Справа 118/104/13- ц
04 грудня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сича М.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, про встановлення сервітуту, зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в січні 2013 року до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, в якій просив усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом перебудови або зносу самовільних будов, зведених відповідачем, розташованих за адресою: вул. Бірюзова, 57а, м. Судак.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Судак, вул. Бірюзова, 57.
З його земельною ділянкою межує ділянка, яка належить ОСОБА_3
З боку частини ділянки, що займає ОСОБА_3, самовільно, без отримання відповідних дозволів і згоди позивача, відповідачем збудовано капітальну чотирьохповерхову споруду, яка частково розташована на земельній ділянці позивача, що обмежує його право власності та порушує будівельні вимоги.
Посилаючись на те, що на неодноразові звернення щодо припинення такого будівництва та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відповідач не реагує, ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги змінювались, після залишення частини позовних вимог без розгляду, ОСОБА_1 остаточно просив встановити безстроковий безоплатний сервітут для обслуговування та користування приміщеннями, які відносяться до належних позивачу 3/5 часток домоволодіння, розташованих за адресою: вул. Бірюзова, 57, м. Судак.
ОСОБА_3, в свою чергу, звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: вул. Бірюзова, 57а, м. Судак, шляхом зносу самовільної будови, зведеної відповідачем, зобов'язання ОСОБА_1 вчинити певні дії, зокрема, здійснити перебудову цієї споруди та відновити у первісний стан земельну ділянку.
Зустрічні позовні вимоги, мотивовані тим, що саме з боку ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні належною ОСОБА_3 земельною ділянкою, яка розташована за адресою: вул. Бірюзова, 57, м. Судак, шляхом розміщення на ній частини стіни та будівлі.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, заперечував проти задоволення зустрічного позову.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги за основним позовом не визнали, просили задовольнити зустрічний позов.
Представник третьої особи - Інспекції ДАБК в АР Крим до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як за основним так і за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом роз'яснювалось сторонам, представникам сторін положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить 3/5 частки домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Бірюзова, 57, м. Судак, згідно договору дарування посвідченого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 22 лютого 1995 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1-628 (т. 1 арк. справи 48-50).
На підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 29 грудня 1999 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3326, ОСОБА_3 набув право власності на 2/5 частки домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Бірюзова, 57, м. Судак (т. 1 арк. справи 37).
Згідно державного акту на право власності на землю серії КМ № 118143 від 26 липня 2005 року ОСОБА_1 набув у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0612 га. для індивідуального житлового будівництва, згідно рішення 10 сесії 24 скликання Судацької міської ради № 498/10 від 04 грудня 2012 року, яка знаходиться за адресою: м. Судак, вул. Бірюзова, 57 (т. 1 арк. справи 5).
ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на землю серії І-КМ № 052164 від 18 грудня 2000 року належить земельна ділянка, площею 0,0513 га. для будівництва та обслуговування частки жилого будинку, згідно рішення виконавчого комітету Судацької міської ради № 599 від 08 грудня 2000 року, яка знаходиться за адресою: м. Судак, вул. Бірюзова, 57а (т. 1 арк. справи 32).
Протоколами Інспекції ДАБК в АР Крим № 804 від 15 грудня 2011 року, № 199 від 29 березня 2012 року встановлено факти зведення житлового будинку на земельній ділянці по вул. Бірюзова, 57а в м. Судаку та його використання без прийняття в експлуатацію (т. 1 арк. справи 59, 61).
Постановами Інспекції ДАБК в АР Крим № 810 від 30 березня 2012 року, № 942 від 16 грудня 2011 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 3, 13 ст. 96 КУпАП (т. 1 арк. справи 58, 60).
ОСОБА_3 надано судові декларацію про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в АР Крим 20 листопада 2012 року, у вигляді житлового будинку літер «Ш-2» з господарським будівлями, які знаходяться за адресою: м. Судак, вул. Бірюзова, 57 (т. 2 арк. справи 23-24).
Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення певних дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Згідно зі ст. ст. 90, 91 Земельного кодексу України до прав власників земельних ділянок відноситься самостійно господарювати на землі, будувати житлові будинки. При цьому власник земельної ділянки зобов'язаний не порушувати права власності суміжних земельних ділянок і землекористувачів.
З досліджених судом доказів, пояснень сторін, а також висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 20 від 20 серпня 2013 року (т. 1 арк. справи 193-212) та виконавчих зйомок (т. 1 арк. справи 9, 215, т. 2 арк. справи 37) вбачається, що зведений ОСОБА_3 капітальний чотирьохповерховий жилий будинок літер «Ш-2», частково розташований на місці домоволодіння по вул. Бірюзова, 57 в м. Судаку, яке належить ОСОБА_1 (3/5 частки) та ОСОБА_3 (2/5 частки) на праві спільної часткової власності.
При цьому, таке розташування зазначеної споруди здійснено за рахунок знищення частки домоволодіння, яке знаходиться на земельній ділянці, належної ОСОБА_3
Доказів припинення (поділу, виділу) між ОСОБА_1 (3/5 частки) та ОСОБА_3 (2/5 частки) права спільної часткової власності на домоволодіння по вул. Бірюзова, 57 в м. Судаку, або надання ОСОБА_1 дозволу на знищення частки цього домоволодіння суду не надано.
Разом з цим, сторонами визнано, що такі юридичні факти не існують.
Відповідно до положень ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. При цьому спосіб має бути адекватним та відповідати порушеному праву.
Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що особа вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Захист прав - це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.
Через призму конкретних обставин, встановлених у справі, та правозастосовних до спірних правовідносин орієнтирів, суд дійшов висновку, що за наявності існування спільної часткової власності на домоволодіння, яке належить сторонам у справі та розміщено на земельних ділянках, які перебувають в приватній власності як ОСОБА_1, так і ОСОБА_3, доводи позивача за зустрічним позовом щодо захопленння частини його земельної ділянки, чим створюються перешкоди у користуванні власністю, не заслуговують уваги суду.
За змістом ст. 1, 3 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України обов'язковою умовою задоволення позову є встановлення факту порушення прав позивача.
Як на підставу своїх вимог ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, однак доказів на підставі яких можливо було б встановити такі обставини, ОСОБА_3 не надав.
Суд не може не враховувати, що ОСОБА_3, за наведених ним підстав та доводів, передчасно звернувся до суду у обраний спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.
З урахуванням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Згідно із ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, у тому числі і у вигляді надання права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки або іншого нерухомого майна для задоволення потреб особи, які не можуть бути задоволені в інший спосіб.
Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування його домоволодіння неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1, у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не довів того, що обслуговування його домоволодіння неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.
Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи всі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги як за основним, так і за зустрічним позовами не підлягають задоволенню за наведених вище підстав.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не знаходить підстав для стягнення судових витрат.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 13, 55 Конституції України, ст. ст. 78, 79, 90, 91, 98, 103, 132, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 319, 321, 358, 376, 401 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 60, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, про встановлення сервітуту - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя