10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"23" квітня 2009 р. Справа № 7/4670
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарях: ,Підковенко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Біскупська Ю.В. (довіреність №01-20/2473 від 29.12.2007р.),від відповідачів:
- Головного управління економіки Хмельницької обласної державної адміністрації: Коваль Т.В. (довіреність №01-03/2700 від 16.12.2008р.),
- колективного будівельно-монтажного підприємства "Промжитлобуд":
Калмиков В.В. (довіреність №1 від 02.02.2009 р.),
від прокуратури: Бугайов С.В. (посвідчення №86),
розглянувши апеляційну скаргу колективного будівельно-монтажного підприємства "Промжитлобуд" (м. Шепетівка)
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "29" жовтня 2008 р. у справі № 7/4670 (суддя Крамар С.І.)
за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Шепетівської міської ради (м.Шепетівка)
до Головного управління економіки Хмельницької обласної державної адміністрації(м.Хмельницький ) та колективного будівельно-монтажного підприємства "Промжитлобуд" (м. Шепетівка)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині продажу гуртожитків, зобов'язання передати зазначені гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, до відання Шепетівської міської ради,
04 серпня 2008 року Шепетівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Шепетівської міської ради звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Шепетівського будівельно-монтажного управління "Промжитлобуд-1" від 06 липня 1994 року в частині продажу гуртожитків, які розташовані у місті Шепетівці по вулицях К. Маркса,33а та Островського,102, і зобов'язання колективне будівельно-монтажне підприємство "Промжитлобуд" передати зазначені гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, до відання Шепетівської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач вказують, що укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, у складі якого є гуртожитки, не відповідає вимогам законодавства, оскільки відносини щодо користування гуртожитками регулюються нормами Житлового кодексу Української РСР, тому дані об'єкти утворюють державний житловий фонд, приватизація якого є неправомірною. Крім того, посилаються на положення п.9 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", яким передбачено, що у разі зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд (у тому числі гуртожитки), останній повинен був передаватися у комунальну власність міської ради.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29 жовтня 2008 року у справі №7/4670 позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Шепетівського будівельно-монтажного управління "Промжитлобуд-1" в частині продажу гуртожитків, які розташовані у місті Шепетівці по вулицях К.Маркса,33а та Островського,102, укладений 06 липня 1994 року.
Зобов'язано колективне будівельно-монтажне підприємство "Промжитлобуд" передати гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, до відання Шепетівської міської ради.
Стягнуто з колективного будівельно-монтажного підприємства "Промжитлобуд" в доход Державного бюджету України 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У позові до Головного управління економіки Хмельницької обласної державної адміністрації відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, колективне будівельно-монтажне підприємство "Промжитлобуд" подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що судом вирішені змінені позовні вимоги без дотримання ст.63 Господарського процесуального кодексу України, в порушення ст.27 цього Кодексу не залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача всіх засновників підприємства.
Зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що гуртожитки не входять до цілісного майнового комплексу підприємства і оспорюваний договір укладено з порушенням вимог законодавства, є помилковим. На думку відповідача, Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" забороняв лише приватизацію громадянами кімнат у гуртожитках і не містив заборон щодо приватизації будинків гуртожитків юридичними особами.
КБМП "Промжитлобуд" вказує, що з матеріалів справи вбачається, що Шепетівська міська рада була обізнана щодо наявності спірних відносин протягом 1994-2007 років і судом першої інстанції в ході розгляду справи не встановлено поважних причин пропуску строку позовної давності, не взято до уваги факт пропуску позивачем цього строку.
Шепетівська міжрайонна прокуратура у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів, викладених в скарзі, просить залишити її без задоволення , а судове рішення - без змін.
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Відповідач - Головне управління економіки Хмельницької обласної державної адміністрації у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає про обгрунтованість судового рішення в частині відмови в позові до управління.
В судовому засіданні представник КБМП "Промжитлобуд" апеляційну скаргу підтримує.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні заперечують проти доводів апеляційної скарги, просять залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Представник Головного управління економіки Хмельницької обласної державної адміністрації вважає судове рішення в частині відмови в позові до управління законним та обгрунтованим.
Заслухавши прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
При цьому виходить з наступного.
06 липня 1994 року між комітетом економіки обласної державної адміністрації (продавець) та організацією орендарів Шепетівського орендного підприємства БМУ "Промжитлобуд-1" (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна (далі Договір). Предметом Договору є державне майно цілісного майнового комплексу Шепетівського будівельно-монтажного управління "Промжитлобуд-1", що перебуває у комунальній власності Хмельницької обласної ради народних депутатів і знаходиться за адресою: м. Шепетівка, вул. Тітова, 1.
Згідно з п.п.1.16 та 1.25 акта передачі майна товариству покупців Шепетівського БМУ "Промжитлобуд-1" передані основні засоби, зокрема: гуртожитки.
Відповідно до приватизаційного платіжного доручення покупець перерахував на рахунок продавця дев'яносто мільйонів шістсот сорок одну тисячу карбованців.
П.1.2 статуту колективного будівельно-монтажного підприємства "Промжитлобуд", затвердженого загальними зборами від 26 квітня 2004 року, передбачено, що колективне будівельно-монтажне підприємство є правонаступником орендного підприємства "Промжитлобуд-1".
Відповідно до довідки державного реєстратора виконавчого комітету Шепетівської міської ради №50-П від 11 липня 2008 року на даний час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться колективне будівельно-монтажне підприємство "Промжитлобуд", зареєстроване 19 грудня 1994 року за юридичною адресою: м. Шепетівка, вул. Тітова, 1.
П.1.3 статуту підприємства передбачено: "Власником підприємства є колектив членів підприємства, який щодо відносин власності і в частині затвердження статуту та установчого договору є правонаступником організації орендарів Шепетівського будівельно-монтажного управління "Промжитлобуд-1".
Згідно довідки Шепетівського БТІ №178 від 24 вересня 2008 року за колективним будівельно-монтажним підприємством "Промжитлобуд" зареєстровано гуртожитки за адресою: вул. К.Маркса № 33-А, загальною площею 2601,7 кв.м, житловою площею 1404,9 кв.м; вул. Островського №102, загальною площею 826,5 кв.м, житловою площею 450,8 кв.м.
Відповідно до довідки №01-03/2258 від 05 грудня 2007 року Головного управління економіки Хмельницької обласної державної адміністрації розпорядженням Представника Президента України у Хмельницькій області №26 від 20 травня1992 року комітет по економіці Хмельницького облвиконкому реорганізований в комітет економіки обласної державної адміністрації. 12 липня 1994 року розпорядженням Представника Президента України у Хмельницькій області №826 припинена діяльність обласної державної адміністрації. 12 липня 1994 року головою Хмельницької обласної ради затверджена структура органів виконкому обласної ради. В складі структури органів виконкому обласної ради затверджено Комітет економіки. 04 серпня 1995 року розпорядженням №311-р. Хмельницької обласної ради ліквідовано структурні підрозділи обласної ради. 01 грудня 1995 року комітет економіки увійшов у структуру обласної держаної адміністрації під назвою управління економіки обласної державної адміністрації. Розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 07 червня 2000 року №192/2000-р з 31 серпня 2000 року управління економіки облдержадміністрації ліквідовано та з 01 вересня 2000 року створено Головне управління економіки обласної державної адміністрації.
Згідно довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області №03-03-602 від 09 вересня 2008 року комітет економіки Хмельницької обласної державної адміністрації значився на обліку в ЄДРПОУ по Хмельницькій області до листопада 1998 року. Згідно з розпорядженням Хмельницької ОДА від 10 листопада 1998 року №1563-р назву даної установи було змінено на управління з питань економіки і власності облдержадміністрації. Дане управління 23 листопада 2000 року вилучено з ЄДРПОУ.
Оскільки Головне управління економіки Хмельницької обласної державної адміністрації не є правонаступником комітету економіки обласної державної адміністрації, який виступав стороною у договорі купівлі-продажу державного майна від 06 липня 1994 року, позов до Головного управління економіки Хмельницької обласної державної адміністрації пред"явлено необґрунтовано.
Відповідно до статті 127 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Згідно з п.п.2 та 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 06 червня 1986 року №208, гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання; під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Стаття 6 ЖК УРСР визначає, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Як вбачається зі статті 3 ЖК УРСР відносини щодо використання житлового фонду (житлові відносини) регулюються цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства.
Стаття 4 ЖК УРСР встановлює, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить, зокрема, майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).
Враховуючи зазначені норми законодавства, колегія суддів вважає, що гуртожитки не входять до складу цілісних майнових комплексів, а входять до складу житлового фонду і тому відносини щодо їх використання регулюються нормами Житлового кодексу УРСР та інших актів житлового законодавства.
А відтак спірні гуртожитки не могли бути включені до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, оскільки вони не виконують виробничих функцій та не входять до завершеного циклу виробництва.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об"єктів житлового фонду, до складу яких згідно з вимогами статей 4 -6 Житлового кодексу Української РСР також відносяться гуртожитки.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу державного майна в частині приватизації гуртожитків укладено з порушенням законодавства України.
Проте, задовольняючи позов, суд першої інстанції порушив вимоги цивільного законодавства щодо застосування правил про позовну давність.
Статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР (далі Кодекс) встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, права якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Стаття 75 Кодексу встановлює обов"язковість застосування позовної давності незалежно від заяви сторін.
Згідно зі статтею 76 Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Закінчення строку позовної давності відповідно до статті 80 Кодексу є підставою для відмови в позові.
Згідно зі статтею 83 Кодексу позовна давність не поширюється : на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесені у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлених законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (який набрав чинності з 1 січня 2004 року) його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред"явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Прокурором та позивачем не спростовано факту пропуску строку позовної давності у даній справі, не зазначено поважних причин його пропуску, не заявлено клопотання про відновлення порушеного строку.
Прокурор просить розпочати перебіг строку позовної давності з вересня 2007 року, посилаючись на результати перевірки законності оспорюваного договору, яку було проведено після надходження звернення від мешканців гуртожитків.
Проте така вимога прокурора не грунтується на вимогах законодавства, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 76 Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.
Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до частини 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Отже, має правове значення коли саме Шепетівська міська рада, як позивач у справі, дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Матеріали справи, зокрема рішення виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 29 липня 1994 року №101-а "Про реєстрацію договору купівлі-продажу майна будівельно-монтажного управління "Промжитлобуд-1", кошторис доходів і видатків по утриманню гуртожитків колективного підприємства "Промжитлобуд" на 1995 рік, підписані головою міської ради, свідчать про обізнаність позивача з 29 липня 1994 року зі змістом оспорюваного договору, а відтак саме ця дата є початком перебігу трирічного строку позовної давності. Оскільки цей строк закінчився у липні 1997 року, то нема підстав для застосування правил про позовну давність, встановлених Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, тому не є переконливими доводи прокурора та позивача в цій частині.
На момент прийняття Цивільного кодексу України строк позовної давності для захисту права, яке прокурор вважає порушеним, сплив, і тому до спірних правовідносин слід застосовувати правила Цивільного кодексу Української РСР.
Враховуючи, що позивачем не доведено в порядку, передбаченому статтями 33,34,43 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин пропуску строку позовної давності, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає у зв"язку з пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу колективного будівельно-монтажного підприємства "Промжитлобуд" задовольнити.
2. Скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 29 жовтня 2008 року в частині задоволення позову та стягнення судових витрат.
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В решті судове рішення залишити без змін.
3. Справу №7/4670 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 7 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3, 4 - відповідачам;
5 - Шепетівській міжрайонній прокуратурі;
6 - Житомирській обласній прокуратурі.
7 - в наряд.