копія
03 грудня 2013 р. Справа № 818/8375/13-a
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелети С.М.
за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.
представника позивача Сінько О.А.
представника відповідача Сумцова С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Сумизовнішсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Сумах про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Сумизовнішсервіс" (далі - позивач, ТОВ «Сумизовнішсервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м.Сумах) від 09.10.2013 р. №0000622204 та № 0000632204.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що про податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка його господарської діяльності, про що складено відповідний акт перевірки. Зазначає, що було укладено договори із контрагентами ДП НАЕК «Рівненська АЕС» та ТОВ «К-В-С» щодо ремонту насосів, роботи були виконані, складені відповідні акти приймання передачі робіт.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просила суд задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача проти позову заперечує, у відзиві на адміністративний позов просить відмовити в задоволенні вимог, зазначає, що позивачем документально не підтверджено фактичне виконання господарських взаємовідносин із ТОВ «К-В-С» щодо виконання робіт з хромування корпусів насосів згідно актів виконаних робіт №19-2 від 12.10.2012р. та від 05.11.2012р., враховуючи те, що дані роботи для ДП НАЕК «Рівненська АЕС» позивачем були виконані раніше, що підтверджується актом №12/8-2 від 27.09.2012р. та, відповідно, №12/1-2 від 27.06.2012р. Враховуючи виявлені порушення, податковим органом, на підставі висновків акту перевірки, заперечень на акт перевірки та висновків про результати розгляду заперечень на акт перевірки, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ДПІ у м.Сумах було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сумизовнішсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям із ТОВ «К-В-С» за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., про що складено акт перевірки від 20.09.2013р. №1021/2204/31548570/79 (а.с.11-36).
В результаті проведеної перевірки, ДПІ у м.Сумах встановлено відсутність об'єкта оподаткування при придбанні ТОВ «Сумизовнішсервіс» послуг за перевіряємий період по взаємовідносинам із ТОВ «К-В-С», які не підпадають під визначення ст. 185, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
В зв'язку із виявленими порушеннями перевіряючим встановлено порушення ТОВ «Сумизовнішсервіс» п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України.
Враховуючи висновки акту перевірки, рішення про розгляд заперечень на акт перевірки, податковим органом було прийняте податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013р. № 0000632204 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9121 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2280 грн. (а.с.9), а також податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013р. № 0000622204 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9577 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2394 грн. (а.с.10).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення (а.с.94), підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, стали порушення правильності визначення позивачем суми податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «Сумизовнішсервіс» по правовідносинам із ТОВ «К-В-С».
Матеріалами справи підтверджується, що згідно договору №12/19 від 26.07.2012р. про виконання послуг по ремонту деталей підприємством ТОВ «К-В-С» у жовтні 2012 р. було виписано акт №19/2 від 12.10.2012р. про хромування корпусів насосів (2шт), один із яких було згідно первинних документів вже реалізовано ДП НАЕК «Рівненська АЕС» згідно акту приймання-передачі від 27.09.2012р., таким чином дохід у позивача виникає раніше ніж витрати.
Також згідно договору №12/19 від 26.07.2012р. про виконання послуг по ремонту деталей підприємством ТОВ «К-В-С» у листопаді 2012 р. було виписано акт №1453 від 02.11.2012р. про хромування корпусів насосів (2шт), один із яких було згідно первинних документів вже реалізовано ДП НАЕК «Рівненська АЕС» згідно акту приймання-передачі №12/1-2 від 27.06.2012р., таким чином дохід у позивача виникає раніше ніж витрати
Так, за результатами перевірки податковим органом встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат отримання послуг ТОВ «Сумизовнішсервіс» від ТОВ «К-В-С» у жовтні та листопаді 2012 року на загальну суму 45605 грн., в зв'язку із чим було збільшено суду податку на прибуток в розмірі 9577 грн. та суму податку на додану вартість в розмірі 9121 грн.
В судовому засіданні представник податкового органу підтвердила, що спірне податкове повідомлення-рішення було винесено в зв'язку із виявленими порушеннями по господарським операціям виключно із ТОВ «К-В-С», при цьому інформація, що міститься в акті перевірки відносно правовідносин ТОВ «Сумизовнішсервіс» із ДП НАЕК «Рівненська АЕС» жодним чином не стосується спірних податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні представник позивача не заперечувала виявлені порушення, при цьому пояснила, що підприємством помилково було включено суми по зазначеним актам приймання робіт від ТОВ «К-В-С», оскільки, дійсно вся продукція щодо ремонту насосів значно раніше була відправлена на адресу ДП НАЕК «Рівненська АЕС».
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: - дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Також, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.
Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.
Наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари (послуги) фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів (послуг) не відбулося.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності (безтоварності) операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку податкових накладних чи доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.
Дана позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 p. N 742/11/13-11, відповідно до якого витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, судом не береться до уваги висновки проведених зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до товаровиробника, оскільки якщо будь-який контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Частиною другою статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин, у суду відсутні підстави для скасування їх в судовому порядку, тому позовні вимоги визнаються судом неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повному обсязі
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Сумизовнішсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Сумах про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.10.2013 р. №0000622204 та № 0000632204 - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 09.12.2013 року.
Суддя (підпис) С.М. Гелета
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Гелета