ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 12/1
14.04.09
За позовом Приватного підприємства «Пронет»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбат Престиж-Україна»
Про стягнення 351 063,89 грн.
Суддя Л. В. Прокопенко
Представники:
Від позивача Деркач О. Д. -предст. ( дов. б/н від 24.07.2006 р.)
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбат Престиж-Україна»про стягнення 229 697,83 грн., в тому числі 202 628,70грн. основного боргу, 9 323,27 грн. збитків від інфляції, 2 062,68 грн. 3% річних та 15 683,18 грн. пені, мотивуючи свої позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 23-01/2008 від 31.01.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 30.01.2009 р. просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних.
29.01.2009 року позивачем було подано позовну заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 351 063,89 грн., в тому числі 202 628,70 грн. основного боргу, 21 278,36 грн. збитків від інфляції, 5 143,74 грн. 3% річних, 15 683,18 грн. пені та 106 329,91 грн. збитків.
Відповідач у відзиві на позовну заяву про збільшення позовних вимог від 16.02.2009 р. просить суд відмовити у збільшенні позовних вимог в розмірі 106 329,91грн., посилаючись на обґрунтування, викладені у зазначеному відзиві.
14.04.2009 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце і час судового засідання був належним чином повідомлений ухвалою суду від 06.03.2009 р.
В судовому засіданні 14.04.2009 р. оголошено повний текст рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -
31 січня 2008 року між ПП «Пронет»та ТОВ «Арбат Престиж-Україна»було укладено договір № 23-01/2008, за умовами якого позивач зобов'язувався забезпечити відповідачеві право користування ліцензійним програмним забезпеченням виробництва компанії Microsoft Ireland Operations Ltd, оформити між відповідачем та компанією Microsoft Ireland Operations Ltd. Угоду за програмою Open Value, а також організувати відповідачеві доступ до закритої частини інтернет-ресурсу компанії Microsoft для цілей, передбачених Договором № 23-01/2008 від 31 січня 2008 року.
Відповідач за умовами вказаного Договору зобов'язувався сплатити ціну договору, яка на момент його підписання згідно п. 3.2. Договору № 23-01/2008 від 31 січня 2008 року з урахуванням ПДВ складала 326 972,40грн, відповідно до умов Договору, а саме згідно положень пунктів 4.2.1. та 4.2.2. Договору. Відповідно до умов Договору оплата мала бути проведена в наступні строки: 50 відсотків від вказаної ціни Договору, що складало 163 486,20 грн. -протягом трьох банківських днів від дати підписання Договору № 23-01/2008 від 31 січня 2008 року (п. 4.2.1. Договору), а решта 50 відсотків від вказаної ціни Договору, що складало 163 486,20 грн. -протягом п'яти банківських днів від дати підписання Акту приймання передачі (п. 4.2.2. Договору).
04.02.2008 року відповідачем було сплачено попередню оплату в розмірі та в строки, передбачені Договором № 23-01/2008 в редакції 31 січня 2008 року.
06.03.2008 року відповідачем було підписано акт приймання-передачі програмного забезпечення № 1 за Договором № 23-01/2008 від 31.01.2008 р., згідно якого відповідач засвідчив отримання належного виконання за Договором № 23-01/2008 від 31.01.2008 р. та відсутність претензій до позивача.
07.03.2008 р. сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р., згідно якої відповідачеві додатково постачалася ліцензія на право користування програмним забезпеченням, що збільшувало ціну Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р. на суму додаткового постачання -78 285 грн., тим самим ціна Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р. з урахуванням вказаних змін визначалася сторонами в сумі 405 257,40 грн.
18.03.2008 р. відповідачем було сплачено 50% вартості додаткового постачання, передбаченого Додатковою угодою № 1 до Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р.
15.04.2008 р. відповідачем було підписано акт приймання-передачі програмного забезпечення № 2 згідно Додаткової угоди № 1 від 07.03.2008 р. до Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р., згідно якого відповідач засвідчив отримання належного виконання за Додатковою угодою № 1 від 07.03.2008 р. до Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р. та відсутність претензій до позивача.
Остаточний розрахунок в порядку та строки, передбачені п. 4.2.2. Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р. з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1 від 07.03.2008 р., відповідач не провів, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона господарських зобов'язань повинна вжити усіх заходів, необхідних для виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, а порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених чинним законодавством або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права якого порушено. Під збитками розуміються в тому числі і не одержані управленою стороною доходи, які вона б отримала у разі належного виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України до збитків відносять упущену вигоду, а саме доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до п. 7.2.1. Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р. відповідач зобов'язаний провести оплату відповідно до умов даного Договору.
Відповідно до п. 4.2.2. Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р. 50 відсотків від вартості програмного забезпечення підлягають оплаті протягом п'яти банківських днів від дати підписання Акту приймання-передачі програмного забезпечення.
Акт приймання-передачі програмного забезпечення № 1 підписано відповідачем 06.03.2008 р. Таким чином, заборгованість по оплаті прийнятого виконання за вказаним Актом в сумі 163 486,20 грн. виникла у відповідача 17.03.2008 р.
Акт приймання-передачі програмного забезпечення № 2 підписано відповідачем 15.04.2008 року. Таким чином, заборгованість по оплаті прийнятого виконання за вказаним Актом в сумі 39 142,50 грн. виникла у відповідача 23.04.2008 р., додавшись до вже існуючої заборгованості за Актом приймання-передачі програмного забезпечення № 1. Таким чином, на 23.04.2008 р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 202 628,70грн.
Відповідно до п. 6.2. Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р. при за порушення умов оплати згідно розділу 4 вказаного Договору відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування пені, від загальної суми своєчасно не виконаних зобов'язань, за кожен день прострочення. Відповідно до п. 6.3. Договору № 23-01/2008 від 31.01.2008 р. сплата штрафних санкцій не звільняє сторону від належного виконання своїх зобов'язань за Договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Доводи, мотиви та заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та у відзиві на збільшення розміру позовних вимог, не можуть бути враховані з наступних підстав. У вказаних відзивах відповідач не заперечує проти наявності у нього перед позивачем заборгованості за Договором № 23-01/2008 від 31.01.2008 р. та не оспорює суму боргу, що фактично свідчить про визнання відповідачем як факту наявності боргу, так і його розміру. Заперечення відповідача стосуються позовних вимог у справі щодо 3% річних, нарахованих позивачем на суму основного боргу, та збитків, заявлених до стягнення у позовній заяві про збільшення позовних вимог у справі.
Відповідач стверджує, що 3% річних, нараховані відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, є штрафними санкціями, а оскільки позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції (пеню), нараховані за максимальним розміром, передбаченим ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96-ВР від 22.11.1996р., додаткове нарахування позивачем на суму боргу штрафних санкцій у розмірі 3% річних є порушенням вимог ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Таке обґрунтування відповідача не відповідає положенням чинного законодавства України, оскільки відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. проценти визначаються як плата за використання коштів або майна. Таким чином 3% річних, що нараховуються на суму заборгованості, є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені відповідачем позивачеві, а не штрафними санкціями.
Отже, штрафні санкції (пеня) та 3% річних мають різну правову природу і їх нарахування на суму заборгованості здійснюється незалежно одне від одного. Чинне законодавство України не передбачає обмеження їх спільного нарахування.
У відзиві на збільшення позовних вимог доводи і обґрунтування відповідача не стосуються позовних вимог у справі, оскільки позивачем не заявлено ні збільшення розміру основної заборгованості за договором, ні збільшення ціни договору в односторонньому порядку, ні збільшення в односторонньому порядку предмету договору, як це стверджує відповідач. У позовній заяві про збільшення позовних вимог позивачем на підставі ст. ч.3 ст. 22 ГПК України заявлені до стягнення сума збитків від інфляції та 3% річних, нарахованих на суму боргу в період від дати складання позовної заяви у справі (25.07.2008 р.) до дати складання позовної заяви про збільшення позовних вимог у справі (26.01.2009 р.), а також збитки.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у випадку задоволення позову підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, ст. 629 ЦК України, ст. ст. 193, 224, 225 ГК України, ст. ст. 22, 33, 43, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Арбат Престиж -Україна»(01133, м. Київ, бул. Лихачова, 1/27 ЄДРПОУ 34614352, п/р 26008005930001 в філії КБ «Надра»КРУ, МФО 320564), або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь приватного підприємства «Пронет»(01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6 ЄДРПОУ 21680973, п/р 260063013564 в АБ „Національні інвестиції ” в м. Київ, МФО 300498) : 202 628,70 грн. основного боргу, 15 683,18 грн. пені, 21 278,36 грн. інфляційних, 5 143,74 грн. 3% річних, 106 329,91грн. збитків, 3 510,64 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л. В. Прокопенко