Справа № 121/7449/13-ц
2/121/2590/13
06 грудня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Берещанського Ю.В., при секретарі Савватєєві О.С., за участю представника третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Кримської республіканської філії про поділ майна подружжя та визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2, в якому просить визнати за ним право власності на ? частку АДРЕСА_1, яка є спільною власністю подружжя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 10 травня 1987 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. 31 жовтня 2003 року на підставі Договору купівлі-продажу на ім'я відповідачки ОСОБА_2 була придбана АДРЕСА_1. 25 листопада 2003 року комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 Позивач вирішив поділити майно подружжя, та просить суд визнати за ним права власності на ? частку вказаної квартири.
У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідачка у судове засідання з'явилась, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував.
Відповідно до положень ст. ст. 1, 3 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач та відповідачка з 10 травня 1987 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.6). 31 жовтня 2003 року на підставі Договору купівлі-продажу на ім'я відповідачки ОСОБА_2 була придбана АДРЕСА_1 (а.с.11,12). 25 листопада 2003 року комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 (а.с.13).
Оскільки правовідносини щодо набуття права власності на вказану квартиру виникли у 2003 році, тобто до набрання чинності Сімейним кодексом України, то ці правовідносини регулюються нормами законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.
Так, згідно ст. 22 Кодексу України про шлюб та сім'ю, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність», майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.
Отже, у зв'язку із тим, що вказана квартира була придбана відповідачкою за час шлюбу з позивачем, АДРЕСА_1 належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. ст. 69, 70 СК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку АДРЕСА_1, припинивши право власності на неї ОСОБА_2.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя