.
Як вище зазначалось, Рішеннями позивача передбачалось вилучення земельних ділянок та їх передача у користування відповідачу лише із земель сільськогосподарського призначення. Про землі лісогосподарського призначення у згаданих Рішеннях не йшлося. Інших рішень в обґрунтування власної позиції ні прокурор, ані позивач суду не надали.
Таким чином, сума 97'726,52 грн. (розрахунки - а.с. 50, 53) нарахована буз будь-яких законних підстав та до зазначених Рішень позивача та - спірних земельних ділянок відношення не має.
Аналізуючи нараховану на відповідача іншу суму - 658'678,24 грн. (розрахунки а.с. 51, 52) на відшкодування втрат у зв'язку із вилученням земель сільгосппризначення, господарський суд виходить з наступного.
Розміри втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, визначаються згідно вимог Постанови Кабінету міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», пунктом й, якого прямо передбачено, що розміри втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, визначаються за нормативами згідно з додатком.
Виходячи з п. 4 «Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», пунктом й, якого прямо передбачено, що розміри втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:
Бд
Рв = Пд х Нв х ----- х Кінт,
Бо
де Рв - розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень;
- Пд - площа ділянки сільськогосподарських угідь, гектарів;
- Нв - норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень;
- Бд - бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається;
- Бо - бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю;
- Кінт - коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).
Розрахунки ж втрат (а.с. 51, 52), на які посилається прокурор, позивач та третя особа, зроблені з порушенням зазначеного Порядку, адже у цих розрахунках не враховані та не відображені такі показники, як «Бд» - бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається; «Бо» - бал бонітету сільськогосподарських угідь.
Виходячи з приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на те, що:
- у даному випадку належним та допустимим доказом вимог мав бути розрахунок втрат, виконаний згідно приписів Постанови КМУ від 17 листопада 1997 р. № 1279;
- розрахунок, на якій посилаються прокурор та позивач, здійснений з грубим порушенням вимог зазначеної постанови. Відтак - прийматися судом як належний та допустимий доказ не може;
- інших доказів на підтвердження позовних вимог суду не надано;
- розрахунки втрат стосовно земель лісогосподарського призначення взагалі до цієї справи значення не мають,
суд вважає вимоги прокурора та позивача не обґрунтованими. У зв'язку з чим за таких умов у задоволенні позову має бути відмовлено.
З огляду на зазначене керуючись ст.ст. 43, 33, 34 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Суддя