Справа 118/2181/13-ц
04 грудня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сича М.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2,
представника відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося у жовтні 2013 року до суду з позовом до ОСОБА_2, мотивуючи позовні вимоги тим, що 25 травня 2007 року відповідачкою по справі відповідно до кредитного договору отримано у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит в сумі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Однак в порушення умов договору та норм цивільного законодавства України відповідачка не виконує належним чином зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 24244,04 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6708,23 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 12447,42 грн., заборгованості по комісії в розмірі 3457,72 грн., штрафів в сумі 1630,67 грн.
У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідачка не бажає погашати заборгованість, ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з ОСОБА_2, вищезазначену суму та судові витрати по справі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь усправі, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору від 25 травня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язалося надати ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (арк. справи 7-11).
Згідно умов вказаного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості по кредиту, відсоткам за його користування, пені, комісії, а також сплачувати штрафи на умовах, передбачених договором.
Спірний договір відображає повне розуміння сторонами предмету договору.
Відповідачка ОСОБА_2 не виконує зобов'язання згідно кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 24244,04 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6708,23 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 12447,42 грн., заборгованості по комісії в розмірі 3457,72 грн., штрафів в сумі 1630,67 грн., що підтверджується розрахунком (арк. справи 3-6).
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За вимогами частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 267 ЦК України).
Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Крім того, роз'ясненнями, викладеними у пункті 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Сторони не оспорюють, що платіжна картка, надана відповідачу 15 червня 2007 року, мала термін дії - один рік (арк. справи 7 - звор.бік).
Останній платіж було внесено ОСОБА_2 26 грудня 2011 року (арк. справи 67).
Отже, на час звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а саме 10 жовтня 2013 року, строк позовної давності не сплив.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачкина користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом станом на 31 серпня 2013 року в сумі 22613,37 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6708,23 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 12447,42 грн., заборгованості по комісії в розмірі 3457,72 грн.
Що стосується вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» штрафів в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1130,67 грн. (процентна складова), то суд враховує наступне.
Відповідно до положень ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається з позову ПАТ КБ «Приватбанк», крім основної суми боргу, процентів та комісії, позивач просить стягнути з відповідача також штрафи за прострочення строків виконання зобов'язань, які станом на 31 серпня 2013 року складають в сумі 1630,67 грн.
Тобто, із вимогою про стягнення штрафів позивач звернувся з пропуском строку спеціальної позовної давності.
При цьому, позивачем не надано жодного доказу того, що з часу виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором по час звернення до суду, ПАТ КБ «Приватбанк» здійснював будь-які дії щодо стягнення з відповідачки штрафів за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань за кредитним договором.
Враховуючи викладені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 штрафів в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1130,67 грн. (процентна складова).
Оскільки суд частково задовольняє вимоги позивача, то відповідно до ст. 88 ЦПК України стягує з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 226,13 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 257, 258, 261, 526, 611, 625, 1054 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 1, 4, 10, 11, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218, 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 22613,37 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6708,23 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 12447,42 грн., заборгованості по комісії в розмірі 3457,72 грн., та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 226,13 грн., а всього 22839,50 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять гривень 50 копійок) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя