№ справа:123/8200/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Козленко Віктор Васильович
№ провадження:11-кп/190/898/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Балахонов Б. Л.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
"05" грудня 2013 р. м. Сімферополь
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Рижової І.В.
Суддів -Балахонова Б.Л., Мельник Т.О.
при секретарі -Іоновій С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 123/8200/13-к за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу прокуратури АР Крим Удут І. М. на вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01.10.2013 р., за яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Душанбе, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджено за ч.1 ст. 286 КК України.
за участю прокурора -Аметової Д.С. обвинуваченого - ОСОБА_7
В апеляційній скарзі старший прокурор відділу прокуратури АР Крим Удут І.М. не оспорюючи обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а також правильності кваліфікації його дії за даною статтею, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного обвинуваченому покарання, призначивши її у виді штрафу у розмірі 4 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Свої доводи мотивує тим, що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає ступені тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок її м'якості.
Так, прокурор звертає увагу на те, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 міри покарання без додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортнім засобом не вмотивував прийняте їм рішення в даній частині, що суперечить вимогам закону.
При цьому, прокурор вважає, що суд першої інстанції не врахував ті обставини, що обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме те, що дорожньо - транспортна пригода за участю обвинуваченого була скоєна на пішохідному переході та потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
На думку прокурора, данні про особу обвинуваченого можуть бути враховуватися при призначенні як основаного так і додаткового покарання в сукупності з іншими обставинами справи.
Вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01.10.2013 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 4 000 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що вони є необґрунтованими з наступних підстав.
Як вказано у вироку, ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за вчинення кримінального правопорушення при наступних обставинах.
Так, 31.10.2012 р., приблизно о 10 годині 40 хвилин, ОСОБА_7, у світлий час доби, керуючи технічно справним автомобілем «GEELY CR 1.5», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Київській, з боку вул. М. Залки в напрямку вул. Мокроусова в м. Сімферополі, під'їжджаючи до пішохідного переходу, побачивши автомобіль, який зупинився перед пішохідним переходом, будучи не уважним, не зменшивши швидкість і не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, продовжив рух і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9
В результаті дорожньо - транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_9 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав повністю.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 286 КК України, підтверджується сукупністю доказів по справі, досліджених судом першої інстанції в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, і не оспорюються в апеляційній скарзі, як і основна міра покарання у вигляді штрафу.
Твердження прокурора про те, що суд першої інстанції в порушення вимогам закону звільняючи обвинуваченого ОСОБА_7 від додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не мотивував прийняте їм рішення на думку колегії суддів не є підставою для скасування вироку.
Згідно з вимогами кримінального закону, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченим покарання повинен суворо додержуватися вимог закону про індивідуалізацію покарання у категорії справ щодо злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту. При цьому слід виходити не тільки з наслідків, що настали, а враховувати і характер та методи допущених порушень правил безпеки руху й експлуатації транспортних засобів, ставлення винного до цих порушень, його поведінку після вчинення злочину, вину інших осіб, а також особу винного й інші обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У кожному випадку судам належить обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткової міри покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Так, санкцією ч.1 ст. 286 КК України передбачені як основні альтернативні види покарання так і додаткова - у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, або без такого.
Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 міру покарання у вигляді штрафу, але без позбавлення права керувати транспортними засобами, не вмотивував у вироку причини його незастосування.
Проте, колегія суддів вважає, що дана обставина не є істотним порушенням закону, оскільки санкція ч.1 ст. 286 КК України передбачає можливість незастосування додаткової міри покарання, та є правом суду не застосовувати дане додаткове покарання.
При призначенні ОСОБА_7 міри покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яка в силу ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, данні про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно.
Крім того, суд першої інстанції враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_7 врахував і його сімейний стан, у якого на утриманні знаходиться дружина та малолітня дитина.
Також, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання врахував обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Враховуючи обставину, яка пом'якшує обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував і те, що обвинувачений під час досудового розслідування відшкодував потерпілій ОСОБА_9 та лікарні, де знаходилася на лікуванні потерпіла завдану їм матеріальну шкоду.
Обставин, які обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлено.
Тобто на думку колегії суддів усі всі обставини дозволили суду першої інстанції призначити обвинуваченому ОСОБА_7 міру покарання у вигляді штрафу, але без позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо незастосування до обвинуваченого ОСОБА_7 додаткової міри покарання не врахував його неодноразове притягнення до адміністративних стягнень у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки адміністративні правопорушення були вчиненні обвинуваченим ОСОБА_7 у 2010 р. і 2011 р., тобто стягнення погашені в установлений законом порядку, тому не можуть бути враховані при призначенні покарання.
Колегія суддів також враховує і обставини вчинення ОСОБА_7 дорожньо-транспортної пригоди, які викликані тим, що він віз до лікарні травмованого товариша, і саме цим пояснює своє хвилювання та ослаблення уваги при керуванні автомобілем.
У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури АР Крим Удут І. М. - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2013 р. щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Б.Л. Балахонов І.В. Рижова Т.О. Мельник
- 4 -