Справа № 122/8394/2012
11.11.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Кучеренко Н.В.,
при секретарях - Гумбатовій А.М., Кульневій С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення юридичних фактів прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення юридичних фактів прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності його батьку ОСОБА_5 та його бабці - ОСОБА_6 у рівних частках.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_5 - помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді особистих речей та 1/2 частки даної квартири. Спадкоємцями першої черги після смерті його батька були позивач та його мати - ОСОБА_7, з якою спадкодавець перебував у зареєстрованому шлюбі, а також мати померлого - ОСОБА_6, тобто, бабка позивача. На момент смерті ОСОБА_5 всі спадкоємці проживали у зазначеній квартирі і фактично прийняли спадкове майно, тобто, по 1/6 частці квартири, продовжували проживати в квартирі, однак, ніхто свої спадкові права не оформив. При цьому, ОСОБА_6 була зареєстрована в даній квартирі, а позивач і його мати проживали в ній без реєстрації.
ІНФОРМАЦІЯ_2 бабка позивача ОСОБА_6 - померла. Після її смерті залишилося спадкове майно, у тому числі, 4/6 часток спірної квартири. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 були її донька - ОСОБА_4, а також, за правом представлення, позивач та його мати. ОСОБА_8 проживала окремо від своєї матері, але, у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_6 за життя склала заповіт, відповідно до якого, заповіла свою 1/2 частку даної квартири ОСОБА_4 У зв'язку з чим, 04.09.2001 року ОСОБА_8 одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку спірної квартири. Що стосується 1/6 частки квартири, яку ОСОБА_6 успадкувала після смерті свого сина - ОСОБА_5, то, відповідно до закону вона повинна бути розподілена між спадкоємцями. Однак, ОСОБА_7, тобто, матір позивача на момент смерті ОСОБА_6 сильно хворіла, у зв'язку з чим, не зробила ніяких заходів щодо оформлення спадщини: ні в своїх інтересах, ні в інтересах позивача.
Крім того, після смерті бабці ОСОБА_6 позивач зі своєю матір'ю переселилися із вказаної квартири в будинок ОСОБА_9 на АДРЕСА_2, де ОСОБА_7 була зареєстрована. Скориставшись малолітнім віком і хворобою матері позивача, ОСОБА_10 04.09.2001р. одержала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири. При цьому, ОСОБА_8 приховала від нотаріуса той факт, що після смерті батька ОСОБА_5 і бабки ОСОБА_6 були інші спадкоємці першої черги, які фактично прийняли спадкове майно.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача - ОСОБА_7 Після її смерті залишилося спадкове майно та 5/24 часток спірної квартири, у тому числі, 1/6 частка, успадкована після смерті її чоловіка - ОСОБА_5, і 1/24 частка, успадкована після смерті її свекрухи - ОСОБА_6 за правом представлення. Після смерті ОСОБА_7 тітка позивача - ОСОБА_8 оформила опікунство над позивачем. Однак фактично свої опікунські обов'язки вона не виконувала, оскільки позивач був відправлений у державний виховний заклад - інтернат в м. Євпаторія, де і виховувався до повноліття. За заявою відповідачки ОСОБА_8 позивача не ставили до списку для усиновлення.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер дід позивача з боку матері - ОСОБА_9 Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді особистих речей і предметів домашнього ужитку, в цілому, домоволодіння по АДРЕСА_2, а також 5 /48 часток спірної квартири, успадковані ним після смерті його доньки ОСОБА_7
Оскільки рішенням виконкому Сімферопольської міської ради за позивачем було закріплено право на проживання в будинку АДРЕСА_2, він також вважався фактично прийнятим спадкове майно після смерті діда, у тому числі, і 5/144 часток спірної квартири.
Однак, про своє право на спадкове майно на частку квартири АДРЕСА_1 позивач дізнався лише у червні 2012 року. Звернувшись до нотаріуса, отримав постанову від 18.07.2012 року про відмову у видачі свідоцтва на право на спадщину, у зв'язку з чим, змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Просить встановити юридичні факти прийняття ним та ОСОБА_7 спадкового майна після смерті батька - ОСОБА_5, спадкового майна після смерті бабки - ОСОБА_6, встановити юридичний факт прийняття ним та ОСОБА_9 спадкового майна після смерті ОСОБА_7, встановити юридичний факт прийняття ним спадкового майна після смерті ОСОБА_9, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4, на ? частку вищезазначеної квартири, визнавши за ним право власності на 25/72 часток спірної квартири.
У подальшому позивачем позовні вимоги були уточнені, шляхом іншого розрахунку часток квартири, у зв'язку з чим, він просив визнати за ним право власності за законом на 13/36 часток вказаної квартири.
У судовому засіданні позивач та його представник за довіреністю - ОСОБА_11 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення у відповідності до вищевикладеного, просили позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення, оскільки, як пояснив, на час смерті батька позивача, ОСОБА_1 та його мати дійсно проживали у спірній квартирі, переїхали у домоволодіння на вул. Туристів після смерті бабки - ОСОБА_6
Представник відповідача ОСОБА_4 за угодою - ОСОБА_12 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не засновані на законі.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, за повідомленням відповідача ОСОБА_2 - у зв'язку із зайнятістю по роботі.
Суд, вислухавши позивача його представника, відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Судом встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 09.06.1990 року був укладений шлюб, актовий запис №199 (а.с.8).
Позивач ОСОБА_1 є сином вказаного подружжя, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 15.08.1991 року (а.с.8).
Відповідно до свідоцтва про право власності від 13.12.1993 року, квартира АДРЕСА_1 належала в рівних частках ОСОБА_6 та члену її сім'ї - ОСОБА_5 (а.с.20).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 17.08.1999 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міськвиконкому м. Сімферополя АР Крим (а.с.9).
Відповідно до ст. 525 ЦК України (1963 року, зі змінами та доповненнями на 1999 рік), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно зі ст. 526 ЦК України (1963 року, зі змінами та доповненнями на 1999 рік), місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Як встановлено судом, за життя ОСОБА_13 заповіт не залишив.
Відповідно до ст. 524 ЦК України (1963 року, зі змінами та доповненнями на 1999 рік), спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст. 527 ЦК України (1963 року, зі змінами та доповненнями на 1999 рік), спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Згідно зі ст. 529 ЦК України (1963 року, зі змінами та доповненнями на 1999 рік), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі, усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
У судовому засіданні встановлено, що на момент відкриття спадщини спадкоємцями першої черги були позивач - ОСОБА_1, його мати - ОСОБА_7, а також мати померлого - ОСОБА_6
Відповідно до ст.548 ЦК України (1963 року, зі змінами та доповненнями на 1999 рік), прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (1963 року, зі змінами та доповненнями на 1999 та 2001 роки), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення юридичного факту прийняття позивачем спадкового майна після смерті свого батька та бабки, суд виходить з наступного.
Так, свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що була хрещеною матір'ю ОСОБА_13 (батька позивача), у зв'язку з чим, за життя останнього часто спілкувалася з батьками позивача, навідувала їх. Достовірно знає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з своїм сином ОСОБА_15 проживали у квартирі по АДРЕСА_1. На час та після смерті ОСОБА_5 також продовжували проживати у вказаній квартирі, як і на час та після смерті ОСОБА_6 - бабки позивача. Коли ж померла мати позивача та вирішувалося питання про оформлення ОСОБА_1 в інтернат, вона повідомила ОСОБА_4 про те, що опікуну мабуть буде передана частина майна ОСОБА_5, тобто, квартири. У подальшому, свідок дізналася про оформлення опікунства ОСОБА_4 над ОСОБА_1, однак, останній був відправлений до інтернату. І лише у 2012 році свідок дізналася від ОСОБА_1, що ОСОБА_4 оформила всю квартиру виключно на себе.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що його мати була хрещеною матір'ю батька позивача, у зв'язку з чим, їх сім'я часто спілкувалася з сім'єю ОСОБА_15, тим паче, що донька свідка фактично одного віку з позивачем. Йому відомо, що невдовзі перед тим, як батько ОСОБА_1 помер, його мати (ОСОБА_7.) з ОСОБА_5 посварилася та вона пішла з дому. Після смерті ОСОБА_5, його дружина та син проживали на спірній квартирі. В серпні 2001 року, після смерті ОСОБА_17 свідок допомагав позивачу та його матері перевозити речі з даної квартири на іншу, оскільки вони переїжджали.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що була заміжньою за двоюрідним братом ОСОБА_2, проживала на АДРЕСА_2. Знала, що ОСОБА_7 після весілля проживала з чоловіком у його квартирі на АДРЕСА_1, в них народився син ОСОБА_19. Свідок була в них у гостях 2-3 рази. Однак, після смерті чоловіка та матері останнього, ОСОБА_7 з ОСОБА_15 переїхали проживати на АДРЕСА_2, до батька ОСОБА_20. Оскільки свідок бачила, як ОСОБА_7 привозила свої речі у домоволодіння батька.
Крім свідків, факт проживання позивача у спірній квартирі в період 1999-2001 роки підтверджується довідкою дитячої поліклініки від 20.07.2012 року на запит адвоката, відповідно до якої, ОСОБА_1 обслуговувався як дитина за місцем проживання: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Згідно зі ст. 529 ЦК України (1963 року, зі змінами та доповненнями станом на 2001 рік), онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Як встановлено судом, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулася лише бабка позивача - ОСОБА_6, однак, вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2, не встигнувши оформити свої спадкові права.
ОСОБА_7 ж не скористалася своїм правом на оформлення факту прийняття спадщини після смерті чоловіка та свекрухи, не потурбувалася про права своєї малолітньої дитини, не подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини ні в своїх інтересах, ні в інтересах свого сина, який, в силу свого малолітнього віку не міг на той час самостійно захистити свої майнові права. Як показали свідки в судовому засіданні, ОСОБА_7 зловживала спиртними напоями.
Як встановлено, із заявою про прийняття спадщини звернулася лише ОСОБА_4 та 4 вересня 2001 року одержала у Першій Сімферопольській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті своєї матері - ОСОБА_6 (а.с.22).
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини проживав у спірній квартирі та прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис №2756 та виданого 18.09.2002 року (а.с.10).
Відповідно до рішення виконкому Сімферопольської міської ради №1325 від 23.08.2002 року, після смерті ОСОБА_7 - ОСОБА_8 оформила опікунство над ОСОБА_1, при цьому, і над його майном (а.с.13). Рішенням виконкому Сімферопольської міської ради №1319 від 23.08.2002 року позивач був визначений у державний виховний заклад і фактично відправлений до інтернату в м. Євпаторія, де і виховувався практично до повноліття (а.с.12).
ОСОБА_4, яка стала опікуном ОСОБА_1, також не прийняла заходів щодо захисту майнових прав дитини на частку спадкового майна після смерті батька та бабки.
Задовольняючи позов у вищевказаній частині, суд безперечно враховує закріплені у нормах міжнародного законодавства, зокрема у Декларації прав дитини, прийнятий 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, принципи щодо необхідності в особливому захисті прав дитини, а також аналогічні принципи, проголошені у Конституції України, Сімейному кодексі України, Закону України «Про охорону дитинства».
В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, яка діє в Україні з 27.09.1991 року зазначено: „Держави-учасники зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і опіку, які необхідні йому для його благополуччя, приймаючи до уваги права і обов'язки його батьків, опікунів і інших осіб, які відповідають за нього за законом і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи ".
Суд вважає, що факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановленим, оскільки факт проживання позивача на час відкриття спадщини та ще деякий досить тривалий час у спірній квартирі доведений при розгляді справи у суді.
Доводи представника відповідача ОСОБА_4 про те, що є встановленим факт проживання позивача на АДРЕСА_2, суд не приймає до уваги, оскільки заочне рішення Залізничного суду м. Сімферополя від 22.12.2010 року стосується питання щодо права позивача на користування житловим приміщенням, в якому він був зареєстрований до відправлення до інтернату після смерті своєї матері у 2002 році, що не позбавляє його права претендувати та доказувати право на одержання спадку після смерті батька та бабки ще до смерті матері. При цьому, судом також враховується той факт, що прокуратура зверталася до суду з таким позовом в інтересах позивача за зверненням саме ОСОБА_4 про захист житлових прав, зі слів якої, фактично, і складалася позовна заява (а.с.250-251), зазначалися певні обставини. І ОСОБА_4, за вище встановлених обставин, мала інтерес у встановленні факту проживання позивача саме за адресою матері. Довідку ЖЕО від 13.08.2001 року щодо того, що у спірній квартирі проживали лише спадкодавці, суд не приймає до уваги в якості достовірної з огляду на встановлені обставини, оскільки, як вбачається вона була видана фактично через півроку після смерті ОСОБА_6 (а.с.117). Оцінюючи довідку школи №37 про те, що позивач з 30.08.1999р. по 16.08.2002р. проживав по АДРЕСА_2, суд звертає увагу, по-перше, що в ній не йдеться про місце проживання дитини на момент смерті батька. По-друге, сторонами не заперечується, що дитина була зареєстрована за місцем реєстрації матері. І, таким чином, не спростовує можливого фактичного місця проживання дитини за іншою адресою тимчасово за певний період із загально вказаного - на час смерті бабки ОСОБА_6 Посилання представника відповідача ОСОБА_21 щодо неправильно обраного позивачем способу захисту своїх прав суд вважає неспроможними. Крім того, допитаний з боку відповідача свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні якихось свідчень доказового значення у справі - суду не надала.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого відповідачу ОСОБА_4, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Отже, суд вважає, що з огляду на задоволення позовних вимог в частині встановлення юридичних фактів, право позивача на отримання частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у зв'язку з видачею відповідачці ОСОБА_4 свідоцтва, посвідченого 04 вересня 2001 державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори Леоновою О.В. за реєстром №2-Л-1192, про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті її матері - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, необхідно визнати недійсним, оскільки його існування у даному випадку порушує права позивача на одержання спадщини за законом.
Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог в частині встановлення юридичного факту прийняття спадщини ОСОБА_7, суд виходить з того, що вона була на той час дорослою здоровою особою, яка мала у повній мірі можливість звернутися із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, однак, не вважала за необхідне реалізовувати таке своє право, і суд, у даному випадку, не вбачає підстав для захисту її прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині встановлення юридичного факту прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_7, суд виходить з того, що ці вимоги є допоміжними до основних. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту прийнятті спадщини ОСОБА_7, то ці допоміжні також не підлягають задоволенню.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності позивача на частку спірної квартири, суд виходить з того, що вирішення цього питання щодо частки належної за спадкуванням по закону спадщини є передвчасним, та відноситься до виключної компетенції нотаріусів.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню порівну документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі по 107 грн. 30 коп. з кожного.
На підставі викладеного, ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529, 548, 549, 553 ЦК України (1963 року), ст.ст. 1268, 1301 ЦК України, керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення юридичних фактів прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування, - задовольнити частково.
Встановити юридичний факт прийняття ОСОБА_1 спадкового майна після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановити юридичний факт прийняття ОСОБА_1 спадкового майна після смерті бабці - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4, посвідчене 04 вересня 2001 державним нотаріусом Першої Сімферопольської державною нотаріальною конторою Леоновою О.В. за реєстром №2-Л-1192, на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті її матері - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути порівну з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі по 107 (сто сім) грн. 30 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н. В. Кучеренко