Справа №: 22-ц/191/1660/13Головуючий суду першої інстанції:Казацький В.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
"09" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.
суддівРедько Г.В., Романової Л.В.
при секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Мисівської сільської ради Ленінського району АРК про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, за апеляційною скаргою Мисівської сільської ради Ленінського району АРК на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 жовтня 2013 року,
У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Мисівської сільської ради Ленінського району АРК про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача ОСОБА_7, яка за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,1981 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Позивач є спадкоємцем померлої, однак Мисівською сільською радою Ленінського району АРК їй було відмовлено у завершенні процедури приватизації земельної ділянки шляхом затвердження проекту її відводу для передачі у власність.
Зазначене позивач вважає порушенням своїх спадкових прав і на підставі ст.1216,1218,1219 ЦК України, ст.40,116,118 ЗК України просила визнати за нею право на завершення процедури приватизації земельної ділянки і отримання документа про право власності на землю на своє ім.я в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 23 жовтня 2013 року позовні вимоги було задоволено, визнано за ОСОБА_6, як спадкоємцем за законом, в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_7, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,1981 га для будівництва та обслуговування житлового будинку , що розташована по АДРЕСА_1, та одержання документа про право власності на землю на своє ім.я..
В апеляційній скарзі Мисівська сільська рада Ленінського району АРК, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, якім у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
На думку апелянта, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки тому, що ОСОБА_6 не зверталась до Мисівської сільської ради з заявою про завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,1981 га, яка була розпочата її матір.ю ОСОБА_7 Апелянт також посилається на те, що відповідно до розділу Х1 Конституції України саме селищна рада мала вирішувати питання з приводу можливості продовження процедури приватизації земельної ділянки спадкоємцями померлої ОСОБА_7, однак Мисівська сільська рада будь-якого рішення з цього приводу не приймала, в зв.язку з чим відсутні підстави вважати порушеними права позивача.
Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що рішенням 13 сесії 5 скликання Мисівської сільської ради від 21.08.2007 року ОСОБА_7 було надано дозвіл на складення проекту відведення земельної ділянки для передачі її у власність ориєнтованою площею 0,1981 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , розташованого в АДРЕСА_1.(а.с.8). Оскільки технічна документація була виготовлена, але не затверджена місцевою радою на час смерті ОСОБА_7, а ОСОБА_6 є спадкоємицею померлої ОСОБА_7, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на підставі ст.1216,1218 ЦК України до неї перейшли всі права та обов.язкі спадкодавця, тобто в неї виникло право на завершення процедури приватизації вказаної земельної ділянки та одержання документа на право власності на землю на своє ім.я.
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, до ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 перейшло право власності на 1\2 частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (а.с.11).
За життя ОСОБА_7 було отримано рішення 13 сесії 5 скликання Мисівської сільської ради віжд 21.08.2007 року «Про надання дозволу на складення проекту землеустрою по передачу у власність земельної ділянки» ориєнтованою площею 0,1981 га для будівництва иа обслуговування житлового будинку , розташованої в АДРЕСА_1 ( а.с.5). Однак, відомостей про те, що померлої ОСОБА_7 належав на праві власності саме житловий будинок за вказаною адресою матеріали справи не містять.
Посилання позивача на рішення 19 сесії 4 скликання Мисівської сільської ради від 02.09.2004 року «Про надання земельної ділянки ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Мисове», яким у власність ОСОБА_7 була передана земельна ділянка площею 0,1981 га за рахунок земель Мисівської сільської ради для індівідуального житлового будівництва, та змінено цільове призначення землі з земель громадського призначення на землі індівідуального житлового, гаражного та дачного будівництва, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки вказане рішення не містить конкретної адреси, тобто не можливо встановити місцерозташування вказаної земельної ділянки.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що будівлі та споруди, розміщені за адресою АДРЕСА_1, розташовані на земельній ділянці площею 0,3972 га, раніше знаходились у комунальній власності , в 1998 році внесені до переліку об.єктів приватизації та були продані на аукціоні. Надалі вказані нежитлові приміщення неодноразово були предметом відчуження і у 2004 році на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2004 року та договору дарування від 30.03.2004 року перейшли у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_10 Земельна ділянка, на якій були розташовані відчужені на аукціоні об.єкти нерухомого майна, в порушення Закону України « Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)», на нового власника оформлена не була і договір оренди земельної ділянки з новими власниками Мисівською сільською радою не укладався.. Зазначені обставини підтверджені рішенням Ленінського районного суду АРК від 26.03.2013 року, яке не було скасоване і набрало законної сили ( ухвала апеляційного суду АРК від 14.05.2013 року, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18.06.2013 року).
Розглядая справу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_7 було розпочато у 2007 році процесс приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, а її спадкоємцям було відмовлено у праві на завершення процедури вказаної приватизації.
Однак, вказані висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд передчасно вирішив питання про порушення прав ОСОБА_6 на завершення процедури приватизації земельної ділянки, розпочатої її померлою матір.ю ОСОБА_7.
З матеріалв справи вбачається, що 10.01.2012 року ОСОБА_6 зверталась до Мисівської сільської ради з заявою про направлення проектів землеустрою , виконаних за зверненями ОСОБА_7 та ОСОБА_10, на земельну ділянку загальною площею 0,39 га на розгляд постійноі Комісії з питань, пов.язаних з узгодженням документів з землеустрою, для проведення державної землевпорядної експертизи ( а.с.5) Листом Голови Мисівської сільської ради від 26.01.2012 року № М01\02-7 у направленні проектів землеустрою для проведення державної землевпорядної експертизи було відмовлено ( а.с.4).
Разом з тим, звернення ОСОБА_6 до Мисівської сільської ради про визнання за нею права на завершення процедури приватизації землі, розпочатої її померлою матір.ю ОСОБА_7, матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до розділу Х1 Конституції України саме селищна рада мала вирішувати питання з приводу можливості продовження процедури приватизації земельної ділянки спадкоємцями померлої ОСОБА_7, однак відомостей про те,що Мисівська сільська рада приймала будь-яке рішення з цього приводу суду не надано.
Судом також було встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 були розташовані належні ОСОБА_7 на праві власності нежитлові будівлі та споруди. Відомостей про те, що земельна ділянка за вказаною адресою у встановленому законом порядку передавалась у її коористування матеріали справи не містять.
Статтею 116 Земельного Кодексу України передбачені підстави набуття права власності на землю. З положень ч.3 вказаної статті вбачається. що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі :
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності безоплатно, в межах норм, визначених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи суд першої інстпшї неналежним чином встановив за якими підставами ОСОБА_7 мала право отримати земельну ділянку у власність - приватизації земельної ділянки, яка перебувавла у її користуванні, чи безоплатного одержання земельної ділянки з земель комунальної власності в межах норм, визначених Земельним кодексом України.
Проте, з.ясування підстав одержання земельної ділянки у власність має істотне значення для вирішення спору.
З позиції, висловленої Вищім спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в інформаційному листі від 16.05.2013 року вбачається, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про приватизацію земельних ділянок», а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на своє ім.я.
У разі набуття права власності на земельну ділянку з інших підстав, передбачених законодавством України відповідно до ст.125 ЗК, право влсності на земельну ділянку , а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, або ж державної реєстрації документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Тобто, у спадкоємця виникає право на завершення процедури приватизації землі та отримання державного акту про право власності на землю на своє ім.я лише в тому випадку, коли спадкодавець у встановленому законом порядку набув право користування земельною ділянкою, розпочав процедури її приватизації, але не встиг завершити та отримати державний акт про право власності на землю.
Як вбачається з матеріалів справи, померлої ОСОБА_7 спірна земельна ділянка в користування для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд не надавалась, дозвіл на розробку проекту землеустрою із земель комунальної власності про передачу у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 був наданий їй рішенням сільської ради від 21.08.2007 року на підставі п.»в» ч.3 ст.116 ,ст.121,122 . ЗК України, що виключає перехід до спадкоємців права на завершення процедури приватизації землі.
Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції, що потягло за собою ухвалення рішення , яке не відповідає вимогам чинного законодавства..
Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги , якщо під час розгляду справи буде встановлено неправльне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов.язковою підставою для скасування рішення.
На підставі наведеного, керуючись я.1,3 ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 314-316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
Апеляційну скаргу Мисівської сільської ради Ленінського району АРК -задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 жовтня 2013 року -скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Мисівської сільської ради Ленінського району АРК про визнання права на завершення в порядку спадкування процедури приватизації земельної ділянки площею 0,1981 га , розташованої по АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Т.І.Моісеєнко Л.В.Романова Г.В.Редько