79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.10.08 Справа№ 33/211
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом :
Прокурора Сокальського району в інтересах держави в особі Державного підприємства «Львіввугілля»по шахті «Червоноградська»(м. Червоноград)
до відповідача :
Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль -5»(м. Львів)
про :
стягнення 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 19 коп.
Суддя : Цікало А.І.
При секретарі : Герасименко В.С.
Представники:
Прокуратури:
Мельничук Ю.І. -представник (посвідчення № 54 від 27.03.2008 р.)
Позивача:
Наконечна Н.П. -представник (довіреність № 8/7-1 від 02.01.2008 р.)
Відповідача:
не з'явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
Представники сторін не звертались до суду з клопотанням про технічну фіксацію судового процесу.
Суть спору: 08.09.2008 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 7295 поступила позовна заява від Прокурора Сокальського району в інтересах держави в особі Державного підприємства «Львіввугілля»по шахті «Червоноградська»(м. Червоноград) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль -5»(м. Львів) про стягнення 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 19 коп. (з яких: 760,51 грн. -основний борг, 111,02 грн. -пеня, 15,25 грн. -3 % річних, 109,41 грн. -інфляційні).
Ухвалою суду від 09.09.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.09.2008 р. У зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача 30.09.2008 р. розгляд справи було відкладено на 28.10.2008 р.
Прокурор вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 09.09.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 30.09.2008 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 09.09.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 30.09.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
29.09.2008 р. до суду за вх. № 21374, від позивача, поступи поступив відзив, в якому він вказав, що відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 760,51 грн. і просить суд в цій частині провадження у справі припинити, стягнути з відповідача штрафні санкції.
28.10.2008 р. до суду за вх. № 23565, від позивача, поступив відзив, в якому він повідомляє суд, що відповідач сплатив суму основного боргу, тому просить суд припинити провадження у справі в цій частині, а стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль -5»111,02 грн. -пені, 15,25 грн. -3 % річних, 109,41 грн. -інфляційних.
Представники прокуратури та позивача позов підтримали частково, просили суд провадження у справі в частині стягнення 760,51 грн. -основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із сплатою такого відповідачем після звернення з позовною заявою до суду, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль -5»111,02 грн. -пені, 15,25 грн. -3 % річних, 109,41 грн. -інфляційних з підстав наведених у заяві, відзивах та поясненнях.
Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 09.09.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 30.09.2008 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу при відсутності представника відповідача, відзиву за наявними в ній доказами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Прокуратурою Сокальського району, Львівської області в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законодавства в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків за поставлене вугілля та інші товарно-матеріальні цінності з підприємствами вугільної промисловості та погашення дебіторської заборгованості проведена перевірка в державному підприємстві „Львіввугілля" .
Перевіркою встановлено, що відповідно до укладеного договору № 1 від 02 січня 2007 року (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), ТзОВ "Стиль-5" було поставлено ВП "Шахта „Червоноградська"" п'ять гірничих стійок, згідно накладних № 1/6 від 15.01.2007 р. на суму 2730,00 грн., № 1/9 від 23.01.2007 р. на суму 6300,00 грн., № 1/11 від 26.01.2007 р. на суму 2 730,00 грн., № 2/5 від 16.02.2007 р. на суму 5040,00 грн., № 2/2 від 08.02.2007р. на суму 5670,00 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи), всього на загальну суму 22470,00 грн.
Шахта "Червоноградеька" перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача, згідно виставлених рахунків 11.01.2007 р. -11000,00 грн., 25.01,2007 р. - 11000.00 грн., що підтверджується банківськими виписками (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи), всього 22000,00 грн.
Згідно договору № 2 від 02 січня 2007 року укладеного між сторонами (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи), Шахта поставила відповідачу вугілля 29.01.07 р. на суму 11692,96 грн. та залізно-дорожній тариф в розмірі 2197,80 грн., 22.02.2007 року Шахта поставила вугілля на суму 10253,95 грн. та послуги залізничного тарифу в розмірі 2197,80 грн., що підтверджується відповідними накладними (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).
Відповідач оплату провів 11.01.2007 р. в сумі 11000.00 грн., 25.01.2007 р. в сумі 12556,00 грн. та 12.01.2007р. в сумі 1556,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).
Як вбачається із матеріалів справи відповідач недоплатив залізничний тариф в розмірі 760,51 грн.
10.01.2008 р. за вих. № 05-2/34 позивач направив на адресу відповідача претензію, яка останнім залишена без розгляду та відповіді.
Шахта "Червоноградська" є структурним підрозділом Державного Підприємства "Львіввугілля", Відповідно до п.6, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 15,05.2003 р. № 695 «Про визначення критеріїв віднесення підприємств (організацій) до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», Державне Підприємство "Львіввугілля", яке здійснює видобування корисних копалин загальнодержавного значення, є стратегічно важливим для економіки і безпеки держави.
Відповідно до п. 4 Договору № 2, відповідальність по сплаті пені, за невиконання умов договору покладається тільки на продавця (позивача), випадків сплати пені відповідачем у вказаному договору не передбачено.
Як вбачається із представленої позивачем банківської виписки (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), відповідач 09.09.2009 р. платіжним дорученням № 1300 сплатив позивачу суму основного боргу в розмірі 760,51 грн., тобто після звернення з позовом до суду, реєстрації позову в канцелярії суду і в день винесення ухвали про порушення провадження у справі.
Станом на день розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 760,51 грн.
Позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано: 15,25 грн. -3 % річних та 109,41 грн. -інфляційних.
Відповідач відзиву на позов не представив, проти позовних вимог, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів сплати пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.
За рішенням Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.
Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 року №1752/99 „Про систему центральних органів виконавчої влади” та Законом України „Про джерела фінансування органів державної влади” до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.
Оскільки „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовуй у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Прокурор Сокальського району правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Львіввугілля»по шахті «Червоноградська», оскільки „інтереси держави” є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Скориставшись наданим йому правом, позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та просить суд припинити провадження у справі в цій частині, у зв'язку із сплатою такої відповідачем та відсутністю предмету спору щодо суми основного боргу.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 111,02 грн. за період 01 січня 2007 року. В той же час із умов договору вбачається, що відповідальність за невиконання умов договору у вигляді пені покладається лише на постачальника (позивача), оплата за товар здійснюється у вигляді повної 100 % передоплати, остання поставка відбулася в лютому 2007 р., позивач поставив товар на суму більшу ніж було внесено коштів відповідачем. Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 111,02 грн. задоволенню не підлягають, так як таке стягнення не передбачено умовами договору та суперечить нормі ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, подано заяву про уточнення позовних вимог, а відповідач відзиву на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, доказів сплати 3 % річних та інфляційних нарахувань не надав, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Прокурора Сокальського району в інтересах держави в особі Державного підприємства «Львіввугілля»по шахті «Червоноградська»(м. Червоноград) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль -5»(м. Львів) про стягнення 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 19 коп. обґрунтована та підлягає до задоволення в частині стягнення 124 (сто двадцять чотири) грн. 66 коп. (з яких: 15,25 грн. -3 % річних, 109,41 грн. -інфляційні).
Провадження у справі в частині стягнення 760 (сімсот шістдесят) грн. 51 коп. -основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із відсутністю в цій частині предмету спору.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 111 (сто одинадцять) грн. 02 коп. - пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Прокурора Сокальського району в інтересах держави в особі Державного підприємства «Львіввугілля» по шахті «Червоноградська»(м. Червоноград) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль -5»(м. Львів) про стягнення 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 19 коп. задоволити в частині стягнення 124 (сто двадцять чотири) грн. 66 коп. (з яких: 15,25 грн. -3 % річних, 109,41 грн. -інфляційні).
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль -5»(вул. Івана Франка, 61/71, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 13815620) на користь Державного підприємства «Львіввугілля»в особі шахти «Червоноградська»(вул. Промислова, 1, м. Червоноград, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ 26307813) -124 (сто двадцять чотири) грн. 66 коп. (з яких: 15,25 грн. -3 % річних, 109,41 грн. -інфляційні).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль -5»(вул. Івана Франка, 61/71, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 13815620) в дохід Державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) -102 (сто дві грн. 00 коп. державного мита.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль -5»(вул. Івана Франка, 61/71, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 13815620) в дохід Державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) - 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В задоволенні позову в частині стягнення 111 (сто одинадцять) грн. 02 коп. -пені -відмовити.
6. Провадження у справі в частині стягнення 760 (сімсот шістдесят) грн. 51 коп. -основного боргу -припинити.
7. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Цікало А.І.