ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 14/74
25.12.08
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу
№ 14/74
за позовом
Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит" в особі філії «Кримське регіональне управління»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис»;
Дочірнього підприємства «Будівельно-виробниче підприємство «Пілон»
про
визнання договору дійсним та
стягнення 13657543,44 грн.
за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис»
до
Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Кримське регіональне управління»;
Дочірнього підприємства «Будівельно-виробниче підприємство «Пілон»
про
визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»
- Рублевський А.В.
від ТОВ «Базис»
- Табачна В.Л., Дробязко М.М.
від ДП «БВП «Пілон»
- не з'явились
В липні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Кримське регіональне управління»(надалі -Банк) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис»(надалі - Товариство) про стягнення 9742248,31 грн. заборгованості за кредитним договором № 09-01-06 від 19.09.2006 р., укладеним між Банком та Дочірнім підприємством «Будівельно-виробниче підприємство «Пілон»(надалі - Підприємство), посилаючись на договір поруки № 4 від 19.09.2006 р., який укладений між Банком (кредитор), Підприємством (позичальник) та Товариством (поручитель).
В обґрунтування пред'явлених вимог Банк посилається на те, що відповідно до договору поруки № 4 від 19.09.2006 р. Товариство виступає поручителем перед позивачем за своєчасне та повне виконання Підприємством кредитного договору № 09-01-06 від 19.08.2006 р. Оскільки Підприємство належним чином не виконало кредитний договір, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в оспорюваній сумі, Банк просить стягнути з Товариства, як поручителя, 9742248,31 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2008 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Товариством в порядку ст. 60 ГПК України подано зустрічний позов до Банку про визнання недійсним договору поруки № 4 від 19.09.2006 р., укладений між Банком, Підприємством та Товариством.
В обґрунтування вимог за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір поруки № 4 від 19.09.2006 р. зі сторони Товариства підписано неуповноваженою особою, а подальшого схвалення оспорюваного договору зі сторони Товариства не відбулось.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2008 р. прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 р. змінено ухвалу господарського суду міста Києва від 27.08.2008 р. -доповнено резолютивну частину ухвали: вжито заходів до забезпечення позову, а саме накладено арешт в розмірі 9742248,31 грн. та 25618 грн. на розрахунковий рахунок Товариства, а у випадку відсутності грошових коштів на зазначеному рахунку, на будь-який рахунок виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження, а у випадку їх відсутності на майно Товариства, виявлене державним виконавцем під час виконавчого провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2008 р. розгляд справи призначено у судовому засіданні, в порядку ст. 27 ГПК України залучено Підприємство до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, зобов'язано учасників судового процесу виконати певні дії.
Відповідно до поданих 03.12.2008 р. письмових пояснень Товариство стверджує, що оспорюваний договір поруки № 4 від 19.09.2006 р. укладений від імені Товариства неуповноваженою особою, а також не скріплений печаткою Товариства. Тому, цей договір поруки не є вільним волевиявленням Товариства, не спрямований на реальне настання правових наслідків та не відповідає вимогам ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. розгляд справи відкладено, зобов'язано учасників судового процесу виконати певні дії.
В судовому засіданні 10.12.2008 р. Банком в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач за первісним позовом просить: визнати дійсним договір поруки №4 від 19.09.2006 р., укладений Банком, Підприємством та Товариством; стягнути з Товариства на користь Банку 13657543,44 грн. заборгованості за кредитним договором.
В судовому засіданні 10.12.2008 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва.
Відповідно до поданих 19.12.2008 р. додаткових письмових пояснень Товариство стверджує, що договір поруки № 4 від 19.09.2006 р. суперечить нормам цивільного законодавства, оскільки укладений та підписаний зі сторони Товариства неуповноваженою особою. Тому, договір не тягне ніяких правових наслідків та підлягає визнанню недійсним. При цьому, як посилається Товариство, доводи Банку про наступне схвалення договору поруки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки жодних належних доказів такого схвалення Банком не надано.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2008 р. в порядку ст. 24 ГПК України Підприємство залучено до участі в справі в якості відповідача за первісним та зустрічним позовами, розгляд справи відкладено.
В судовому засіданні 25.12.2008 р. представник Банку просить задовольнити позовні вимоги за первісним позовом та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник Товариства наполягає на задоволенні зустрічного позову та просить відмовити у задоволенні первісного позову. Представник Підприємства в судове засідання не з'явився.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
В порядку ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін в судовому засіданні 25.12.2008 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2006 р. між Банком та Підприємством (позичальник) укладено кредитний договір № 09-01-06 (надалі -Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 8000000 грн. зі сплатою 18 % річних.
В свою чергу, 19.09.2006 р. між Банком (кредитор), Підприємством (позичальник) та Товариством (поручитель) з посиланням на ст. ст. 553-559 ЦК України укладено договір поруки № 4 (надалі -Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником (Підприємством) зобов'язань за Кредитним договором.
Як посилається Банк, Підприємство систематично не вносить щомісячні платежі, не сплачує проценти за користування кредитом та комісійну винагороду. У зв'язку з цим, станом на 01.08.2008 р. за боржником обраховується заборгованість: 8000000 грн. кредиту; 104000 грн. комісійної винагороди; 1604006 грн. відсотків за користування кредитними коштами; 34241,97 грн. пені. В подальшому, станом на 01.11.2008 р. за боржником обраховується заборгованість на загальну суму 13657543,44 грн.: 8000000 грн. кредиту; 112000 грн. комісійної винагороди; 1494986,30 грн. відсотків; 50557,14 грн. пені; 4000000 грн. штрафу.
Листом від 09.10.2007 р. Підприємство повідомило Банк про неможливість виконати умови Кредитного договору, а також про прийняття рішення щодо проведення погашення заборгованості згідно Кредитного договору за рахунок жилих домоволодінь, розташованих за адресою: м. Ялта, пгт. Паркове, вул. Центральна, буд. 16, заставною вартістю 11800000 грн. у повному обсязі, тобто безпосередньо кредит та нараховані відсотки.
У зв'язку з цим, Банк звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості за Кредитними договором.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2008 р. у справі №18/72 стягнуто з Підприємства на користь Банку 8000000 грн. заборгованості за кредит, 1702366,99 грн. заборгованості за відсотками по користуванню кредитом, 37466,31 грн. пені, 112000 грн. комісійної винагороди, 25500 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 р. у справі № 18/72 рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2008 р. залишено без змін.
В обґрунтування вимог за зустрічним позовом Товариство посилається на те, що оспорюваний Договір поруки укладений та підписаний від імені Товариства неуповноваженою особою, а також не скріплений печаткою Товариства. Особи, які мали повноваження підписувати договори від імені Товариства, не підписували Договір поруки. При цьому, подальшого схвалення оспорюваного договору зі сторони Товариства не відбулось.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
В силу положень ст. 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
В силу ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний Договір поруки від імені та зі сторони Товариства (поручителя) Договір поруки підписано Кунгурцевою В.Г. з посиланням на статут Товариства, а також на те, що вона є директором Товариства.
При цьому, вчинений від імені Товариства підпис на Договорі поруки не скріплений печаткою Товариства.
Відповідно до пункту 5.2 статуту Товариства до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, обрання та відкликання виконавчого органу Товариства.
Згідно пункту 5.3 статуту Товариства його виконавчим органом є директор, який вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, які входять у виключну компетенцію зборів учасників. Директор діє від імені Товариства без доручення.
Відповідно до протоколу № 4 від 10.07.2002 р. загальних зборів учасників Товариства вирішено переобрати директором Товариства Лісовського С.А.
Згідно довідки ЄДРПОУ № 11820/04 керівником Товариства є Лісовський С.А.
Таким чином, станом на момент укладення Договору поруки виконавчим органом, який уповноважений вирішувати всі питання діяльності Товариства, крім тих, які входять у виключну компетенцію зборів учасників, а також діяти від імені Товариства без доручення, був саме Лісовський С.А. (директор).
За таких обставин, Договір поруки від імені та зі сторони Товариства підписано та укладено неуповноваженою особою.
Не скріплено Договір поруки і печаткою Товариства.
Посилання Банку, як на підставу заперечень щодо укладення Договору поруки неуповноваженою особою, на те, що Кунгурцева В.Г. є учасником Товариства, не приймається судом до уваги, оскільки в силу статуту Товариства його виконавчим органом є саме директор.
Крім цього, згідно ч. 2 ст. 92 ЦК України юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників лише у випадках, встановлених законом.
Наявність такого випадку щодо оспорюваного Договору поруки Банком не наведено та жодним чином не обґрунтовано.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Вищий господарський суд України у пункті 9.2 Роз'яснень від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»зазначив, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
В процесі розгляду справи Банком в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних доказів, які б свідчили про наступне схвалення Товариством Договору поруки.
Посилання Банку, як на підставу тверджень про наступне схвалення Договору поруки, на протокол зборів учасників № 20 від 10.07.2006 р., лист Товариства № 12/09-І від 12.09.2006 р., відомості по рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті», не приймаються судом до уваги.
Вказані документи не свідчать про визнання Товариством боргу або іншого обов'язку за Договором поруки. У вищезазначених документах взагалі відсутні будь-які посилання на Договір поруки.
Крім цього, наданий Банком складений та підписаний до укладення Договору поруки лист Товариства № 12/09-І від 12.09.2006 р. підписано директором Товариства Лісовським С.А.
Матеріали справи свідчать про те, що схвалення Договору поруки зі сторони Товариства не відбулось.
За таких обставин, оспорюваний Договір поруки підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Банком в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не спростовані обставини, на які посилається Товариство в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
Крім того, в даному випадку вимоги Банку про визнання Договору дійсним, які заявлені ним відповідно до заяви про зміну позовних вимог, не відповідають встановленим ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів.
Слід зазначити, що правочин може бути визнаний судом дійсним у випадках, передбачених ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 2 ст. 224, ч. 2 ст. 226 ЦК України, які наразі не стосуються спірних правовідносин.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову з підстав законності та обґрунтованості пред'явлених вимог.
В свою чергу, позовні вимоги за первісним позовом, які ґрунтуються на незаконному Договорі поруки, який визнається судом недійсним, є неправомірними та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача за первісним позовом (Банк).
В силу ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити.
3. Визнати недійсним договір поруки № 4 від 19.09.2006 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Кримське регіональне управління», Товариством з обмеженою відповідальністю «Базис»та Дочірнім підприємством «Будівельно-виробниче підприємство «Пілон».
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис»(04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, код ЄДРПОУ 30525091) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 р. у справі № 14/74.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
М.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 26.01.2009 р.