ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 53/93
13.04.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства фірми «Укрбудресурси»
до Закритого акціонерного товариства «Нова Лінія»
про стягнення 77 369,13 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники:
від позивача: Шевченко Т.О.- представник по довіреності від 27.05.2008р.
від відповідача: Матківський А.С.- представник по довіреності від 09.02.2009р.
СуТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Нова Лінія»заборгованості за Договором № 6150/70212Р від 12.02.2007р. в розмірі 77 369,13 грн., в тому числі 63 845,00 - основний борг, збитки від інфляції в сумі -2 787,70 грн., 3% річних в сумі -1 192,93 грн., пеня в сумі -9 543,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009р. порушено провадження по справі № 53/93, розгляд справи призначено на 09.02.2009р.
В судових засіданнях від 09.02.2009р. та від 27.02.2009р. було оголошено перерву до 27.02.2009р. та до 16.03.2009р. відповідно.
Судове засідання по справі № 53/93, призначене на 16.03.09р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.09р. по 24.03.09р. включно, перебувала на лікарняному.
03.02.2009р. через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі надійшло доповнення до позовної заяви, в якому позивач зазначив, що між сторонами у справі було укладено два договори поставки № 5160/70212Р від 12.02.2007р. та № 5160/70813 від 13.08.2007р., а відтак позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 111 791,25 грн., з яких 77 369,13 грн. (заборгованість з урахуванням штрафних санкцій) -заборгованість по договору поставки № 6150/70212Р, 34 422,12 грн. (заборгованість з урахуванням штрафних санкцій) -заборгованість по договору поставки № 5160/70813.
19.02.2009р. через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі надійшло доповнення до позовної заяви, в якому позивач зменшив розмір позовних вимог до 51 597,10 грн., з яких 22 472,13 грн. (заборгованість з урахуванням штрафних санкцій) -заборгованість по договору поставки № 6150/70212Р, 29 124,97 грн. - штрафні санкції по договору поставки № 5160/70813.
Ухвалою від 25.03.2009р. Господарський суд міста Києва відмовив у прийнятті заяв позивача від 03.02.2009р. про збільшення розміру позовних вимог та від 19.02.2008р. про зменшення розміру позовних вимог.
В запереченні позивача № 11/9-124 від 16.03.2009р. на відзив відповідача позивач по справі уточнює позовні вимоги, відповідно до яких позивач заявляє про збільшення позовних та змінює підстави та предмет позовної заяви.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи викладене суд відмовляє позивачу в прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог та зміні підстав та предмету позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв'язку з виходом судді з лікарняного, справа № 53/93 призначена до розгляду по суті на 13.04.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні надав доповнення до позовної заяви Вих.. № 11/9-171 від 02.04.2009р., в яких зазначив, що підставою позовних вимог заявлених в позовній заяві є Договір № 6150/70212Р від 12.02.2007р. та Договір № 5160/70813 від 13.08.2007р., таким чином позивач змінює підстави позовної заяви.
Також позивач уточнив позовні вимоги відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 77 369,13 грн., а тому числі сума основної заборгованості -8 948,00 грн., збитки від інфляції в розмірі -23 116,36 грн., 3% річних в розмірі - 3 298,46 грн., пені в розмірі -21 866,90 грн., збитки в розмірі -20 139,41 грн.
Суд дійшов висновку, що позивач змінює і підстави і предмет позовної зави.
Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, суд не приймає до розгляду доповнення до позовної заяви, подані позивачем по справі 06.04.2009р. через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва в частині стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання Договору поставки № 5160/70813 від 13.08.2007р.
Позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по двом різним договорам - Договору поставки № 6150/70212Р від 12.02.2007р. та по Договору поставки № 5160/70813 від 13.08.2007р.
Ці договори хоча й укладені між тими ж сторонами, проте мають різний предмет та відповідно різні умови, а тому їх сумісний розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін по цим двом окремим договорам, чим суттєво утруднить вирішення спору.
Також необхідно зазначити, що позивач має право звернутися до суду з позовом в окремому провадженні про стягнення штрафних санкцій по Договору поставки № 5160/70813 від 13.08.2007р.
Як вбачається, з доповнення до позовної заяви від 06.04.2009р. позивач просить стягнути з відповідач по справі збитки у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань відповідачем по справі в розмірі 20 139,41 грн., а також позивач зменшує позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за неналежне виконання зобов'язань по Договору поставки № 6150/70212Р від 12.02.2007р., відповідно позивач просить стягнути з відповідача 37 532,96 грн., в тому числі основна заборгованість -8 948,33 грн., пеня -9 921,32 грн., збитки від інфляції -6 820,75 грн., 3% річних -1 560,26 грн., збитки -10 282,63 грн.
Суд приймає до розгляду заявлені позивачем уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за неналежне виконання зобов'язань по Договору поставки № 6150/70212Р від 12.02.2007р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог позивача та зазначив, що позовні вимоги не правомірні у зв'язку з тим, що відповідач повністю розрахувався з позивачем по справі за поставлений товар,а борг в розмірі 8 948,00 грн. відповідач зарахував як зустрічну вимогу.
Позивач заперечив на відзив відповідача та зазначив, що зарахування зустрічної вимоги було неможливим, адже договору по якому відповідач зарахував зустрічну вимогу не існує.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.04.2009 р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
12.02.2007р. між сторонами у справі було укладено Договір № 6150/70212Р (далі Договір) відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність Покупця (відповідач) товари разом із усіма їх при належностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товари та оплатити їх на умовах цього Договору.
Між сторонами у справі була підписана Специфікація № 1 до Договору поставки № 6150/70212Р від 12.02.2007р.
На виконання умов Договору поставки № 6150/70212Р від 12.02.2007р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 423 474,99 грн. Факт поставки товару позивач підтвердив в судовому засіданні наданими для огляду оригіналами видаткових накладних, які підтверджують поставку позивача товару відповідачу на суму 423 474,99 грн.
Відповідно до п. 5.1 Договору поставки № 6150/70212Р від 12.02.2007р. Покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника протягом 90 банківських днів з моменту прийому товару Покупцем за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні до головного офісу Покупця, в термін не більше 3 календарних днів з дня поставки товару.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що Товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать що відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково на суму 359 629,99 грн. (належним чином завірені копії платіжних доручень, які свідчать про оплату за товар знаходяться в матеріалах справи). Несплаченою залишилась заборгованість в сумі 63 845,00 грн.
22.10.2008р. позивач надсилав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості.
На доказ відправлення претензії позивач надав належним чином засвідчену копію фіскального чеку про відправлення поштової кореспонденції № 3438 від 23.10.2008., опису вкладення в цінний лист від 23.10.2008р. та повідомлення про вручення від 23.10.2008р.
Відповідач надсилав відповідачеві відповідь на претензію про стягнення заборгованості, в якій зазначив, що не може розглянути претензію у зв'язку тим, що позивач при надсиланні претензії не додав до претензії Договір на який посилається в самій претензії.
12.02.2009р. відповідач по справі частково розрахувався за поставлений товар позивачем на виконання Договору поставки № 6150/70212Р від 12.02.2007р. в розмірі 54 897,00 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку від 13.02.2009р., надана позивачем по справі. Таким чином заборгованість відповідача становить 8 984,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що повністю розрахувався з позивачем по справі за поставлений товар, а борг в розмірі 8 948,00 грн. відповідач зарахував як зустрічну вимогу.
Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду належним чином завірений лист № 442 від 19.01.2009р. в якому відповідач повідомив відповідача, що відповідач здійснив залік зустрічних вимог за договорами: Договір про надання інформаційно-консультативних послуг № 6151/080101 від 01.01.208р., де відповідач є кредитором, а позивач боржником, та Договір поставки 6150/70212Р від 12.02.2007р.
Відповідач надав суду докази відправлення листа № 442 від 19.01.2009р., а саме належним чином завірений фіскальний чек про відправлення кореспонденції № 2727 від 27.01.2009р., опис вкладення в цінний лист від 27.01.2009р. та повідомлення про вручення від 27.01.2009р.
Але відповідач не надав доказів про те, що строк виконання по Договору про надання інформаційно-консультативних послуг № 6151/080101 від 01.01.208р. настав на момент направлення листа № 442 від 19.01.2009р. або строк виконання по Договору про надання інформаційно-консультативних послуг № 6151/080101 від 01.01.208р. не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача про погашення заборгованості по Договору поставки 6150/70212Р від 12.02.2007р. в частині залишкового боргу на суму 8 948,00 грн.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8 948,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з пункту 8.4 Договору поставки 6150/70212Р від 12.02.2007р., за порушення строку оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період та яка нараховується від суми партії товару, за кожний день прострочення виконання своїх зобов'язань.
Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 9 921,32 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 560,26 грн. та збитків від інфляції в сумі 6 820,75 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача по справі збитків у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань відповідачем по справі за Договором поставки № 6150/7012Р від 12.02.2007р. в розмірі 10 282,63 грн.
На підтвердження даних збитків позивач зазначає, що між позивачем та банком було укладено Договір про надання овердрафту № 1030/01 від 30.10.2007р., але у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки № 6150/7012Р від 12.02.2007р. відповідачем по справі для позивача виникли несприятливі зміни умов Договору про надання овердрафту № 1030/01 від 30.10.2007р., тому, як зазначає позивач виникли збитки в розмірі 10 282,63 грн.
Але позивач не довів суду, що саме неналежне виконання Договору поставки № 6150/7012Р від 12.02.2007р. відповідачем по справі призвело до збитків у зв'язку з необхідністю внесення змін до Договору про надання овердрафту № 1030/01 від 30.10.2007р.
Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, можна зробити висновок, що позивачем укладено Договір про надання овердрафту № 1030/01 від 30.10.2007р. на власний ризик для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 6150/7012Р від 12.02.2007р. призвело до збитків понесених позивачем у зв'язку з укладанням Договору про надання овердрафту № 1030/01 від 30.10.2007р., тому суд відмовляє позивачу у задоволені позовних вимог у частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 10 282,63 грн.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача відповідно до розміру задоволених вимог.
Оскільки, відповідачем було прострочено перерахування прийнятих на користь позивача платежів в розмірі 54 897,00 грн. і таке перерахування здійснено лише після порушення провадження у справі, тому витрати по сплаті державного мита в частині та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яке сплачено позивачем при поданні позовної заяви в частині припинення позовних вимог також покладаються на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.
Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994р. «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян»розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.
Враховуючи те, що ціна позову 82 147,66 грн. державне мито мало б бути сплачене позивачем в розмірі 821,48 грн., а не в розмірі 1 118,00 грн., як свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 152 від 03.12.2009р. про сплату державного мита.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.
За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Нова Лінія»(02091, м. Київ, вул. Харківське шосе,168; ідентифікаційний код 30728887 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства фірми «Укрбудресурси»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 04648809) основний борг в сумі 8 948 (вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 00 коп., 9 921 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 32 коп. пені, 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 26 коп. три відсотка річних, 6 820 (шість тисяч вісімсот двадцять) грн. 75 коп. збитків від інфляції, витрати на сплату державного мита в сумі 821 (вісімсот двадцять одна) грн. 48 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Повернути Відкритому акціонерному товариству фірмі «Укрбудресурси»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 04648809) з Державного бюджету державне мито в сумі 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 52 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане за платіжним дорученням № 153 від 03.12.2008р. Платіжне доручення № 153 від 03.12.2008р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/164.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.