ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 грудня 2013 року № 2а-10045/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня"
до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва
про визнання нечинним та скасування рішення №0808 від 29.06.2011
Публічне акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 29 червня 2011 року № 0808.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2011 року позов задоволено та визнано нечинним і скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 29 червня 2011 року № 0808 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року змінено та викладено абзац другий резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 29 червня 2011 року № 0808 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду»; в решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року адміністративну справу № 2а-10045/11/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 листопада 2013 року, яке відкладалось на 26 листопада 2013 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначає, що Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва винесено рішення яким неправомірно нараховано штрафні санкції, оскільки Законом "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" розділом VII прикінцевих та перехідних положень у ч.11 п.12 внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування", а саме п.2 ч.9 ст. 106, який втратив чинність, а тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі недіючої норми закону є неправомірним. При цьому, позивачем у судовому засіданні 26 листопада 2013 року надано копії платіжних доручень, які на думку останнього, підтверджують сплату внесків на загальнообов'язкове державне страхування протягом спірного періоду.
Представник відповідача у судовому засіданні 26 листопада 2013 року заперечив проти адміністративного позову, просив суд відмовити у його задоволенні з огляду на порушення позивачем порядку та строків сплати внесків на загальнообов'язкове державне страхування.
Враховуючи заяви сторін про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що 29 червня 2011року Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва прийнято рішення про застосування фінансових санкцій до позивача № 0808 за період з 20 жовтня 2010 року по 06 квітня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та нараховано позивачу 102177,93 грн. штрафні санкції, з яких штраф в сумі 44363,93 грн., пеня в сумі 57814,00 грн.
Відповідно до змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року, якою дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, судами попередніх інстанцій не досліджувались обставини щодо правомірності нарахування пені у зв'язку з неповною сплатою страхових внесків; до того ж, документи, з яких можливо було б їх встановити, в матеріалах справи відсутні.
Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
За таких обставин, враховуючи вказаний висновок Вищого адміністративного суду України, Окружним адміністративним судом міста Києва витребувано додаткові докази від позивача на підтвердження своєчасності та повноти сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається зі змісту спірного рішення № 0808 від 29 червня 2011 року, позивачу штраф та пеню нараховано за період з 20 жовтня 2010 року по 06 квітня 2011 року, при цьому, відповідач вказує, що штрафні санкції та пеня нараховувались в зв'язку зі сплатою ПАТ "Завод "Ленінська кузня" не в повному обсязі страхових внесків за період з вересня по листопад 2010 року.
Таким чином, з метою правильного вирішення адміністративної справи по суті, суду необхідно встановити періодичність та розмір сплачених позивачем коштів в рахунок оплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 20 жовтня 2010 року по 06 квітня 2011 року.
При цьому, враховуючи, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» так і після, вирішення та розгляд адміністративної справи повинен здійснюватись з урахуванням норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
За змістом частини 2 статті 60 вказаного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Крім того, відповідно до пункту 7 розділу 8 "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій; погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється; на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Отже, виходячи з наведених норм, УПФ і після 01 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати страхових внесків за період й до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - право застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.
Процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Відповідно до пункту 9.3.2. Інструкції № 21-1 розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Водночас рішення складається за формою згідно додатку 14 Інструкції № 21-1, яким затверджена форма складання з обов'язковим дотриманням всіх реквізитів.
Судом встановлено, що позивачем щомісячно подавались до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, проте в порушення вимог статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внески сплачувались з порушенням строків плати. Таким чином за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно несплачених сум.
Суд звертає увагу, що матеріали справи містять завірену належним чином копію картки особового рахунку, який свідчить про несвоєчасне перерахування Публічним акціонерним товариством «Завод «Ленінська Кузня» страхових внесків за період з 20 жовтня 2010 року по 06 квітня 2011 року.
При цьому, на вимогу суду надано копії платіжних доручень позивача за спірний період, які також не спростовують несвоєчасність та неповноту перерахування Публічним акціонерним товариством «Завод «Ленінська Кузня» страхових внесків за період з 20 жовтня 2010 року по 06 квітня 2011 року.
Слід зазначити, що надані позивачем копії платіжних доручень не свідчать про своєчасність сплати страхових внесків, а констатують факт оплати страхових внесків за період з 20 жовтня 2010 року по 06 квітня 2011 року, проте із порушенням строків.
Крім цього, обґрунтовуючи позовні вимоги, представником позивача не зазначалось про своєчасну та повну сплату страхових внесків спірний період. Доводами позовної заяви були відсутність права органів УПФУ після 01 січня 2011 року здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати страхових внесків за період й до 1 січня 2011 року. Такі твердження, на думку суду, свідчить про правомірність нарахування штрафних санкцій, оскільки сам позивач не посилається на своєчасність плати стразових внесків.
Таким чином, враховуючи, що Вищим адміністративним судом України встановлено право органів УПФУ після 01 січня 2011 року здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати страхових внесків за період й до 1 січня 2011 року, а Окружним адміністративним судом міста Києва за результатом дослідження доказів встановлено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування страхових внесків, доводи позовної заяви є безпідставними.
Відтак, спірне рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 29 червня 2011року № 0808 про застосування фінансових санкцій не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних рішень, тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська Кузня» не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська Кузня» відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник