83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.02.09 р. Справа № 28/140
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ, ЄДРПОУ 33104255
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602
про стягнення 625761грн.87коп.
та
за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ, ЄДРПОУ 33104255
про стягнення пені в розмірі 72637грн.87коп. за прострочення передання документів вказаних в п.6.1 договору поставки №15/454 від 12.03.2008р.
Представники:
від позивача (за первісним позовом): Карпенко О.І.
від відповідача (за первісним позовом): Шульженко Л.Г.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ про стягнення 625761грн.87коп., яка складається з суми основного боргу з урахуванням інфляції в сумі 590793 грн. 66коп., пені в розмірі 31073грн.39коп., 3% річних в розмірі 3894грн.82коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №15/454 від 12.03.2008р., специфікації №1 від 12.03.2008р., №2 від 30.05.2008р., №3 від 25.06.2008р. до даного договору, видаткові накладні №Т0807-0015 від 07.08.2008р., №Т0828-0018 від 28.08.2008р., №Т1017-0049 від 17.10.2008р., №Т0807-0025 від 07.08.2008р., рахунки-фактури №Т0519-039 від 19.05.2008р., №Т0612-0006 від 12.06.2008р., довіреності на отримання ТМЦ серії НБЙ №909991/951 від 27.08.2008р., №1443 від 17.10.2008р., серії НБЙ №909848/808 від 07.08.2008р., претензію від 31.10.2008р.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 25.12.2008р. порушив провадження у справі № 28/140 та призначив її розгляд на 21.01.2009р.
Крім того, позивачем надана заява про забезпечення позову №028 від 05.02.2009р., відповідно до якої останній просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог.
Відповідач надав відзив на позовну заяву №17/41-146 від 13.01.2009р., відповідно з яким позовні вимоги не визнає, посилаючись на не отримання всього пакету документів, передбачених п.п.6.1, 6.2 договору поставки №15/454 від 12.03.2008р.
Позивач надав заперечення на відзив №015 від 21.01.2009р, згідно з якими наполягає на задоволенні позовних вимог.
19.01.2009р. Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою про стягнення пені з Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ в розмірі 72637грн.87коп. за прострочення передання документів вказаних в п.6.1 договору поставки №15/454 від 12.03.2008р.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного надання документів, передбачених п.6.1 договору поставки № 15/454 від 12.03.2008 р. , а саме сертифікатів якості та рахунків.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.01.2009р. зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ прийнято до розгляду спільно із первісним позовом.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ надало відзив на зустрічну позовну заяву №016 від 21.01.2009р., відповідно з яким зустрічні позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість.
Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ надало заперечення на відзив відповідача за зустрічним позовом №17/119 від 02.02.2009р., відповідно з яким підстави заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ вважає необґрунтованими.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ через канцелярію господарського суду представило доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву №023 від 27.01.2009р., згідно з якими наполягає на своїй правовій позиції.
02.02.2009р. відповідач за первісним позовом надав суду клопотання № 17/109 від 30.01.2009р. про зупинення провадження по справі на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, дане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки вказані відповідачем за первісним позовом обставини не є підставою зупинення провадження по даній справі.
05.02.2009р. позивачем за первісним позовом надана заява №024 від 27.01.2009р. про збільшення розміру позовних вимог згідно з приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 661503грн.61коп., яка складається з суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 603200грн.33коп., пені в розмірі 51824грн.29коп., 3% річних в розмірі 6478грн.99коп. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на правову допомогу в сумі 5760грн.00коп.
Суд розглядає збільшені позовні вимоги відповідно до вказаної заяви.
Відповідач за первісним позовом надав пояснення на заяву про збільшення позовних вимог №17/120 від 02.02.2009р., відповідно з якою просить суд залишити вказану заяву без розгляду оскільки відповідач не отримав додатки до заяви про збільшення розміру позовних вимог. Суд вважає, що це клопотання не підлягає задоволенню оскільки в матеріалах справи наявна квитанція від 27.01.2009 р. та опис вкладення у цінний лист, де зазначено що позивач направив відповідачу крім заяви про збільшення розміру позовних вимог, також додатки до цієї заяви на 10 аркушів.
Крім того, від відповідача 16.02.2009 р. надійшло заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, де відповідач заперечує проти стягнення з нього суми юридичних послуг.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
12.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ укладений договір поставки №15/454, відповідно з яким постачальник (позивач за первісним позовом) зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець (відповідач за первісним позовом) зобов'язується у відповідності до умов даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її (п.1.2 договору).
Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №15/454 від 12.03.2008р.
Відповідно до п.1.3 договору, найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якість та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки поставки визначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.
За твердженням позивача за первісним позовом, на виконання умов договору сторони підписали три специфікації: №1 від 12.03.2008р., №2 від 30.05.2008р., №3 від 25.06.2008р., відповідно з якою сторони узгодили найменування, кількість, якість продукції, що повинна бути поставлена, а також вартість продукції, умови та строки поставки та умови оплати.
Оскільки зазначені специфікації підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств, у судовому порядку недійсними не визнані, тому вони вважаються належною підставою для здійснення відповідної поставки продукції.
За твердженням позивача за первісним позовом, на виконання умов договору та у відповідності до специфікації №1 від 12.03.2008р., останнім на адресу відповідача за первісним позовом була здійснена поставка товару на загальну суму 200985грн.95коп. Даний товар повністю оплачений відповідачем за первісним позовом.
Крім того, відповідно до специфікації №2 від 30.05.2008р. позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом здійснена поставка товару на загальну суму 325713грн.04коп., що підтверджується видатковими накладними №Т0807-0015 від 07.08.2008р., №Т0828-0018 від 28.08.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи. В зазначених накладних в графі „заказ” зазначено СФ Т0519-039 (19.05.2008).
Також, у відповідності до специфікації №3 від 25.06.2008р. позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом була здійснена поставка товару на загальну суму 255937грн.25коп., що підтверджується видатковими накладними №Т1017-0049 від 17.10.2008р., №Т0807-0025 від 07.08.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи. В зазначених накладних в графі „заказ” зазначено СФ Т0612-0006 (12.06.2008).
Фактичне отримання відповідачем за первісним позовом зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача за первісним позовом на зазначених накладних в графі „отримав(ла)” та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЙ №909991/951 від 27.08.2008р., №1443 від 17.10.2008р., серії НБЙ №909848/808 від 07.08.2008р. (копії довіреностей додані до матеріалів справи). В даних довіреностях є посилання на договір поставки №15/454 від 12.03.2008р.
Суду позивачем надані копії рахунків-фактур №Т0519-039 від 19.05.2008р., №Т0612-0006 від 12.06.2008р.
Заперечення відповідача за первісним позовом щодо того, що рахунки-фактури не можуть бути доказами по цій справі не приймаються судом до уваги на підставі наступного.
Найменування, асортимент, кількість, вартість та ціна товарів, вказаних в договорі поставки №15/454 від 12.03.2008 р., а саме в специфікаціях №2 від 30.05.2008р. та №3 від 25.06.2008 р., рахунках-фактурах №Т0519-039 від 19.05.2008р., №Т0612-0006 від 12.06.2008р. та видаткових накладних №Т0807-0015 від 07.08.2008р., №Т0828-0018 від 28.08.2008р., №Т1017-0049 від 17.10.2008р., №Т0807-0025 від 07.08.2008р. збігаються. Крім того, у видаткових накладних є посилання на зазначені рахунки-фактури, в свою чергу в довіреностях відповідача на отримання товарів по спірним видатковим накладним є посилання на договір поставки №15/454 від 12.03.2008р.
Пунктом 9.3 договору встановлено, що умови оплати визначаються в специфікаціях.
В свою чергу, згідно умов специфікацій №2 від 30.05.2008р., №3 від 25.06.2008р., оплата товару здійснюється протягом 21 дня за фактом поставки.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тобто, як зазначено позивачем за первісним позовом, кінцевим строком оплати отриманого товару є:
За видатковою накладною №Т0807-0015 від 07.08.2008р. - 28.08.2008р.;
За видатковою накладною №Т0828-0018 від 28.08.2008р. - 18.09.2008р.;
За видатковою накладною №Т1017-0049 від 17.10.2008р. - 07.11.2008р.;
За видатковою накладною №Т0807-0025 від 07.08.2008р. - 28.08.2008р.
Втім, як зазначено вище, відповідач за первісним позовом, зазначає, що строк оплати отриманої продукції не наступив, оскільки всупереч п.6.1, п.6.2 договору позивач за первісним позовом до теперішнього часу не надав відповідачу рахунки та сертифікати якості згідно вищезазначених поставок.
Суд не приймає заперечення відповідача за первісним позовом з огляду на наступне:
Розділом 6 договору (на який посилається відповідач за первісним позовом в обґрунтування своїх заперечень) встановлено умови передачі товару, в той час, як умови оплати товару передбачені розділом 9 договору.
Як зазначено вище, оплата товару здійснюється протягом 21 дня за фактом поставки товару.
Крім того, за приписом п.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
В свою чергу, фактичне здійснення позивачем за первісними позовом поставки товару та отримання відповідного товару відповідачем підтверджено наявними у справі доказами. Претензії відповідача за первісними позовом щодо неотримання товару або отримання його неналежної якості сторонами не представлені, а тому суд вважає, що товар за видатковими накладними №Т0807-0015 від 07.08.2008р., №Т0828-0018 від 28.08.2008р., №Т1017-0049 від 17.10.2008р., №Т0807-0025 від 07.08.2008р. отриманий відповідачем без заперечень.
В свою чергу, відповідно до п.2 ст.252 Цивільного кодексу України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 Цивільного кодексу України).
Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача за первісним позовом, у всякому випадку, виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару, а відтак зазначений позивачем за первісним позовом кінцевий строк оплати товару є правомірним.
Позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом направлена претензія від 31.10.2008р. з вимогою про сплату виниклої заборгованості (докази відправлення та отримання даної претензії відповідачем наявні в матеріалах справи).
За твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом платіжним дорученням № 1160 від 17.11.2008р. частково оплатив товар в розмірі 10000грн.00коп., що підтверджується банківською випискою, копія якої додана до матеріалів справи.
Наряду з зазначеним, всупереч вимогам договору та закону відповідач за первісним позовом не здійснив оплату залишкової вартості отриманого товару, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 571650грн.29коп.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Таким чином, позивач за первісним позовом свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 571650грн.29коп.
Крім того, вказаний розмір заборгованості відображений в акті звірки взаєморозрахунків від 27.01.2009р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідачем за первісним позовом визнано суму основного боргу та факт поставки товару за видатковими накладними №Т0807-0015 від 07.08.2008р., №Т0828-0018 від 28.08.2008р., №Т1017-0049 від 17.10.2008р., №Т0807-0025 від 07.08.2008р.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Оскільки відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 571650грн.29коп. не погашена до теперішнього часу.
З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ в частині стягнення основного боргу в розмірі 571650грн.29коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 10.5 договору № 15/454 від 12.03.2008 р. встановлено, що в разі несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,10% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 51824грн.29коп. за період прострочення з 28.08.2008р. по 05.02.2009р. (з урахуванням кожної окремої накладної та часткової оплати).
Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, судом встановлено, що розмір належної до стягнення суми пені становить 51720грн.69коп.
Таким чином, враховуючи прострочення оплати продукції, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення пені в розмірі 51824грн.29коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 51720грн.69коп.
Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного, за розрахунком позивача по первісному позову, сума індексу інфляції становить 31550грн.04коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 6478грн.99коп. за період прострочення з 28.08.2008р. по 05.02.2009р. (з урахуванням кожної окремої накладної та часткової оплати).
Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що зазначені останнім суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ в частині стягнення суми індексу інфляції в розмірі 31550грн.04коп. та 3% річних в розмірі 6478грн.99коп. підлягають задоволенню.
На ряду з зазначеним, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5760грн.00коп.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.
На ряду з зазначеним, в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами вважаються лише витрати по оплаті послуг адвоката.
Втім, матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката. Навпаки, договір про надання правової допомоги у судовому процесі №01/09 від 19.01.2009р., на який посилається позивач, укладений останнім з Товариством з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована юридична компанія „МУСТАНГ”.
Акти приймання-здачі виконаних робіт №027 від 05.02.2009р., № 01/09 від 27.01.2009р. та рахунки №01/09 від 19.01.2009р., №027 від 22.01.2009р., платіжні доручення №1103 від 20.01.2009р., №1112 від 22.01.2009р. на загальну суму 5760грн.00коп. також не містять посилань на те, що оплата була здійснена саме за адвокатські послуги. Наразі, грошова сума в розмірі 5760грн.00коп. перерахована позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ СЮК „МУСТАНГ”.
Надані позивачем за первісним позовом копії довіреностей, а також службові завдання №001 від 19.01.2009р., №002 від 04.02.2009р. не можуть вважатися доказом того, що витрати позивача мають відповідний характер, оскільки, як зазначено вище, договір про надання правової допомоги не містить посилань на те, що юридичні послуги надавались саме адвокатом.
Таким чином, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг не є судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті правової допомоги в сумі 5760грн.00коп. є необгрунтованою, недоведеною, а тому такою, що підлягає залишенню без задоволення.
Крім того, позивачем за первісним позовом надана заява про забезпечення позову №028 від 05.02.2009р., відповідно з якою останній просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача за первісним позовом в розмірі позовних вимог.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В контексті зазначених роз'яснень суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.
Крім того, доказів в підтвердження наявності підстав, які б ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення позивачем не надано, судом не встановлено.
Таким чином суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На ряду з викладеним, як зазначено вище, Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ звернулось до суду із зустрічною позовною заявою з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ пені в розмірі 72637грн.87коп. за прострочення передання документів вказаних в п.6.1 договору поставки №15/454 від 12.03.2008р.
В обґрунтування своїх вимог Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного надання документів, передбачених п.6.1 договору № 15/454 від 12.03.2008р., а саме сертифікати якості та рахунки.
Відповідно до п.6.1 договору постачальник зобов'язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: а) рахунок; б) сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); в) накладну (в накладній обов'язкове посилання на одержувача продукції); г) податкову накладну.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що якщо на момент передання продукції будь-які із документів відсутні, вони мають бути надані протягом 2-х календарних днів після передачі продукції.
За приписом п.6.3 договору, в разі не надання документів протягом строку, вказаного в п.6.2 договору, постачальник сплачує покупцю за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, поставленого без вказаних документів.
На підставі зазначеної норми позивачем за зустрічним позовом нарахована пеня в розмірі 72637грн.87коп. за період прострочення з 10.08.2008р. по 05.01.2009р. (з урахуванням кожної окремої накладної).
Розглянувши вимоги позивача за зустрічним позовом, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав:
Згідно п.8.1 договору поставки № 15/454 від 12.03.2008 р. приймання продукції здійснюється сторонами: за кількістю - відповідно до кількості, вказаній в рахунку та накладній; за якістю - відповідно до відомостей сертифікату якості (паспорту, сертифікату відповідності або іншого документу про якість продукції) та вимогами нормативних документів на цю продукцію (ГОСТ, ГСТУ, ТУ).
Одночасно, відповідно до п.8.5 договору поставки № 15/454 від 12.03.2008 р., сторони погоджуються з тим, що приймання продукції за кількістю, якістю та комплектності за цим договором може здійснюватися одержувачем без додаткового погодження сторін. При цьому документи, складені представниками вантажоодержувача - акти про приймання, рекламаційні акти, протоколи відбору проб або зразків, інші документи, будуть вважатися належним доказом фактичної кількості, якості та/або комплектності поставленої продукції при вирішенні будь-яких пов'язаних з цим спорів між покупцем та постачальником.
Як вище встановлено судом, факт отримання позивачем за зустрічним позовом продукції від відповідача за зустрічним позовом за видатковими накладними №Т0807-0015 від 07.08.2008р., №Т0828-0018 від 28.08.2008р., №Т1017-0049 від 17.10.2008р., №Т0807-0025 від 07.08.2008р. підтверджено матеріалами справи та незаперечно самим позивачем за зустрічним позовом.
Тобто, в контексті п.8.1 договору, без отримання рахунків та сертифікатів якості на відповідну партію товару, позивач за зустрічним позовом не мав можливості приймати таку продукцію.
При цьому видаткові накладні №Т0807-0015 від 07.08.2008р., №Т0828-0018 від 28.08.2008р., №Т1017-0049 від 17.10.2008р., №Т0807-0025 від 07.08.2008р. містять посилання на рахунки-фактури №Т0519-039 від 19.05.2008р., №Т0612-0006 від 12.06.2008р., а отже на момент прийняття товару відповідач був обізнаний про наявність зазначених рахунків-фактур.
Крім того, згідно ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Однак, позивач за зустрічним позовом не надав суду документів, які підтверджують, що він скористався своїм правом, передбаченим вказаною вище нормою.
Крім того, в матеріалах справи наявні докази того, що позивач за зустрічним позовом використовував прийнятий товар за призначенням.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши у сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом у розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами, що сертифікати якості та рахунки не були передані йому разом із товаром.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені в розмірі 72637грн.87коп. за прострочення передання документів вказаних в п.6.1 договору поставки №15/454 від 12.03.2008р. є недоведеними, а відтак такими, що підлягають залишенню без задоволення.
За первісним позовом судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем по первісному позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 661503грн. 61коп., тобто, вимоги майнового характеру.
Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 6615 грн. 04 коп.
Як встановлено судом, було сплачено державне мито в розмірі 6672грн.64коп.
За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 57 грн. 60 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.
За зустрічним позовом судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача за зустрічним позовом в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 20, 22, 33, 36, 43, 44, 47, 49, 60, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (за адресою: вул.Радгоспна, 15, м.Краматорськ, Донецька область, 84306, р/р №26005301510738 в філії „Відділення ПІБ м.Краматорська Донецької області”, МФО 334141; р/р №26000301746277 у філії „Головного управління ПІБ в Донецькій області”, МФО 334635, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло” (за адресою: вул.Оленівська, 34-а, кв.22, м.Київ, 04080, р/р 26007001300345 в ЗАТ „БТА Банк”, м.Київ, МФО 321723)суму основного боргу в розмірі 571650грн.29коп., пеню в розмірі 51720грн.69коп., 3% річних в розмірі 6478грн.99коп. та інфляційні витрати в розмірі 31550грн.04коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 6613грн.72коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн.98коп.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.
Товариству з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло” (за адресою: вул.Оленівська, 34-а, кв.22, м.Київ, 04080, р/р 26007001300345 в ЗАТ „БТА Банк”, м.Київ, МФО 321723) видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 57грн.60коп., перерахованого згідно квитанції №DN1274CS30 від 27.01.2009р., в зв'язку із внесенням державного мита в більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством
Видати довідку.
В задоволенні зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Світло”, м.Київ про стягнення пені в розмірі 72637грн.87коп. за прострочення передання документів вказаних в п.6.1 договору поставки №15/454 від 12.03.2008р. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У судовому засіданні 18.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписаний 18.02.2009 р.
Суддя Курило Г.Є.