Справа 118/2250/13-ц
04 грудня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сича М.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося у травні 2013 року до суду з позовом до ОСОБА_3, мотивуючи позовні вимоги тим, що 28 липня 2006 року відповідачем по справі відповідно до кредитного договору отримано у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит в сумі 4200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Однак в порушення умов договору та норм цивільного законодавства України відповідач не виконує належним чином зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 29 березня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 28972,07 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 7739,31 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 19376,95 грн., штрафів в сумі 1855,81 грн.
У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач не бажає погашати заборгованість, ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з ОСОБА_3, вищезазначену суму та судові витрати по справі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору від 28 липня 2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язалося надати ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 4200,00 грн. у
вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (арк. справи 8-12).
Згідно умов вказаного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості по кредиту, відсоткам за його користування, пені, комісії, а також сплачувати штрафи на умовах, передбачених договором.
Спірний договір відображає повне розуміння сторонами предмету договору.
Відповідач ОСОБА_3 не виконує зобов'язання згідно кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 29 березня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 28972,07 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 7739,31 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 19376,95 грн., штрафів в сумі 1855,81 грн., що підтверджується розрахунком (арк. справи 3-7).
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За вимогами частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 267 ЦК України).
Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Крім того, роз'ясненнями, викладеними у пункті 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Сторони не оспорюють, що платіжна картка, надана відповідачу 07 жовтня 2006 року, мала термін дії - один рік, після цього повторно не видавалась (арк. справи 8 - звор.бік).
Останній платіж було внесено ОСОБА_3 03 грудня 2009 року (арк. справи 96 - звор.бік).
Отже, на час звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а саме 27 травня 2013 року, строк позовної давності сплив.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, оскільки до закінчення строку дії договору, яким вважається останній день строку дії карти ОСОБА_3 не виконав свої зобов'язання щодо погашення кредиту, у банку виникло право вимоги до нього.
За таких обставин, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.
Спростовуючи доводи позивача, суд не може не враховувати, що зазначення у договорі, що картка відкрита на невизначений строк, не свідчить про те, що він не має строку виконання договору, адже пунктами 9.6, 9.7 договору (умов користування кредитною карткою) визначають, що у разі ненадходження грошових коштів на кредитну карту на погашення заборгованості протягом 3 місяців з часу закінчення строку дії карти банк починає нараховувати комісію за користування рахунком, а при нульовому рахунку на картці на неактивному рахунку картка закривається. Кредитний рахунок також закривається при ненадходженні заробітної плати на карту протягом 6 місяців та дія кредитно картки не продовжується.
Умови ж продовження строку дії картки визначені у розділі 3 правил користування платіжною карткою.
Так, пунктом 3.1.1 Правил встановлено, що строк дії Карти вказаний на лицевій стороні Карти (місяць, рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.
Пунктом 3.1.3 Правил встановлено, що по закінченні строку дії відповідна карта продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява отримувача про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (у попередній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.
При цьому, ПАТ КБ «Приватбанк» не було надано, зокрема, доказів, повідомлення банком боржника про наявність у нього кредитної заборгованості, після набуття права вимоги за договором, та відомостей наявності на картці грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати послуг банку для продовження дій карти, що не дозволяє суду зробити висновок про неприпинення або подовження дії договору.
При такому положенні, посилання позивача на те, що договір не припинив свою дію та дія картки є безстроковою, суд вважає такими, що не заслуговують уваги суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні п. 9.12 умов надання банківських послуг та розділу 3 правил користування платіжною карткою щодо умов продовження строку карти.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 257, 258, 261, 526, 611, 625, 1054 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 1, 4, 10, 11, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя