Справа № 119/3585/13-ц
2/119/2718/13
05 грудня 2013 року
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Мурзенка М. В.
при секретарі Маричевій С. В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3,
представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кримського республіканського підприємства “Вода Криму” в особі Феодосійської філії до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з водопостачання,
Кримське Республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” в особі Феодосійської філії звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 3652 грн. 26 коп., 3% річних 212 грн. 64 коп., втрат від інфляційних процесів у розмірі 550 грн. 21 коп. Позов мотивовано тим, що відповідач є абонентом позивача, тривалий час не оплачує послуги з водопостачання та водовідведення квартири за адресою АДРЕСА_1. Позивач вживав заходи щодо добровільного погашення відповідачем заборгованості, направляв лист - попередження з рахунком, однак відповідач ніяких заходів для погашення заборгованості не прийняв. В зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо оплати послуг за водопостачання та водовідведення, утворилася заборгованість, яка добровільно відповідачем не відшкодована.
Ухвалою суду від 07.08 2013 року у зв'язку із реорганізацією до участі у справі в якості позивача залучено Кримське Республіканське підприємство «Вода Криму» замість Кримського Республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя”.
Ухвалою суду від 25.11.2013 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_5, ОСОБА_3.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених в заяві, додатково пояснила, що прибор обліку в квартирі відсутній, нарахування плати за послуги здійснювалось за встановленими нормами водоспоживання.
Відповідачі, їх представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що вони в зазначеній квартирі не проживають з 2000 року, квартира є комунальною, пропущено строк позовної давності.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані та є співвласниками частки квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією особового рахунку (а.с. 11), відомостями про реєстрацію місця проживання відповідачів, що містяться в їх паспортах, копією технічного паспорту квартири (а.с. 78-79), зазначена квартира є квартирою спільного заселення. Вказані обставини визнаються сторонами.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, п. 5 частини третьої статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” власник (споживач) зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
На підставі ст.22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи відсутній договір про надання послуг по водопостачанню і водовідведенню, однак письмові докази вказують на те, що договірні відносини між сторонами по справі про надання житлово-комунальних послуг фактично існують, оскільки позивач надавав, а відповідач користувався ними.
Виходячи з вищевикладеного, споживач зобов'язаний оплатити спожиті житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З копії особового рахунку відповідача (а.с. 8-10) вбачається, що відповідач має заборгованість з оплати послуг в сумі 3652 грн. 26 коп., що утворилась в період з січня 2000 року по січень 2011 року.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Таким чином, враховуючи, що відповідачі є співвласниками частки квартири за адресою АДРЕСА_1, є зареєстрованими в ній суд вважає, що вони в рівних частках повинні нести витрати за надані позивачем послуги.
Доводи відповідачів про фактичне не проживання у вказаній квартирі з 2000 року з посиланням на довідку Ради садівничих товариств масиву «Степний» (а.с. 83), відхиляються судом, оскільки спростовуються іншими матеріалами справи. Так, з акту контролера підприємства позивача (а.с. 14) вбачається, що факт не проживання відповідачів в квартирі встановлено станом на 01.02.2011, до зазначеного періоду відповідачі до позивача з відповідними заявами не звертались, за іншим місцем проживання відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не зареєстровані.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачів суми заборгованості з оплати послуги в розмірі 3652 грн. 26 коп.
Водночас, суд погоджується з доводами відповідачів про застосування позовної давності до заявлених вимог.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пропуск строку позовної давності є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що в січні 2013 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача, що підтверджується ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 21.01.2013 про відмову в прийнятті заяви про видачу судового наказу (а.с. 6).
Враховуючи застосування судом позовної давності, вартість наданих позивачем послуг згідно даних облікового рахунку складала за січень 2010 року- 100 грн. 90 коп., за лютий- 91 грн. 14 коп., за березень- 100 грн. 90 коп., за квітень- 97 грн. 65 коп., за травень- 100 грн. 58 коп., за червень- 97 грн. 65 коп., за липень- 100 грн. 58 коп., за серпень- 100 грн. 90 коп., за вересень- 97 грн. 65 коп., за жовтень- 100 грн. 26 коп., за листопад- 97 грн. 65 коп., за грудень- 100 грн. 90 коп., за січень 2011 року- 100 грн. 90 коп.
Таким чином, з урахуванням позовної давності, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за період з січня 2010 року, розмір якої складає 1287 грн. 66 коп.
Відомості про сплату відповідачем ОСОБА_2 в травні 2010 року частини заборгованості в сумі 100 грн. не враховуються судом, оскільки з пояснень представника позивача вбачається, що вказану суму було зараховано на особовий рахунок відповідача помилково.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати 3% річних від простроченої суми, та, відповідно до розміру індексу інфляції компенсацію за несвоєчасне погашення заборгованості.
З урахуванням застосування судом позовної давності, 3% річних від суми заборгованості за січень 2010 року складає 9 грн. 79 коп., за лютий- 8 грн. 64 коп., за березень- 9 грн. 30 коп., за квітень- 8 грн. 76 коп., за травень- 8 грн. 77 коп., за червень- 8 грн. 27 коп., за липень- 8 грн. 27 коп., за серпень- 8 грн. 04 коп., за вересень- 7 грн. 54 коп., за жовтень- 7 грн. 48 коп., за листопад- 7 грн. 05 коп., за грудень- 7 грн. 02 коп., за січень 2011 року- 6 грн. 77 коп., що разом складає 105 грн. 70 коп.
Інфляційне збільшення заборгованості складає за січень 2010 року складає 12 грн. 01 коп., за лютий- 9 грн. 02 коп., за березень- 8 грн. 98 коп., за квітень- 8 грн. 98 коп., за травень- 9 грн. 96 коп., за червень- 10 грн. 06 коп., за липень- 10 грн. 56 коп., за серпень- 9 грн. 28 коп., за вересень- 5 грн. 96 коп., за жовтень- 5 грн. 61 коп., за листопад- 5 грн. 18 коп., за грудень- 4 грн. 39 коп., за січень 2011 року- 3 грн. 43 коп., що разом складає 103 грн. 43 коп.
Виходячи з вище викладеного суд доходить висновку про стягнення з відповідачів в рівних частках на користь позивача суми в розмірі 1496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) гривень 78 копійок, в т.ч. заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з водопостачання в сумі 1287 грн. 66 коп., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 105 грн. 70 коп., втрати від інфляційних процесів в сумі 103 грн. 43 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеній частині вимог, а саме- судовий збір в сумі 77 грн. 77 коп.
Керуючись ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст. 256, 257, 261, 264, 360, 526, 625 ЦК України, ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Кримського республіканського підприємства “Вода Криму” в особі Феодосійської філії в рівних частках суму в розмірі 1496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) гривень 78 копійок, в т.ч. заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з водопостачання в сумі 1287 грн. 66 коп., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 105 грн. 70 коп., втрати від інфляційних процесів в сумі 103 грн. 43 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Кримського республіканського підприємства “Вода Криму” в особі Феодосійської філії в рівних частках судовий збір в сумі 77 грн. 77 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М. В. Мурзенко
Суддя /підпис/
Суддя: Секретар: