643/5662/13-ц
18.11.2013
643/5662/13-ц
2/643/2787/13
Іменем України
18 листопада 2013 року Московський районний суд м. Харкова у складі:головуючого судді Єлізарова І.Є., при секретарі - Зубковій В.Г. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2, треті особи - ДПІ у Московському районі м. Харкова, Фонд загальнообов'зкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Тернівського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу про визнання договору недійсним, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2, треті особи - ДПІ у Московському районі м. Харкова, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Тернівського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу про визнання договору недійсним, у якому просить суд поновити йому строк позовної давності звернення до суду з позовом про визнання договору доручення № 04/8 від 01.02.2007 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також актів виконаних робіт за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 по 31.01.2009 року та з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року за договором доручення № 04/8 від 01.02.2007 року, - у зв'язку з пропуском його з поважних причин; визнати недійсними договір доручення № 04/8 від 01.02.2007 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також акти виконаних робіт за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 по 31.01.2009 року та з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року за договором доручення № 04/8 від 01.02.2007 року.
Як на підстави своїх вимог позивач ОСОБА_3 посилається на те, що в період з 03.09.2007 року по 31.03.2008 року він працював у ТОВ „ХАДО" м. Харків торговим представником у Дніпропетровському відділенні ТОВ „ХАДО". Пізніше, з 01.04.2008 року по 28.11.2008 року позивач працював у Криворізькій філії ТОВ „Біотрейд" торговим представником. А з 09.12.2008 року по 15.10.2009 року він перебував на обліку у Тернівському районному центрі зайнятості м. Кривого Рогу та з 09.12.2008 року по 25.07.2009 року отримував допомогу по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Під час перебування на обліку у Тернівському районному центрі зайнятості м. Кривого Рогу та отримання допомоги по безробіттю він не порушував умови виплати такої допомоги, не працював та не отримував винагород за договорами цивільно-правового характеру, надавав правдиві відомості та не належав до категорії зайнятого населення.
У жовтні 2012 року на адресу позивача надійшов лист з Тернівського районного центру зайнятості за № 12/05-520 від 19.10.2012 року у якому зазначалося, що він має повернути отриману ним допомогу по безробіттю за період з 09.12.2008 року по 14.10.2009 року у сумі 14 307,25 гривень у зв'язку з тим, що було виявлено факт його перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2
Так як позивач ніколи не знав та не знає й дотепер ніякого ФОП ОСОБА_2, то він вважав, що це помилка. На його звернення до Тернівського районного центру зайнятості з проханням надати інформацію на підставі якої було встановлено ніби-то факт його перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2, йому відмовили.
Пізніше, Тернівський районний центр зайнятості звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з адміністративним позовом про стягнення з позивача суми отриманої допомоги по безробіттю, в обгрунтування чого зазначив, що було виявлено факт перебування позивача ОСОБА_3 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 у період отримання допомоги по безробіттю.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18.01.2013 року за позовом Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Тернівського районного центру зайнятості міста Кривого Рогу до ОСОБА_3 було відкрито провадження у адміністративній справі № 441/8976/12 (2-а/215/46/13) та супровідним листом від 22.01.2013 року позивачеві було надіслано копію вказаної ухвали суду разом з адміністративним позовом та додатками до нього, які він отримав у лютому 2013 року. Разом з копією адміністративного позову у якості додатку до нього позивачеві було надіслано копію договору доручення № 04/8 від 01.07.2007 року у якому у якості сторін зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та його - ОСОБА_1, а також копії актів виконаних робіт за цим договором, укладені начебто між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період грудень 2008 року - лютий 2009 року. Отже, про існування спірного договору та актів виконаних робіт за ним позивач дізнався лише у лютому 2013 року.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність визначена у 3 роки.
Ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Ст. 267 ЦК України у ч. 4 визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, то порушене право підлягає захисту.
З приводу цього позивач просить суд поновити йому строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання договору доручення № 04/8 від 01.07.2007 року та додатків до нього недійсними, так як він не знав та не міг дізнатися про порушення свого права вчасно, бо ані вказаного договору, ані актів виконаних робіт за ним він не підписував та ці документи є сфальсифіковані.
Так як позивач не може заявити в адміністративному провадженні вимоги про визнання вказаного спірного договору недійсними через те, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то це вимусило його звернутися до суду з даним позовом.
Так, у преамбулі договорі доручення № 04/8 від 01.02.2007 року, який є предметом спору за даним позовом, зазначено, що сторонами за цим договором виступили фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - довіритель та ОСОБА_1 - повірений. В кінці договору зазначено місцезнаходження та реквізити сторін, у яких зазначено в графі „довіритель" - „ФОП ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, підпис, ОСОБА_2" та в графі „повірений" зазначено (мовою оригіналу):„ ПІБ ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Новоукраинским РО УМВД Украины в Кировоградской обл. ОСОБА_3 (підпис відсутній)".
Як вбачається зі змісту вказаного договору рукописний текст у ньому, у тому числі й щодо зазначення відомостей про повіреного, де зазначено дійсно дані позивача, виконано одним почерком, при цьому підписи сторін договору на кожній сторінці тексту договору відсутні, а в графі „повірений" на останній сторінці договору підпис також відсутній. Окрім того, на першому аркуші договору доручення № 04/8 від 01.02.2007 року вочевидь видно те, що дата договору виправлена з 01.02.2008 року на 01.02.2007 року, що свідчить, на думку позивача, про явну фальсифікацію договору.
Відповідно до розділу 1 "Предмет договору" договору доручення № 04/8 від 01.02.2007 року предметом цього договору було те, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Довіритель доручає, а Повірений бере на себе зобов'язання укладати від імені та за рахунок Довірителя договори поставки (надалі іменуються „угоди") з третіми особами (надалі іменується „покупець") та конкретні умови здійснення угоди, кількість продукції, мінімальна ціна продажу, а також інші вказівки Довірителя наводяться у додатку № 1 до цього Договору, який є невід"ємною частиною договору та покупець повинен знаходитися на території Дніпропетровської області. Але в розпорядженні позивача не має копії додатку № 1 до договору доручення № 04/8 від 01.02.2007 року, оскільки як він вже наголошував він такий договір не укладав, не підписував та він є повністю сфальсифікований, а тому позивач навіть не уявляє про що може йтися у тому додатку.
Відповідно до п. 7.2 вказаного договору доручення № 04/8 від 01.02.2007 року за послуги, надані за цим договором Довіритель виплачує Повіреному винагороду, розмір якої визначається щомісячно на підставі актів виконаних робіт за вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством. В силу даного положення договору акти виконаних робіт є невід"ємною частиною такого договору.
Як стало відомо позивачеві ОСОБА_3, також за цим договором доручення № 04/8 від 01.02.2007 року було складено акти виконаних робіт за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 по 31.01.2009 року та з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року, у яких не зазначено дати складання таких актів, сторонами у яких зазначено ФОП ОСОБА_2 у якості довірителя та ОСОБА_3 у якості повіреного. Кожним з цих актів зазначено, що відповідно у грудні 2008 року, січні 2009 року та лютому 2009 року повіреним було реалізовано товар на певну суму ( грудень - на 4623,59 гривень, січень - на 1085,44 гривень, лютий - більше 14 тисяч гривень), та що згідно договору винагорода за виконані роботи підлягає виплаті у розмірі 100 гривень за кожним актом.
Але, підписи у вказаних актах виконаних робіт позивачем не виконувалися та йому не належать, хто їх міг виконати позивачеві невідомо, але, як вважає позивач, ФОП ОСОБА_2 має до цього безпосереднє відношення. Окрім того, рукописний текст у договорі доручення № 04/8 від 01.02.2007 року та підписи в актах виконаних робіт за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 по 31.01.2009 року та з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року вочевидь вкрай різняться з справжнім почерком та справжнім підписом позивача, на підтвердження чого позивач додав копії офіційних документів, за час вказаний у спірному договорі та актах, у яких містяться зразки його почерку. Позивач зазначив, що він не мав жодних стосунків з ФОП ОСОБА_2, жодних йому послуг не надавав, жодних робіт та жодних дій на якого користь не вчиняв та не виконував, жодної винагороди від нього не отримував, та жодних документів, у тому числі договорів та актів виконаних робіт, з ним не укладав.
Втім, відповідач по справі - ОСОБА_2, який є фізичною особою-підприємцем навіть здавав до ДПІ у Московському районі м. Харкова звіти форми 1-ДФ за 2 квартал 2009 року та за 3 квартал 2009 року, у яких зазначено, що за моїм ідентифікаційним номером здійснювалася виплата доходів у розмірі 100 гривень за 2 квартал 2009 року та у розмірі 200 гривень за 3 квартал 2009 року, з яких, окрім того, утримувався податок, про те про це позивачеві також нічого невідомо. Копії звітів 1-ДФ він отримав також з вищезазначеним адміністративним позовом.
Появлення спірного договору та актів виконаних робіт за ним позивач пояснив наступним. Він не вступав у жодні трудові та договірні відносини з суб"єктами підприємницької діяльності, які знаходяться у м. Харкові, окрім ТОВ „ХАДО". Після отримання копії договору доручення № 04/8 від 01.02.2007 року та копій актів виконаних робіт за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 по 31.01.2009 року та з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року за цим договором від суду, ознайомившись з текстом договору та побачивши, що у п. 2.1.3 договору зазначено, що „повірений зобов'язаний отримати товар зі зберігання у ТОВ „ХАДО"...", позивач прийшов до висновку, що поява цього договору пов'язана з ТОВ „ХАДО", у якому він працював з 03.09.2007 року по 31.03.2008 року на посаді торгового представника у Дніпропетровському відділенні, та яке мало в своєму розпорядженні відомості про нього, у тому числі й копії його паспорту та ідентифікаційного номеру. Зв'язавшись з колишніми колегами та поцікавившись у них про те хто такий є фізична особа -підприємець ОСОБА_2, чи відомо їм щось про те яке він має відношення до ТОВ „ХАДО", позивачеві стало відомо, що ця особа має безпосереднє відношення до ТОВ „ХАДО", можливо є засновником або родичем когось із засновників, або родичем когось із працівників ТОВ „ХАДО", реально він підприємницьку діяльність не здійснює, як фізична особа-підприємець був зареєстрований з метою незаконної „мінімізації податків" та фіктивних оборуток з товаром. А тому позивач вважає, що ФОП ОСОБА_2 за допомогою ТОВ „ХАДО" та його зацікавлених працівників, які надали йому відомості про нього, сфальсифікував сам, або за допомогою інших осіб, вказаний спірний договір та акти виконаних робіт за ним з метою прикриття своєї фіктивної діяльності.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 неодноразово викликався до суду за місцем своєї реєстрації та реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, що є однією і тією ж адресою, яка підтверджена довідкою з адресного бюро та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про те до суду не з'явився.
Про час та дату судового засідання у справі, яке було призначено на 18.11.2013 року о 10 год. 00 хв. був завчасно повідомлений шляхом розміщення оголошення в друкарському ЗМІ - газеті «Слобідський край» № 127 від 24.10.2013 року, про те до суду не з'явився та про причини неявки не повідомив, а тому є таким що, відповідно до вимог ст. 74 - ст. 77 ЦПК України, повідомлений належним чином.
Позивачем у справі також заявлялося клопотання про витребування у відповідача ФОП ОСОБА_2 письмових доказів - оригіналу спірного договору з додатками, про що судом постановлювалася ухвала від 17.06.2013 року у даній справі, проте, ані відповідач ФОП ОСОБА_2, ані ТОВ «ХАДО», у якого в розпорядженні маються вільні зразки почерку позивача ОСОБА_3 даної ухвали суду не виконали.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 18.11.2013 року звернулася до суду з заявою про заочний розгляд справи, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Треті особи по справі - ДПІ у Московському районі м. Харкова, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Тернівського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності та вирішення спору на розсуд суду.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд даної справи в порядку передбаченому главою 8 ЦПК України на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити, з огляду на наступне.
Ст. 243 ЦК України у ч. 1 встановлено, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладанні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
Ч. 3 цієї ж статті ЦК регламентовано, що повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.
Ст. 1000 ЦК України визначено поняття договору доручення, а саме встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Ст. 1002 ЦК України у ч. 2 визначено, що якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Ст. 1003 ЦК України визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
У ч. 2 ст. 1004 ЦК України визначено права довірителя та обов"язки повіренного, що здійснює комерційне представництво відповідно до ст. 243 ЦК України.
Отже, зі змісту цих норм ЦК України слідує, що договір доручення на комерційне представництво (представництво суб'єкта підприємницької діяльності) підлягає укладанню в письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис позивача у договорі доручення № 04/8 від 01.02.2007 року відсутній, як і в актах виконаних робіт, складених за цим договором. Все це свідчить про те, що у позивача не було жодного волевиявлення щодо укладання такого договору та вступу у будь які цивільно-правові відносини з відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2
Ч. 1 Ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави ісуспільства, його моральним засадам.
Ч. 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Ч. 4 цієї ж статті ЦК встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Ч. 5 ст. 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ч. 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ст. 218 ЦК України встановлено правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину та встановлено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
Позивач мав наміри клопотати про проведення у справі судово-почеркознавчої експертизи для доведення того, що у спірному договорі та актах виконаних робіт відсутній як його почерк, так і підписи, але відповідач ФОП ОСОБА_2 ухилився від надання суду витребуваних ним необхідних документів, але втім, при візуальному огляді наданих позивачем вільних зразків свого почерку та підписів за аналогічний проміжок часу та при порівнянні їх з копіями спірного договору та актів очевидною є їх невідповідність, що є підстави вважати, що доводи позивача обґрунтовані.
Окрім того, відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Судом у даній справі ухвалою від 17.06.2013 року витребувалося ряд письмових доказів задля проведення такої експертизи, у тому числі й від відповідача, проте такий ухвалу суду не виконав та ухилився від її виконання, чим вчинив перешкоди у проведенні такої експертизи, що дає підстави вважати про невигідність для сторони відповідача проведення такої експертизи.
Окрім того, суд бере до уваги й ту обставину, що підпис позивача у договорі доручення № 04/8 від 01.02.2007 року відсутній, як і в актах виконаних робіт, складених за цим договором. Все це свідчить про те, що у позивача не було жодного волевиявлення щодо укладання такого договору та вступу у будь-які цивільно-правові відносини з відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2
Також вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, керуючись ст. ст. 79, 85, 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь позивача витрати пов'язанні із прибуттям його представника до суду у розмірі 1420,33 гривень, а також витрати пов'язані з розміщенням оголошення у ЗМІ у розмірі 300,40 гривень, а також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі - 114,70 гривень та за розгляд заяви про забезпечення доказів у розмірі 114, 70 гривень.
Керуючись ст. ст. ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 243, ст. 257 та ст. ст. 261, 267 ЦК України та ст. ст. 3, 7, 15, 88, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - задовольнити
Визнати недійсними договір доручення № 04/8 від 01.02.2007 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також акти виконаних робіт за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 по 31.01.2009 року та з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року за договором доручення № 04/8 від 01.02.2007 року.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у загальному розмірі 1950,13 гривень , що складаються з витрат, пов'язанні із прибуттям представника позивача до суду, у розмірі 1420,33 гривень, витрат, пов'язаних із розміщенням оголошення у ЗМІ, у розмірі 300,40 гривень, а також витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі - 114,70 гривень та за розгляд заяви про забезпечення доказів у розмірі 114,70 гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення .
Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Московського районного
суду м. Харкова Єлізаров І.Є.