Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309
Іменем України
26.03.2009
Справа №2-22/265-2009
За позовом - ДП «Кримські генеруючи системи», м. Сімферополь, вул. Монтажна,1
до відповідача - КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5
про визнання недійсним договору
Суддя Калініченко А.А.
Представники:
від позивача - Торосян Л.А., дов. від 02 січня 2009 року;
від відповідачів - Міркін А.Л., дов. від 07 серпня 2008 року.
Обставини справи:
Позивач - ДП “Кримські генеруючи системи” звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до КРП “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” про визнання недійсним договору на водопостачання та відведення стоків №141 від 01 листопада 2006 року, укладеного між сторонами.
Позовні вимоги обґрунтованим тим, що на думку позивача договір укладено внаслідок помилки, оскільки безпосередніми споживачами послуг за цим договором є населення, що мешкає у с. ГРЕС, а також інші споживачі - суб'єкти господарювання, які знаходяться у с. ГРЕС, отже за своєю природою укладений договір не є договором купівлі-продажу або постачання послуг з водопостачання та водовідведення, та є договором комісії.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ДП “Кримські генеруючи системи” чітко розуміло суть та зміст договору під час його укладення, не вимагало змінити предмет договору в ході його виконання, крім того, під час розгляду справи 2-2/4215-2008 за позовом КРП “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” до ДП “Кримські генеруючи системи” господарськими судами встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами на підставі вказано договору не мають характеру відносин за договором комісії.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази, господарський суд
встановив:
Між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Державним підприємством «Кримські генеруючи системи» був укладений договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації №141 від 01.11.2006 року, на підставі якого відповідачем проводилось споживання води та скидання стоків.
Згідно з п. 14.1 Договору № 141 від 01.11.2006р. даний договір, укладений строком по 01.11.2007 року включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати, вказаної на першій сторінці даного договору (тобто, з 01.11.2006р.) та вважається продовженим на один рік, якщо протягом місяця до закінчення строку його дії не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного договору, якщо не припинився строк дії індивідуальних питних норм (розрахунку нормативного водоспоживання) для відповідача і якщо не припинився термін дії паспорту водного господарства.
Отже, за змістом вказаного п. 14.1 договору та як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.
Відповідно до п. 2.2 договору позивач («Водоканал») приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача («Абонента») питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а «Абонент» (відповідач) приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому «Абонент» приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж «Водоканалу» (позивача), через які «Абоненту» проводиться подача води і водовідведення, і (або) які знаходяться на балансі «Абонента», прилади та пристрої на них згідно з даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.
Згідно з підпунктом «а» п. 7.1, п. 7.2 договору облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водомірів, водолічильників), на об'єктах відповідача встановлені водоміри згідно додатку, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків.
Розрахунки за воду здійснюються, згідно з тарифом, у розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків з урахування ПДВ. Зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення проводиться відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі -Правила). (п. 3.3, 4.1 Договору).
Позивач вказує на те, що ним помилково сприйнято правову природу предмету цього договору, прав та обов'язків сторін, у зв'язку з чим договір підлягає визнанню недійсним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Iстотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 р. “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними” під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, ДП “Кримські генеруючи системи” не надано суду доказів того, що позивач неправильно сприйняв правову природу договору №141 від 01.11.2006 р., прав та обов'язків сторін та з моменту укладення договору діяв як комісіонер.
Рішеннями Господарського суду АР Крим від 10.06.2008 р. у справі №2-2/4215-2008, від 05.08.2008 р. у справі 2-22/8299-2008, від 02.12.2008 р. у справі №2-18/617-2008, від 11.12.2008 р. у справі №2-22/9602-2008 встановлено, що ДП “Кримські генеруючи системи” частково у добровільному порядку погашало заборгованість за договором №141 від 01.11.2006 р. відповідно до його умов в якості абонента, правовідносини між сторонами не мали характеру відносин за договором комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неодноразово укладались додаткові угоди до договору - від 01.01.2008 р., від 07.08.2007 р., також сторонами погоджено протокол розбіжностей до договору, якими не змінено предмету договору, прав та обов'язків сторін з метою приведення їх у відповідність до законодавства, що регулює комісійні правовідносини.
Господарський суд також звертає увагу на той факт, що позивач не скористався своїм правом заяви про відмову від продовження договірних відносин після закінчення строку дії договору, як це передбачено ч.2 п.п. 14.1. договору №141 від 01.11.2006 р.
Також позивачем не надано суду доказів звернення до фактичних споживачів послуг з водопостачання та водовідведення - мешканців с. ГРЕС та суб'єктів господарювання, що розташовані у с. ГРЕС з пропозицією укладати договори з ГП “Кримські генеруючи системи”, але в інтересах та за рахунок КРП ДП “Кримські генеруючи системи”.
Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що позивач не є фізичною особою, має статус юридичної особи - суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність з виробництва та продажу електричної та теплової енергії на території України має у своєму штаті посади юрисконсультів, що також свідчить до об'єктивне сприйняття позивачем предмету договору та прав і обов'язків сторін за договором.
З урахуванням викладених обставин, господарський суд вважає, що позивач чітко усвідомлював на момент укладення договору №141 від 01.11.2006 р. його правову природу, зміст прав та обов'язків сторін.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 31 березня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.