Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
07.04.2009
Справа №2-7/367-2009
За позовом Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Масандра» (98650, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Миру, 6)
До відповідача Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта, пл. Радянська, 1)
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізокор» (98500, м. Алушта, вул. Горького, б. 6)
Про визнання недійсним рішення.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - Пастирський Є. Ч., предст., дов. від 01.09.2008 р.
Від відповідача - не з'явився (клопотання).
Від третьої особи - Володін Є. Р., предст., дов. від 10.06.2008 р.
Суть справи: Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Масандра» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним рішення Алуштинської міської ради №35/46 від 17.12.2008 р. «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ «Ізокор».
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням відповідач поновив раніше укладений з ТОВ «Ізокор» договір оренди земельної ділянки зі зміною умов, що позивач розцінює як перевищення Алуштинською міською радою своїх повноважень, оскільки підставою для поновлення договору стало рішення господарського суду АР Крим від 03.10.2008 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 р. у справі №2-8/7997-2008, якими, в свою чергу, передбачено поновлення договору на умовах раніше укладеного договору.
Ухвалою ГС АР Крим від 22.01.2009 р. позовна заява прийнята до провадження суддею О. Ю. Копиловою.
За резолюцією заступника голови ГС АР Крим від 26.01.2009 р. у зв'язку з відпусткою судді О. Ю. Копилової справа передана на розгляд судді І. І. Дворному та ухвалою від 29.01.2009 р. прийнята до провадження з привласненням справі номеру 2-7/367-2009. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізокор».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізокор» проти позову заперечувало з мотивів, викладених у письмових поясненнях, при цьому, зокрема, посилається на те, що зміна умов договору, укладеного між ТОВ «Ізокор» та Алуштинською міською радою, жодним чином не стосується прав та обов'язків ЗАТ «Торговий дім «Масандра», яке не є стороною угоди.
Алуштинська міська рада у судове засідання не з'явилася, відзив на позов не надала, однак направила до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника за наявними в ній матеріалами.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд
17.12.2008 р. Алуштинською міською радою прийнято рішення №35/46 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ «Ізокор», яким передбачено:
- договір оренди земельної ділянки площею 0,0071 га за адресою: м. Алушта, вул. Глазскрицького (реєстраційний №227 від 17.06.2004 р.) для розміщення торгового павільйону товариства з обмеженою відповідальністю «Ізокор» поновити строком до 01 січня 2014 року зі зміною умов відповідно до чинного законодавства. Віднести земельну ділянку до категорії земель житлової та суспільної забудови;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізокор» протягом 3-х місяців з моменту прийняття цього рішення поновити договір оренди земельної ділянки з Алуштинською міською радою;
- контроль за поновленням договору оренди земельної ділянки покласти на управління економіки (Баркетов А. А.);
- контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань землекористування.
Вважаючи вказане рішення таким, що прийнято всупереч положенням чинного законодавства України, Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Масандра» звернулось до суду з позовом про визнання його недійсним.
Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням Алуштинської міської ради передбачено поновлення договору оренди зі змінами умов, у той час як рішенням ГС АР Крим від 03.10.2008 р. у справі №2-8/7997-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 р., яке було підставою для прийняття спірного рішення, Алуштинську міську раду зобов'язано поновити дію договору оренди на умовах раніше укладеного договору.
З тексту вказаних вище рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається, що 07 квітня 2004 року Алуштинською міською радою прийнято рішення 16-їсесії 24-го скликання за №16\209 “Про поновлення договору оренди земельної ділянки під розміщення торговельного павільйону ТОВ «Ізокор». На підставі цього рішення 01 червня 2004 року між Алуштинською міською радою - Орендодавець, та ТОВ «Ізокор» - Орендар, укладений договір оренди земельної ділянки.
Згідно з п. 2.2. Договору земельна ділянка передається в оренду строком до 01.01.2006 р., договір вступає в дію після його державної реєстрації. Після закінчення строку, на який був укладений договір оренди землі, орендар, який належним чином виконує свої обов'язки відповідно до умов договору, має при інших рівних умовах переважне право на поновлення.
Згідно з положеннями ст. 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Саме вказані обставини і стали підставою для прийняття Алуштинською міською радою спірного рішення №35/46 від 17.12.2008 р. Судові ж рішення у справі №2-8/7997-2008 були направлені лише на спонукання відповідача належним чином виконати свої обов'язки з поновлення договору.
Крім того, суд звертає увагу на те, що можливість зміни умов договору у випадку його поновлення безпосередньо передбачена вищевказаною статтею 33 Закону України «Про оренду землі», за умови наявності на це згоди сторін, тобто орендодавця та орендаря. При цьому, суд звертає увагу на те, що дійсність рішення Алуштинської міської ради №35/46 від 17.12.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізокор», як зацікавленою особою, не оспорюється, більш того, третя особа наполягає на відмові в позові про визнання цього рішення недійсним.
Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендодавцями земельних ділянок, комунальної власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальній громаді міста Алушти належить право комунальної власності на землю.
Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Алуштинська міська рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною Радою.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях місцевої ради.
Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Наведене свідчить, що Алуштинська міська рада при прийнятті спірного рішення №35/46 від 17.12.2008 р. діяла в межах наданих їй повноважень.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Отже, за змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» N 02-5/35 від 26.01.2000 р. (з наступними змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Ухвалами від 29.01.2009 р., від 19.02.2009 р. та від 24.03.2009 р. суд витребував у позивача документально підтверджену інформацію щодо того, у чому саме виразилося порушення його прав у зв'язку з прийняттям відповідачем спірного рішення. Проте, відповідна інформація суду надана не була, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.
Як свідчать вищевказані рішення ГС АР Крим від 03.10.2008 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 р. у справі №2-8/7997-2008, Закритому акціонерному товариству «Торговий дім «Масандра» на підставі рішень Алуштинської міської ради №18/79 від 27.08.2004 р., №25/114 від 05.10.2005 р. та договору від 15.03.2006 р. була передана в оренду земельна ділянка, яка знаходиться в м. Алушті по вул. Глазскрицького, у зв'язку із закінченням строку оренди земельної ділянки площею 0,0071 га ТОВ «Ізокор». Проте, вказані рішення міськради та договір оренди визнані недійсними у судовому порядку, у зв'язку з чим станом на 17.12.2008 р. (дата прийняття спірного рішення) та станом на 19.01.2009 р. (момент звернення до суду) будь-яке право на земельну ділянку по вул. Глазскрицького в м. Алушті у ЗАТ «Торговий дім «Масандра» було відсутнє.
Таким чином, з наявних в матеріалах справи документів суд не вбачає, що спірне рішення Алуштинської міської ради якимось чином порушує права чи охоронювані законом інтереси Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Масандра».
При цьому суд не може прийняти до уваги постанову Вищого господарського суду України від 18.02.2009 р., якою були скасовані рішення Господарського суду АР Крим від 03.10.2008 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 у справі №2-8/7997-2008, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, як вже було зазначено раніше, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Масандра» у цій справі мотивовані посиланням на відсутність у Алуштинської міської ради повноважень змінювати умови договору оренди при наявності судового рішення про спонукання до поновлення договору на умовах раніше укладеного договору. У той же час позивач не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не змінив до часу прийняття рішення у справі підстави позову, та не зазначив, що спірне рішення Алуштинської міської ради має бути визнано недійсним через скасування рішень господарських судів.
За таких обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати суд залишає за позивачем згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.