04 грудня 2013 року Справа № 915/1844/13
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Кондратовій О.В.,
з участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача: Третяк Л.В., довіреність № 642 від 05.04.13;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1844/13
За позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", 55000, Миколаївська обл., м..Южноукраїнськ, вул. Дружби народів,8,
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС", 55001, Миколаївська обл.,
м. Южноукраїнськ, промзона, а/с 20,-
про: зобов'язання укласти договір, -
Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" про спонукання до укладання договору про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для укладання договору про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж є рішення Южноукраїнської міської ради від 29.10.2012 №738 «Про передачу функцій по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньо-будинкових систем гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і змивної каналізації, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста». В обгрунтування заявленої вимоги позивач посилається на Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.05.2005 року №76, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 та Методикою розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.2008 року №126.
У судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та клопотав про проведення судово-економічної експертизи для підтвердження розрахунку індивідуальних технологічних нормативів використання питної води при здійсненні ВП ЮУ АЕС технічного обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж житлових будинків, що розташовані за адресами: вул. Дружби народів, 5, м.Южноукраїнськ, Миколаївська обл; (гуртожиток-7), вул. Набережна Енергетиків, 45, м.Южноукраїнськ, Миколаївська обл.; пр-т Леніна, 5, м.Южноукраїнськ, Миколаївська обл.
Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позову заперечив, про що надав відзив та заперечення на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд встановив наступне:
Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 25 березня 2003 року №117 комунальне підприємство «Теплопостачання та водо -каналізаційне господарство» визнано виконавцем послуг водопостачання, теплопостачання та водовідведення по місту Южноукраїнську.
Згідно рішення Южноукраїнської міської ради № 738 від 29.10.2012 року «Про передачу функцій по технічному обслуговуванню внутрішньо-будинкових систем гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і зливової каналізації, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста» функції по технічному обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж житлового фонду міста Южноукраїнська, що знаходяться в комунальній власності, від комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» передано комунальному підприємству Житлово-експлуатаційне об'єднання» та визнано їх виконавцем послуг.
Житлові будинки № 45 по вул. Набережна енергетиків, № 5, по вул. Дружби народів, № 5 та по вул. Леніна (5 під'їзд) в м. Южноукраїнську Миколаївської області знаходяться на балансі ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южноукраїнська атомна електрична станція». Технічне обслуговування інженерних мереж теплопостачання, водопостачання та водовідведення даних житлових будинків ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУ АЕС виконує самостійно.
В ході здійснення вказаного обслуговування виникають витрати води, що постачає КП ТВКГ, обсяги якої підлягають відшкодуванню.
05.08.2013 року позивач направив на адресу відповідача два примірники договору № 100 від 01.08.2013 року про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж.
Згідно до умов договору про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж (далі - договір) споживач, ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУ АЕС, повинен відшкодувати виконавцеві вартість витрат холодної, гарячої та стічних вод, що виникають при здійсненні обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж теплопостачання, водопостачання та водовідведення в будинках, що знаходяться в м. Южноукраїнську за адресами:вул. Набережна енергетиків, 45, вул. Дружби народів, 5, вул. Леніна, 5 (5 під'їзд) згідно встановлених норм та розрахунку.
Пунктом 2.2 проекту договору встановлено, що розмір щомісячної плати встановлюється відповідно до обсягу витрат води, що виникають при здійсненні обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж теплопостачання, водопостачання та водовідведення на підставі розрахунку індивідуальних технологічних нормативів використання питної води згідно тарифів, що діють на момент укладення даного договору, а при наявності приладів обліку - на підставі показників відповідних приладів.
Даний договір відповідачем було розглянуто, однак не укладено та повернуто без підписання на адресу позивача з наступних причин: відсутня юридична підстава для договірного врегулювання відносин між відповідачем та позивачем в частині відшкодування вартості витрат холодної, гарячої та стічних вод, що виникають при здійсненні технічного обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж теплопостачання, водопостачання та водовідведення.
Позивач не може погодитися із вказаним твердженням відповідача, оскільки балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків та споруд (далі - балансоутримувач) власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законом.
Пунктом 2.3.7. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово -комунального господарства України від 17.05.2005 року № 76 визначено, що технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем теплопостачання, водопостачання і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюється відповідно до законодавства.
Згідно з п. 10.1. правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, розрахунок з виробником за нераціональне використання води внаслідок витоків здійснює споживач, у якого на балансі, в експлуатації, обслуговуванні перебуває внутрішньо-будинкова система водопостачання.
Індивідуальні технологічні нормативи використання питної води - це обсяги витрат води на утримання 1 м2 загальної площі житла протягом року, які включають усі види нормативних витрат води при обслуговуванні будинків, споруд та прибудинкових територій.
Розроблення індивідуальних технологічних нормативів використання питної води (далі - ІТНВПВ) здійснюється на підставі Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.2008 року № 126.
Згідно з п. 3.1. Методики на утримання 1м2 загальної площі житла протягом року включають:
- технологічні витрати води, а саме: на спорожнення внутрішньо-будинкових трубопроводів для ремонтних робіт, промивання внутрішньо-будинкових систем холодного і гарячого водопостачання та опалення, будинкових водоочисних установок, наповнення внутрішніх систем опалення після випробувань під час підготовки систем опалення до роботи в осінньо-зимовий період, на миття сміттєкамер та сміттєзбірників, прибирання місць загального користування, випробування систем протипожежного водопроводу, використання води на допоміжних об'єктах - майстернях, на утримання транспортних засобів та прибиральної техніки тощо;
- витрати питної води на утримання прибудинкової території (на поливання зелених насаджень та прибирання прибудинкових територій).
Зазначена методика розроблена з метою забезпечення раціонального використання питної води на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій шляхом встановлення індивідуальних технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами та організаціями.
Методика застосовується під час розроблення ІТНВПВ усіма підприємствами і організаціями України, діяльність яких пов'язана з утриманням будинків, споруд і прибудинкових територій, незалежно від форм власності та підпорядкованості.
За загальним правилом під час укладання господарських договорів діє принцип диспозитивності, який передбачає перш за все свободу волевиявлення сторін щодо укладення договорів. Це випливає з положень ст. 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою під поняттям «свобода договору» розуміється, що сторони є вільними: в укладенні договору; у виборі контрагента; у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачачено право кожного суб'єкта господарювання та споживача на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав; присудження до виконання обов'язку в натурі; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Згідно зі ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, і в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Отже, за законом можливе спонукання до укладення договору за рішенням суду за умови виникнення переддоговірного спору з таких підстав: обов'язковість укладення договору прямо передбачена законом.
В даному випадку обов'язковість укладення договору прямо передбачена законом України «Про житлово-комунальні послуги», а саме, статтею 19 передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Так, рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 10 від 06.02.2013 року «Про затвердження річного плану діяльності комунального підприємства «Теплопостачання та водо - каналізаційне господарство на 2013 рік», затверджено та визначено обсяг ІТНВПВ відповідно до виробничої програми комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» по наданню послуг водопостачання та водовідведення на 2013 рік .
Враховуючі вищевикладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача укласти договір про відшкодування вартості питної води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж, дія якого відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України розповсюджувалася б на відносини,що виникли з 1 серпня 2013 року.
Слід зазначити, що предметом спірного договору (п. 1.1 договору) є відшкодування споживачем виконавцеві вартості витрат холодної, гарячої та стічних вод, що виникають при здійснені технічного обслуговування внутрішньо- будинкових інженерних мереж тепло - водопостачання та водовідведення з метою забезпечення раціонального використання питної води в житлових будинках, що знаходяться в м. Южноукраїнську за адресами: вул. Набережна енергетиків, 45; вул. Дружби народів, 5; вул. Леніна, 5 (5 під'їзд), згідно встановлених норм та розрахунку
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім цього, згідно приписів ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у встановлених договором або актом цивільного законодавства межах, особа не може бути примушеною до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 187 Господарського процесуального кодексу України, але слід зазначити, що вищевказана стаття передбачає укладення господарських договорів за рішеннями суду із спорів, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
Посилання відповідача на ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суд вважає необґрунтованим, оскільки відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж, що є предметом позовних вимог, не є наданням житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги.
Додатково слід зазначити, що на сьогоднішній день між позивачем та відповідачем укладений договір про надання послуг по відпуску води та приймання стічних вод від 03.01.2003 року за № 050-07/138, відповідно до якого позивач надає послуги по постачанню води та приймання стічних вод, в тому числі і на об'єкти, зазначених в позовній заяві.
Суд також вважає, що рішення Южноукраїнської міської ради від 29.10.2012 №738 "Про передачу функцій по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньо будинкових систем гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і змивної каналізації, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста", про яке зокрема зазначено у п.1.2 спірного договору (а.с.7), не може бути підставою укладення договору про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж, оскільки гуртожиток (Дружби народів, 5, будинок №45 по вул. Наб. Енергетиків, та буд. №5(під'їзд 5) по вул. Леніна) не є комунальною власністю взагалі.
Також, щодо посилань позивача про обов'язковість укладання спірного договору, то слід зазначити, що відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Оскільки предмет договору на відшкодування вартості витрат води, про спонукання до укладення якого наполягає позивач, не є державним замовленням, а також відсутня пряма вказівка закону про обов'язковість укладення такого договору, то суд вважає,що вимоги щодо спонукання до укладення такого договору є необґрунтованими.
Посилання відповідача на ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також є необґрунтованим, оскільки відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж, що є предметом позовних вимог, не є наданням житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Отже, відповідно до зазначеного Закону, предметом договору може бути саме надання послуг, а не відшкодування вартості витрат (шкоди, збитків).
Крім того, чинне цивільне законодавство передбачає інший порядок (механізм) відшкодування майнової шкоди (збитків), які є предметом спірного договору, а тому підстави для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання укласти договір про відшкодування вартості питної води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж у суду відсутні.
З огляду на зазначене, також не підлягає задоволенню і клопотання позивача про призначення судово - економічної експертизи для підтвердження розрахунку індивідуальних технологічних нормативів використання питної води при здійсненні відповідачем технічного обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж житлових будинків, що розташовані за адресами: вул. Дружби народів, 5, м.Южноукраїнськ, Миколаївська обл., (гуртожиток-7), вул. Набережна Енергетиків, 45, м.Южноукраїнськ, Миколаївська обл., пр-т Леніна, 5, м.Южноукраїнськ, Миколаївська обл.
За таких обставин, вимога Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" про спонукання до укладання договору про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М. Коваль
Рішення підписано 11.12.2013 року.