Справа № 119/4664/13-ц
2/119/2039/13
02 грудня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Микитюк О.А.., при секретарі Касянюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
позивач, неодноразово уточнивши свої позовні вимоги, остаточно просила стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 77077 грн., та моральної шкоди в розмірі 150 000 грн., а зі страхової компанії «Гарант-Авто» просила стягнути матеріальну шкоду 100000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 12-20 год. в смт. Коктебель, в результаті ДТП загинув її неповнолітній син ОСОБА_3 Винним у скоєнні ДТП визнаний ОСОБА_2 і засуджений до позбавленні волі. Його відповідальність була застрахована в СК «Гарантія-Авто». Згідно страхового полісу ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну потерпілого встановлений в сумі 50000 грн., за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого - 100000 грн. ОСОБА_2 частково відшкодував витрати на поховання, але невідшкодованими залишилися витрати за велосипед - 820 грн.; одяг, в якому поховали сина - 657 грн.; витрати на пам.ятник та його складові - 150000 грн. Також, оскільки позивач не може мати дітей, їй запропонували застосування репродуктивних технологій (екстракопоральне запліднення) вартість якого складає 25600 грн. Також, просила стягнути моральну шкоду, завдану смертю сина, в розмірі 150000 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник просила позов задовольнити в повному обсязі, надали пояснення аналогічні позовній заяві, додавши, що вона дуже тяжко пережила смерть сина і до тепер не може оговтатися. Вона усиновила цю дитину, побачивши в дитячому будинку, тому що з першого погляду він став для неї сином, хоча до того неодноразово допомагала дитячому будинку доглядати за дітьми і не було бажання усиновити дитину. У зві.язку з втратою сина просила стягнути 150000 грн. моральної шкоди. У неї залишився останній шанс через ЕКО мати дитину, але для цього їй потрібно оплатити 25600 грн., які вона також, просила стягнути з відповідачів. Велосипед, на якому загинув її син не підлягає поновленню і залишився на штафному майданчику, його вартість складає 820 грн. і вона його придбала незадовго до смерті сина. Для поховання сину вона придбала одяг на загальну суму 657 грн. Також, вона витратила 125000 грн. на виготовлення пам,ячника для сина. Оскільки відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована, просили стягнути з відповідача СК «Гарант-Авто» 100000 грн.- суму страхового ліміту, а залишок стягнути з ОСОБА_2, а також, з останнього стягнути моральну шкоду.
Представник СК «Гарант-Авто» позовні вимоги не визнала, посилаючись на ті обставини, що в 2012 році вже вказана справа розглядалася і задоволенні позову було відмовлено, оскільки сума шкоди стягнута з ОСОБА_2. Рішення було оскаржено в апеляційну інстанцію і не скасовано, а отже набрало законної сили, тому не має підстав повторно розглядати справу в суді. Крім того, до них ніхто з заявами не звертався і документів для здійсненні виплати не надавав. Просила в задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_2 в судове засідання не з,явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується даними розписки, надав суду заяву, в якій просив справу в його відсутність не розглядати, оскільки бажає приймати участь у розгляді справи. Позов не визнав.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, про що виконавчим комітетом Коктебельської селищної ради м. Феодосія 07 листопада 2013 року зроблено актовий запис № 47 і видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1. Позивач у справі є матір'ю загиблого, що підтверджується даними свідоцтва про народження та свідоцтва про шлюб.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 загинув в наслідок отриманих травм в результаті ДТП, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_1. Винним у скоєнні ДТП визнаний ОСОБА_2, що підтверджується даними вироку від 18 травня 2012 року. Вирок набрав законної сили і відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України доказуванню при розгляді даної цивільної справи не підлягають.
З вироку вбачається, що ОСОБА_4 під час ДТП керував велосипедом, а згідно квитанції його вартість складає 820 грн.
Також, позивачем 07 листопада 2013 року було придбано одяг для поховання: костюм дитячий, сорочка, шкарпетки, ремінь, краватка, на загальну суму 657 грн., що підтверджується даними товарного чеку № 84.
З товарного чеку № 019957 та рахунку - заказу № 000258 від 07 березня 2012 року вбачається, що позивачем оплачено суму 125000 грн. за виготовлення та благо впорядження пам,ятника для загиблого на могилі.
Крім того, позивач просила стягнути 25600 грн. на проведення ЕКО та медичного забезпечення.
Згідно полісу № АА/5456403 обов.язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль ОСОБА_2 ВАЗ2107 номерний знак НОМЕР_2, яким він під час ДТП керував, був застрахований в ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто". Ліміт відповідальності за вказаним полісом за шкоду завдану майну потерпілого встановлений в розмірі 50 тисяч гривень, за життя та здоров'я - 100000 грн., франшиза - 1000 грн. Договір діяв з 29.08.2011 і до 28.08.2012 року. Страховою компанією є СК «Гарант-Авто».
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до вимог ст.. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
За договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язок відшкодувати оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхової суми, зазначеної у договорі, у разі настання певної події (страхового випадку) покладається на Страховика (ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ст. 979 ЦК України).
За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Правовідносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", від 01 липня 2004 року, що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 21 зазначеного Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.
Згідно положень статті 22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оскільки відповідно до статті 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.
У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є в тому числі, моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого ( ст.. 23 ЗУ «Про страхування).
Враховуючи вище наведене суд вважає за потрібне стягнути на користь позивача вартість велосипеда 820 грн., витрати на одяг для померлого в сумі 657 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення вартості пам,ятника, суд вважає, що вони підлягають задоволенню частково виходячи з наступного. Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 з наступними змінами витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості. Як вбачається в інформації, опублікованої на сайтах приватних підприємців та юридичних осіб, що виготовляють пам,ятники та виконують роботи з благо впорядження могил, в середньому вартість стандартного пам,ятника з огорожею складає 8000 грн. Отже, стягненню підлягає матеріальна шкода в сумі 8477 грн. з урахуванням франшизи. (9477-1000=8477 грн.)
А оскільки відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, матеріальна шкода в сумі 8477 грн. підлягає стягненню з СК «Гарант-Авто».
Відповідно до положень ст. 1166, 1187 ЦК України, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи,але на думку суду не має причинного зв,язку між вказаним ДТП та неможливістю позивача мати дітей і необхідністю провести ЕКО, а тому не має підстав для стягнення 25600 грн.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з положень частини другої статті 1187 та частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, ступінь вини особи, що завдала моральну шкоду, глибину фізичних та моральних страждань позивача, його душевні страждання у зв'язку із загибеллю сина, а також вимоги розумності і справедливості. Позивач у справі є матір'ю загиблого, тому на її користь необхідно стягнути з відповідача 150000 грн., що на думку суду буде достатнім для відшкодування моральної шкоди завданої загибеллю неповнолітнього сина. Шкода підлягає стягненню з ОСОБА_2
Судові витрати суд розподіляє у відповідності до вимого ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 10,11,60,61,212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути зі Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_1 8477 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3 виданий Добровеличковським РВ в Кіровоградській обл.. від 10.02.2009 р.) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 150 000 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3 виданий Добровеличковським РВ в Кіровоградській обл.. від 10.02.2009 р.) на користь держави судовий збір в сумі 1584,77 грн.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання останньої, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий О.А. Микитюк