83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.04.09 р. Справа № 10/150
Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І. В.;
при секретарі судового засідання - Ярош В.В.;
за участю представники сторін:
від позивача - Шолохов А.Ф. - довіреність;
від відповідача - Кабанова Л.О. - довіреність ;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Приватного підприємства «ВИАН» м.Маріуполь,
до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі Приазовських електричних мереж м.Маріуполь,
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 45 900 грн., -
До господарського суду звернувся позивач, Приватне підприємство «ВИАН» м.Маріуполь, з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі Приазовських електричних мереж м.Маріуполь, про стягнення штрафних санкцій за недопоставку електричної енергії у розмірі 24 663,72 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір поставки електричної енергії № 11/3296 від 02.06.2004 р., відсутність енергопостачання у період з 28.07.2008 р. по 07.08.2009 р., лист № 83 від 05.08.2008 р., розрахунок суми позову.
Представник відповідача у відзивах на позовну заяву (арк.31, 70) та в судових засіданнях позовні вимоги не визнав. При цьому посилався на недоведеність позивачем факту відсутності енергопостачання у заявлений період, відсутність доказів повідомлення про необхідність складання двохстороннього акту, яким би сторони зафіксували факт технологічного порушення в роботі мереж енергопостачальника, невідповідність розрахунку обсягу недопоставленої електричної енергії вимогам пункту 6.46 Правил користування електричною енергією.
18.02.2009 р. від позивача надійшла заява № 98 від 12.02.2009 р., в якій він підтримує підставу заявлених позовних вимог та збільшує суму позову до 45 900 грн.
Вказана заява прийнята судом у порядку передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до о положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають з наступних підстав.
Як убачається з договору купівлі-продажу № 1594 від 18.07.2003 р., нежитлове приміщення № 133 площею 414,6 кв.м - магазин А-9, яке розташоване за адресою м.Маріуполь, прЛенінградський,39 було придбане гр.-кою Симоновою Н.Ф.
Відповідно до договору оренди від 29.12.2003 р., укладеного між гр.Симоновою Н.Ф. (орендодавець) та ПП „ВИАН” (орендар, позивач по справі) приміщення загальною площею 439,65 кв. м, яке розташоване у буд.39 по пр.Ленінградському у м.Маріуполі, було передано в оренду.
Як убачається з наданих до суду документів, 02.06.2004 р. між позивачем (споживачем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір № 11/3296 про постачання електричної енергії (арк.11-13) на об'єкт - магазин, який розташований за адресою: м.Маріуполь, прЛенінградський,39.
Термін дії договору сторони встановили до 01.12.2004 р.
Відповідно до пояснень сторін, наданих у судових засіданнях, дія вказаного договору була продовжена на наступний період та на час розгляду справи між сторонами продовжують існувати договірні відносини на підставі вказаної угоди.
Додатком до договору сторони встановили договірні величини споживання електричної енергії на 2008 р., зокрема визначив обсяг постачання електричної енергії у серпні 2008 р. 25 000 кВт/год. (арк.40).
Відповідно до Акту прийняття-передачі продукції у серпні 2008 р., який підписаний представниками сторін та завірений печатками, обсяг спожитої електричної енергії ПП «ВИАН» у серпні 2008 р. склав 10 000 кВт/год.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався наявність договірних відносин з відповідачем з енергопостачання, на відсутність енергопостачання у період з 28.07.2008 р. по 06.08. 2008 р. (включно) в магазині, якій розташований по пр.Ленінградському, 39 у м.Маріуполі.
У підтвердження своїх доводів посилався на акт від 28.07.2008 р., складений ним та іншими споживачами електричної енергії, які знаходяться у приміщенні по пр.Ленінградському, 39 у м.Маріуполі (арк.58) та приєднані до ТП-550, листи споживачів на адресу постачальника від 05.08.2008 р. про відсутність енергопостачання.
Приймаючи рішення, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення господарських зобов'язань є зокрема господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі , які йому не суперечать.
Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту вду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕУ № 28 (далі Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованими тарифами, що здійснює свою діяльність за закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Як зазначили сторони у пункті 4.1.1. договору, постачальник електричної енергії несе відповідальність за безперебійне постачання електричної енергії споживачу в обсягах та із забезпеченням договірної величини потужності, визначеними згідно з вимогами Розділу 5 цього договору.
Пунктом 4.1.2. договору № 11/3296 сторони встановили, що у разі перерви в постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад терміни, визначені ПУЄ для струмоприймачів відповідної категорії, постачальник електричної енергії несе відповідальність перед споживачем у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії.
Пунктом 6.45 Правил у разі порушення Правил користування електричною енергією або умов договору постачальником електричної енергії та/або електропередавальною організацією споживач, у якого укладені із зазначеними суб'єктами господарювання відповідні договори, викликає представника постачальника електричної енергії та/або електропередавальною організацією для складання двостороннього акту порушень.
Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається постачальнику електричної енергії та електропередавальній організації. Представник постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації має право внести до акта свої зауваження.
У разі відмови представника постачальника електропередавальної організації або електропередавальної організації від підпису або неприбуття у визначений споживачем термін в акті робиться відповідний запис. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками споживача.
Аналіз зазначених норм Правил свідчить про те, що факт перерви постачання електричної енергії повинен бути засвідчений представниками як споживача, так і постачальника електричної енергії, для чого споживач повідомляє останнього про відсутність енергопостачання та необхідність прибуття для фіксації вказаного порушення. У випадку відсутності підпису постачальника у акті, дійсність акту законодавство пов'язує з наявністю не менш трьох підписів уповноважених представників споживача.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Представник позивача не надав до суду будь-яких доказів того, що постачальник електричної енергії саме 28.07.2008 р. був повідомлений про відсутність постачання електричної енергії в магазині, що розташований по пр. Ленінградському, 39 у м.Маріуполі та викликався для складання відповідного акту про відсутність енергопостачання на об'єкті.
Зазначений відповідний запис також відсутній в оперативному журналі Приазовських електричних мереж.
Лист позивача № 83 (арк.16), а також листи інших споживачів електричної енергії, які знаходяться в приміщенні буд.39 по пр.Ленінградському у м.Маріуполі (арк.44-49) датовані лише 5 серпня 2008 р. До того ж вони містять інформацію про відсутність постачання електричної енергії , а не вимогу до постачальника щодо прибуття та складання відповідного акту.
Акт від 28.07.2008 р. (арк.58), складений споживачем в порушення вимог пункту 6.45 Правил та не може бути прийнятий судом як належний доказ.
Як убачається з оперативного журналу Приазовських електричних мереж 06.08.2008 р. на ТП-550 по пр.Ленінградському 39 у м.Маріуполі зафіксовано пошкодження запобіжника та здійснена його заміна.
Таким чином, суд встановив наявність письмових доказів того, що 06.08.2008 р. у ТП-550 відбулось перегорання запобіжника, яке в той же день було усунуте.
Будь-яких доказів того, що відновлення енергопостачання відбулось 07.08.2009 р. як це зазначав позивач по справі у позовній заяві, до суду надано не було.
Тим більше, що в подальшому представник позивача погодився з тим, що відновлення енергопостачання відбулось 06.08.2008 р., але вказаний день був включений у розрахунок суми позову.
Таким чином, відсутність належних доказів того, коли саме відбулось переривання постачання електричної енергії , унеможливлює провести відповідний розрахунок обсягу електричної енергії, що був недовдпущений споживачу.
Крім того, як убачається з пояснень посадової особи постачальника, заступника начальника МРЕМ Лагутіна О.А. (протокол судового засідання від 17.03.2009 р.), при обстежені ТП-550 було виявлене пошкодження одного запобіжника, яке за технологічними нормами постачання не могло привести до повного відключення від енергопостачання магазину, що знаходиться у будинку № 39 по пр.Ленінградському у м.Маріуполі.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Положеннями статті 36 цього ж кодексу передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивачем, крім наданих до суду доказів, а саме: акту від 28.07.2008 р., листів-повідомлень по відсутність електричної енергії від 05.08.2008 р., у підтвердження заявлених позовних вимог щодо відсутності постачання електричної енергії надано не було.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статей 174, 275 Господарського кодексу України, статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергіє, затверджених НКРЕЕ № 28 від 31.07.1996 р., керуючись статтями 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в задоволені позовних вимог Приватного підприємства «ВИАН» м.Маріуполь, заявлених до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі Приазовських електричних мереж м.Маріуполь, про стягнення штрафних санкцій за недопоставку електричної енергії у розмірі 45 900 грн.
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення,повний текст підписано 28.04.2009 р.
Суддя Приходько І.В.
Пом. с.: Давидовська Т.В.
Надруковано 3 прим.:
1 прим. - позивачу;
1 прим. - відповідачу;
1 прим. - у справу.