Справа 118/2531/13-ц
05 грудня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сича М.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,
представника позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Судака в особі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа - Судацька державна нотаріальна контора, про визначення частки у спільному сумісному майні, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
ОСОБА_2 звернулася в січні 2013 року до суду з позовом до територіальної громади м. Судака в особі Судацької міської ради, третя особа - Судацька державна нотаріальна контора, про визначення частки у спільному сумісному майні, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 травня 2012 року помер батько позивачки ОСОБА_3.
Позивачка звернулася до нотаріальної контори з метою одержання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Виноградна, 1, м. Судак, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та її батьку, проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку, оскільки частка померлого не визначена, у зв'язку з чим, нотаріус не може вчинити нотаріальні дії за відсутністю повноважень щодо самостійного визначення частки, що є приводом для звернення до суду.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаними позовними вимогами на захист спадкових прав.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Представники Судацької міської ради, Судацької державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилися, направили до суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 57 ЦПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів і т.д.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частина 1 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що відповідно до державного акту серії І-КМ № 052181, виданого 28 грудня 2000 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 000605, земельна ділянка, площею 0,0466 га., передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану за адресою: вул. Виноградна, 1, м. Судак, Автономна Республіка Крим, знаходилась в спільній сумісній власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 (арк. справи 5).
15 травня 2012 року помер батько позивачки ОСОБА_3 (арк. справи 6, 8).
ОСОБА_2 звернулася до Судацької державної нотаріальної контори з вимогою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Виноградна, 1, м. Судак, чим підтвердила бажання оформити право власності в установленому законом порядку на земельну ділянку, проте постановою державного нотаріуса № 1371/02-31 від 12 листопада 2013 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкове майно у вигляді земельної ділянки належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, а частка померлого ОСОБА_3 не визначена (арк. справи 11).
На вказаній земельній ділянці розміщені 3/10 частки домоволодіння, які належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 вересня 2000 року та договору дарування від 01 листопада 2001 року (арк. справи 9, 10).
За змістом ст.ст. 355, 368 Цивільного кодексу України правом спільної сумісної власності є право власності двох або більше осіб (співвласників) на майно без визначення часток кожного з них у праві власності.
Частка померлого учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах і може переходити як до спадкоємців за заповітом, так і до спадкоємців за законом. Якщо хтось із спадкоємців одночасно виступає співвласником спільного майна, це не дає йому жодних переваг при спадкуванні. Водночас такий спадкоємець-співвласник при розподілі спадщини має переважне перед іншими спадкоємцями право на виділ його у натурі майна у межах його спадкової частки, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 1279 ЦК України).
Відповідно до ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Частина 2 статті 370 ЦК України встановлює презумпцію рівності часток співвласників. Інший розмір часток може бути встановлений домовленістю між ними, законом або судовим рішенням. Оскільки склад спадщини згідно ст. 1218 ЦК України визначається на момент відкриття спадщини, до спадкоємця перейде частка у спільній власності спадкодавця в тому обсязі, в якому вона існує на цей момент.
Видача нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, питання про визначення належної йому частки може бути вирішене лише в судовому порядку.
За положеннями ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитися у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
За ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.
Статтею 89 ЗК України встановлено, що співвласниками жилого будинку земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності.
За ч.ч. 4, 5 цієї статті, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
З огляду на принцип диспозитивності судового процесу, встановлений ст. 11 ЦПК України, встановивши, що за життя ОСОБА_3 між ним та ОСОБА_2 не існував спір щодо порядку користування земельною ділянкою до передачі її у спільну сумісну власність, з урахуванням приписів ст. 89 ЗК України, за якими презюмується право спільної сумісної власності на земельну ділянку, в якій частки співвласників є рівними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визначення частки померлого у спільному сумісному майні в розмірі 1/2 підлягають задоволенню.
Приписами ч. 1 ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка 17 липня 1997 року ратифікована Україною і стала частиною національного законодавства, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи, що власник земельної ділянки помер і його права і обов'язки переходять до спадкоємця, з позовом про визнання права власності на земельну ділянку звернувся позивач (ст.1216 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи (ст.1220 ЦК України).
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає використанню національними судами України як джерело права.
Так, у рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка, на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та вважає за необхідне визнати право власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом, оскільки позивачка позбавлена можливості оформити спадщину у нотаріальній конторі.
Через призму конкретних обставин, встановлених у справі, та правозастосовних до спірних правовідносин орієнтирів, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0466 га., передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану за адресою: вул. Виноградна, 1, м. Судак, Автономна Республіка Крим, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 15 травня 2012 року.
Задовольняючи позовну заяву про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, суд, зокрема, виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності відповідно до вимог п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Суд не вирішує питання щодо повернення позивачці суми судових витрат, сплачених за подачу позову, оскільки такі вимоги не заявлялись.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 1216-1218, 1220, 1221, 1222, 1226, 1261, 1267, 1268, 1269 ЦК України, ст. 89 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 208-215, 218, 256, 259 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до територіальної громади м. Судака в особі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа - Судацька державна нотаріальна контора, про визначення частки у спільному сумісному майні, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_3, який помер 15 травня 2012 року, у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,0466 га., передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану за адресою: вул. Виноградна, 1, м. Судак, Автономна Республіка Крим, складає 1/2.
Визначити, що частка ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,0466 га., передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану за адресою: вул. Виноградна, 1, м. Судак, Автономна Республіка Крим, складає 1/2.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0466 га., передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану за адресою: вул. Виноградна, 1, м. Судак, Автономна Республіка Крим, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер 15 травня 2012 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя