01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.04.2009 № 45/85
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Алданової С.О.
Калатай Н.Ф.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Мандригель Р.С. - представник за дов. № 23/10 від 03.04.2009; Рябова Г.В. - представник за дов. № 176/10 від 26.12.2008;
від відповідача 1 -Філіповська Т.М. - представник за дов. № 9205 від 08.09.2008;
від відповідача 2 -Пристрома Є.В. - представник за дов. № 05-04/5-28 від 06.01.2009;
від відповідача 3 -Западня І.В. - представник за дов. № 18-22/43 від 09.01.2009;
від третьої особи - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2008
у справі № 45/85 (суддя Балац С.В.)
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до 1. Головне управління юстиції у м. Києві 2. Головного управління Державного казначейства України в місті Києві
3. Державного казначейства України
третя особа позивача
третя особа відповідача Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби
про стягнення 4376497,06 грн.
Суть рішення і апеляційних скарг:
Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - позивач) у лютому 2008 року звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського управління юстиції про стягнення з останнього на користь Дочірньої компанії „Газ України” збитків в розмірі 4 376 497,06 грн., а також просила покласти на цього відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позов обґрунтовано ст. 56 Конституції України та ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”. Так, заявлені збитки, заподіяні державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження, на думку позивача, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”, оскільки державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції було порушено та незаконно змінено порядок виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2004 по справі № 35/464 та було безпідставно стягнуто з рахунків позивача - державного підприємства грошові кошти в сумі 4 376 497,06 грн.
Зокрема, позивач в обґрунтування своїх позивних вимог зазначав, що працівником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби, який входить до складу Київського міського управління юстиції, заподіяні ДК “Газ України” збитки, які є прямим наслідком винних дій державного виконавця Губяка С.В., а тому повинні бути відшкодовані Київським міським управлінням юстиції, яке є юридичною особою, в повному обсязі.
Представник позивача 07.04.2008 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про заміну первісного відповідача Київського міського управління юстиції на належного відповідача по справі Головне управління юстиції у місті Києві, в зв'язку з тим, що наказом Міністерства юстиції України № 21/5 від 25.01.2007 “Про реформування органів юстиції” було ліквідоване Київське міське управління юстиції та утворено на базі Київського міського управління юстиції Головне управління юстиції у місті Києві.
Ухвалою господарського суду міста Києва 07.04.2008 було замінено первісного відповідача по справі Київське міське управління юстиції на Головне управління юстиції у місті Києві (далі відповідач 1), як належного відповідача по справі.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2008 позов задоволено частково, стягнуто з головного управління юстиції у місті Києві 3 400 588,71 грн. безпідставно набутих коштів, 19813,79 грн. витрат по сплаті державного мита та 91,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2008 у справі №45/85 в частині незадоволення суми заподіяних збитків у розмірі 973918,35 грн., стягнувши їх з відповідача 1 повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 Дочірній компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” було відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у справі №45/85 було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач 1 також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2008 №45/85 скасувати повністю та направити справу на новий розгляд.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 Головному управлінню юстиції у місті Києві було відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу позивача у справі №45/85 було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі у якості іншого відповідача Головне управління Державного казначейства України в місті Києві (далі - відповідач2), у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби.
Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі п.п. 1, 2, 3 ст.77 ГПК України, зокрема, в зв'язку з неподанням витребуваних доказів. В судовому засіданні 21.10.2008 Київського апеляційного господарського суду учасники судового процесу звернулися до суду з клопотанням про продовження розгляду апеляційної скарги по справі № 45/85, яке було задоволено судом, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду апеляційних скарг у даній справі.
Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 05.02.2009 зобов'язав на підставі ст. 38 ГПК України Генеральну прокуратуру України надати відомості щодо знаходження (надходження) на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України грошових коштів, які були визнані речовими доказами у справі № 49-1698 у розмірі 6 317 514,06 грн. та 631 751,41 грн. відповідними постановами від 05.09.2005 та 06.09.2005 № 49-1698.
Станом на день прийняття даної постанови, витребувані відомості надійшли.
В судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 17.02.2009 представник відповідача 2 надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що згідно виписки з суб.рахунку № 37317001003985 за 05.07.2006, Головним управлінням юстиції у місті Києві було проведено перерахування грошових коштів у розмірі 10 313 825,62 грн., стягнутих з ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” за наказом господарського суду міста Києва від 14.07.2005 у справі № 35/464, на користь ПП “Івенто-2005. Крім того, в даному поясненні відповідач 2 зазначив, що сума грошових коштів у розмірі 3 402 578,71 грн., (що входить до ціни позову по даній справі), яка була надмірно стягнута з ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, також була перерахована Головним управлінням юстиції у місті Києві на користь ПП “Івенто-2005”.
В судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 17.02.2009 представник відповідача 1 надав суду додаток від 05.02.2009 (том 2, аркуш справи 106) до розрахунку стягнутих з ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” грошових коштів (згідно наказу господарського суду міста Києва № 35/464 від 14.07.2005), в якому зазначив, що загальна сума грошових коштів, які надійшли на рахунок Київського міського управління юстиціїї 29.08.2005 та 01.09.2005, складає 10 313 825,62 грн., і при огляді книги обліку депозитних сум за 2006 рік та виписок з рахунку Державної виконавчої служби міста Києва було встановлено, що 05.07.2006 грошові кошти в сумі 10 313 825, 62 грн. перераховано з рахунку Державної виконавчої служби міста Києва платіжними дорученнями №№ 672,673 від 05.07.2006 на користь ПП “Івенто-2005”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України провадження у справі № 45/85 було зупинено до закінчення проведення Генеральною прокуратурою України відповідної перевірки відповідно до ст.97 КПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 на підставі п. 3 ст. 79 ГПК України поновлено апеляційне провадження у даній справі, в зв'язку з надходженням від Генеральної прокуратури України листа № 1/1/2-36336-08, в якому остання зазначала, що на даний час вже перевіряється інформація щодо надходження коштів, які визначені речовими доказами 05.09.2005 та 06.09.2005 у кримінальній справі № 49-1698, на депозитний рахунок Генеральної прокуратури України.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/10 від 30.03.2009 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 45/85 колегії суддів у складі Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів Алданова С.О., Калатай Н.Ф.
На підставі ст. 4-6 ГПК України та Закону України „Про судоустрій України” розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку новим складом суду, який прийняв дану постанову.
31.03.2009 в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду оголошувалась перерва до 07.04.2009 на підставі ст. 77 ГПК України.
07.04.2009 в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду третя особа надала пояснення за № 824-032-09-25 від 07.04.2009, в якому зазначила, що розпорядником державних коштів є Державне казначейство України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 на підставі ч. 1 ст. 24 ГПК України було залучено до участі у справі у якості іншого відповідача Державне казначейство України (далі - відповідач 3).
27.04.2009 до Київського апеляційного господарського суду надійшов лист прокуратури міста Києва № 05/3-4045-06 від 21.04.2009, в якому остання інформувала суд, що 06.12.2006 було порушено кримінальну справу № 50-4502 за фактом підроблення та використання за відомо підроблених документів, а саме наказів господарського суду Львівської області від 15.06.2006 №№ 4/59-22/7 та постанов про відкриття виконавчих проваджень ВПВР ДДВС МЮУ №№ 328/6, 327/6 від 03.07.2006, тобто за ознаками складу злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України.
В судовому засіданні 28.04.2009 від представника відповідача 1 надійшло усне клопотання про залучення до справи у якості іншого відповідача ПП “Івенто -2005”, в задоволенні якого було відмовлено судом, оскільки за результатами перегляду рішення в апеляційній інстанції Київський апеляційний господарський суд не встановив наявності достатніх підстав для такого залучення в розумінні ч. 1 ст. 24 ГПК України, виходячи з заявлених позивачем предмету та підстав позову - відшкодування шкоди, завданої державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження (тоді як ПП “Івенто -2005” не є відповідним органом, уповноваженим державою, відповідати за дії посадових осіб державних органів).
Представник третьої особи в судове засідання 28.04.2009 не з'явився, проте був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 07.04.2009 та реєстром відправленої кореспонденції (знаходиться в матеріалах справи). Крім того, матеріали справи містять розписку повідомлення про відкладення розгляду справи на 28.04.2009, в якій представник третьої особи власноруч поставив підпис про повідомлення про час і місце судового засідання.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, Київський апеляційний господарський суд, -
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2004 по справі № 35/464 з Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” було стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтогазенерго” 7 628 611,04 грн. основного боргу, 2 107 911,08 грн. штрафних санкцій, 1700,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 111,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вказаного рішення було видано наказ від 14.07.2005 та розпочато виконавче провадження.
Як вбачається з наданих матеріалів виконавчого провадження (додаток 1 до матеріалів справи №45/85), загальна сума списаних з рахунків ДК “Газ України” грошових коштів в рахунок погашення заборгованості згідно наказу господарського суду міста Києва від 14.07.2005 становить 14 115 680,59 грн., а саме: згідно виписки з суб. рахунку № 37313008000093 за 23.08.2005 Головного управління юстиції у місті Києві проведено стягнення боргу за наказом господарського суду міста Києва від 14.07.2005 у справі № 35/464 з рахунку боржника - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”; платіжна вимога № 1760/3-3 (меморіальний ордер № 2) від 22.08.2005 - 138 545,15 грн. (часткова оплата); платіжна вимога № 1760/6-2 (меморіальний ордер № 3) від 22.08.2005 - 3 663 309,82 грн. (часткова оплата); згідно виписки з суб. рахунку № 37313008000093 за 01.09.2005 Головного управління юстиції у місті Києві проведено стягнення боргу за наказом господарського суду міста Києва від 14.07.2005 у справі № 35/464 з рахунку боржника - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”; платіжна вимога № 1760/6-3 (меморіальний ордер № 14) від 29.08.2005 - 238 645,45 грн. (часткова оплата); платіжна вимога № 1760/6-10 (меморіальний ордер № 14) від 29.08.2005 - 567 498,27 грн. (часткова оплата); платіжна вимога № 1760/6-2 від 29.08.2005 - 6 317 514,06 грн. (часткова оплата); згідно виписки з суб. рахунку № 37313008000093 за 29.09.2005 Головного управління юстиції у місті Києві проведено стягнення боргу за наказом господарського суду міста Києва від 14.07.2005 у справі №35/464 з рахунку боржника - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”; платіжна вимога № 1740/6-14 від 29.08.2005 - 95 592,11 грн.
Таким чином, державним виконавцем на виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.07.2005 було списано з рахунків ДК “Газ України” 14 115 680,59 грн. в рахунок погашення заборгованості, а не 9 736 522,12 грн., як слід було за вказаним наказом.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Проте, по виконанню наказу № 35/464 від 14.07.2005 державний виконавець допустив неправомірне зайве списання коштів з позивача, чим завдав йому шкоди.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 23.08.2005 з арештованих рахунків Дочірньої компанії “Газ України “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на депозитний рахунок підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції надійшли кошти в сумі 3 663 309, 82 грн.
25.08.2005 державним виконавцем Губяк С.В. на підставі статті 46 Закону України “Про виконавче провадження” було винесено постанову про стягнення з Дочірньої компанії “Газ України “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” виконавчого збору в розмірі 380 185, 50 грн.
Платіжним дорученням № 308 від 25.08.2005 кошти в сумі 3 421 669, 47 грн. було перераховано стягувачу - ТОВ “Нафтогазенерго”.
Інших перерахувань з отриманих 23.08.2005 коштів відповідач 1 не здійснював.
Платіжним дорученням № 309 від 25.08.2005 кошти в сумі 380 185, 50 грн. перераховано в рахунок часткового погашення виконавчого збору.
01.09.2005 з арештованих рахунків ДК “Газ України “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на депозитний рахунок підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції надійшли кошти в сумі 10 218 233, 51 грн., що перевищувало суму стягнення за наказом.
02.09.2005 державним виконавцем Губяк С.В. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 631 751,41 грн.
Як вбачається з платіжного доручення № 332 від 02.09.2005 кошти в сумі 631 751,41 грн. підлягали перерахуванню в рахунок погашення виконавчого збору.
Згідно платіжного доручення № 333 від 02.09.2005 кошти в сумі 6 317 514,06 грн. підлягали перерахуванню стягувачу - ТОВ “Нафтогазенерго”.
За розпорядженням відповідача 1 платіжним дорученням № 334 від 02.09.2005 кошти в сумі 3 268 968,04 грн. підлягали перерахуванню (поверненню) - ДК “Газ України “ НАК “Нафтогаз України, як надлишково стягнуті.
Вказані платіжні доручення №№ 332, 333, 334 відповідачем 2 виконані не були.
Начальником підрозділу примусового виконання рішень Селівановим В.М. на адресу Управління державного казначейства м. Києва було направлено лист від 05.09.2005 стосовно повідомлення причин невиконання платіжних доручень від 02.09.2005 за №№ 332, 333, 334.
Згідно відповіді Заступника голови державного казначейства України - начальника управління державного казначейства у місті Києві Копитова С.М. від 06.09.2005 за №14-19/4988 (додаток № 1, аркуш справи 173) вбачається, що відповідно до листа Генеральної прокуратури України від 05.09.2005 № 04-03-3248-05 порушено кримінальну справу № 49-1698, по якій грошові кошти в сумі 631 751,41 грн. та в сумі 6 317 514,06 грн. визнані речовими доказами.
Так, згідно постанови Старшого прокурора Управління Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Вольниченко К.І. про приєднання до кримінальної справи речових доказів від 05.09.2005 № 49-1698, визнано речовими доказами у кримінальній справі грошові кошти у сумі 6 317 514, 06 грн., які станом на 05.09.2005 перебували на рахунку Київського міського управління юстиції № 37313008000093 в УДК м. Києва МФО 820019, і підлягали зберіганню на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України № 37319012003265 в ОПЕРу Державного казначейства України.
Крім того, постановою Старшого прокурора Управління Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Вольниченко К.І. про приєднання до кримінальної справи речових доказів від 06.09.2005 № 49-1698, визнано речовими доказами у кримінальній справі грошові кошти у сумі 631 751, 41 грн., які станом на 06.09.2005 перебували на рахунку Київського міського управління юстиції № 37313008000093 в УДК м. Києва МФО 820019, і підлягали зберіганню на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України № 37319012003265 в ОПЕРу Державного казначейства України.
Отже, як зазначали представники відповідачів 1, 2 у судових засіданнях, повернення надлишково стягнутих коштів не відбулося через прийняття Генеральною прокуратурою України вищевказаних постанов від 05.09.2005 та від 06.09.2005 (додаток № 1 до справи 45/85, аркуші 191-194).
Проте, 26.02.2009 Генеральна прокуратура України відповідно до запиту Київського апеляційного господарського суду надала інформацію, в якій зазначила, що на депозитний рахунок Генеральної прокуратури України № 37319012003265, відкритий у Державному казначействі України, суми у розмірі 6 317 514,06 грн. та 631 751,41 грн. протягом 2005-2008 років не перераховувались. Таким чином, відповідач 2 фактично не повернув позивачу частину надлишково стягнутих відповідачем 1 коштів, не виконавши платіжні доручення останнього, пославшись на постанови Генеральної прокуратури України, які також залишились без виконання.
Тоді як 16.09.2005 начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції Селівановим В.М, зважаючи на те, що грошові кошти в сумі 3 268 968,04 грн., що підлягали перерахуванню - ДК “Газ України “ НАК “Нафтогаз України, як надлишково стягнуті не були визнані речовими доказами, були винесені постанови щодо перерахування коштів у сумі 3 028 104,14 грн. на користь ТОВ “Нафтогазенерго” та кошти в сумі 336 456, 01 грн., як виконавчий збір, й одночасно внесено зміни в постанову державного виконавця від 02.09.2005 про стягнення виконавчого збору з боржника в розмірі 631 751,41 грн., змінивши вислів “виконавчий збір в розмірі 631 754,41 грн.” на “виконавчий збір в розмірі 336 456,01 грн.". Докази виконання вказаних постанов відсутні.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно письмового пояснення відповідача 2 за № 05-04/129-1132 щодо руху коштів на суб-рахунках Головного управління юстиції у м. Києві (Київського міського управління юстиції у м. Києві) в рамках виконавчого провадження, відкритого на виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.07.2005 у справі № 35/464 на депозитний рахунок Генеральної прокуратури України у Державному казначействі України вказані кошти не перераховувались, як і не перераховувались до Державного бюджету України. Викладене також підтверджується матеріалами справи та не спростовується апеляційною скаргою відповідача 1.
До державного бюджету було перераховано лише 380 185,50 грн. виконавчого збору за постановою державного виконавця Губяк С.В. від 25.08.2005.
Інших виконавчих дій по виконанню вищезазначеного судового рішення суду, як свідчать матеріали справи та виконавче провадження (додаток № 1 до справи № 45/85) здійснено не було, оскільки постановою № 25-50-5213 Департаменту державної виконавчої служби від 03.10.2005 виконавче провадження було передано для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, а постановою старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування в особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Зубар І.І. було проведено виїмку у Департаменті виконавчого провадження Міністерства юстиції України оригіналів виконавчого провадження, що розпочате відділом державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції на підставі наказу господарського суду м. Києва № 35/464 від 14.07.2005. У подальшому, вказане виконавче провадження було приєднано як речовий доказ до кримінальної справи № 49-1698.
Як встановлено Київським апеляційний господарським судом, виходячи з повноважень, передбачених статтею 101 ГПК України, 27.06.2006 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Києва були подані заяви про примусове виконання наказів господарського суду Львівської області від 15.06.2006 № 4/59-22/7 про зобов'язання відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби міста Києва перерахувати на користь ПП “Івенто 2005” грошові кошти у розмірі 4956695,00грн., що знаходилися на депозиті відділу примусового виконання рішень виконання рішень Державної виконавчої служби міста Києва та були стягнуті із ДК “Газ України” на виконання наказу № 35/464 від 14.07.2005; від 15.06.2006 № 4/59-22/7 про зобов'язання відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби міста Києва перерахувати на користь ПП “Івенто 2005” грошові кошти у розмірі 5357130,62 грн., що знаходилися на депозиті відділу примусового виконання рішень виконання рішень Державної виконавчої служби міста Києва та були стягнуті з ДК “Газ України” на виконання наказу № 35/464 від 14.07.2005.
29.06.2006 Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС м. Києва Крайчинським С.С. були винесені постанови № 494/1 та 495/1 про відмову у прийнятті виконавчих проваджень.
04.07.2006 до відділу примусового виконання рішень ДВС м. Києва надійшли постанови № 327/6 та 328/6 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС міста Києва Іванченко О.В. про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання за вищевказаними наказами. Крім того, до відділу примусового виконання рішень ДВС м. Києва надійшли вимоги від 03.07.2006 за № № 25/10-327/6, 25/10-328/6 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС міста Києва Іванченко О.В. про зобов'язання відділ виконати вищевказані накази господарського суду Львівської області.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами 1 та 2, грошові кошти в сумі 10 313 825, 62 грн. були неправомірно перераховані відповідачем 2 з рахунку Державної виконавчої служби міста Києва платіжними дорученнями №№ 672, 673 від 05.07.2006 на користь ПП “Івенто-2005”. При цьому постанови Генеральної прокуратури України від 05.09.2005 № 49-1698 та від 06.09.2005 № 49-1698 не були скасовані, а фактично діяли.
Крім, того Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження відповідача 2, що арешт був знятий з коштів відповідно до п. 4.1 Наказу Державного казначейства України від 05.10.2001 № 175 “Про затвердження порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства” з огляду на наступне. Так, відповідно до п. 4.1 даного наказу виконання рішення про арешт коштів може бути здійснене протягом бюджетного року 9 до 31 грудня поточного року), невиконані суми рішень знімаються з обліку і повертаються органам, що їх видали, а кошти з аналітичного рахунку перераховуються на рахунок, з якого вони надійшли, тоді як відповідні кошти постановами Генеральної прокуратури України були визнані речовими доказами у кримінальній справі. Отже вищенаведений пункт Наказу не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Тому позов підлягає частковому задоволенню як до відповідача 1, так і до відповідача 2.
На даний час в провадженні СУ ГУ МВС України в місті Києві перебуває кримінальна справа № 50-4502 за фактом підроблення та використання за відомо підроблених документів, а саме наказів господарського суду Львівської області від 15.06.2006 №№ 4/59-22/7 та постанов про відкриття виконавчих проваджень ВПВР ДДВС МЮУ №№ 328/6, 327/6 від 03.07.2006, за ознаками складу злочинів, передбачених частиною 1 та частиною 3 статті 358 КК України.
За результатом перевірки рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 8 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Згідно статті 46 вищезазначеного Закону у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми. Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10 денний строк.
Також необхідно відзначити, що на даний час законодавством не передбачено та не врегульовано іншого порядку стягнення виконавчого збору, ніж за вищевказаним Законом.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до винесених постанов державного виконавця Губяк С.В з Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” було стягнуто 716 641,51 грн. виконавчого збору.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні 973 918,35 грн. було прийнято без врахування обставин справи, оскільки не повно з'ясовано обставини справи (не досліджено матеріали виконавчого провадження), оскільки за вищезазначених постанов з позивача було стягнуто лише 716 641,51 грн. виконавчого збору, а не 973 918,35 грн., як вказав суд першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” щодо скасування рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2008 у справі № 45/85 в частині відмови в стягненні 973 918,35 грн. підлягає частковому задоволенню, а позов в цій частині - задоволенню на суму 257 276,84 грн. (973 918,35 - 716 641,51 = 257 276,84 грн.).
Крім того, задовольняючи частково позов, суд першої інстанції стягнув 3 400 588,71грн. безпідставно набутих коштів, тоді як підставами позову, є стягнення шкоди заподіяної державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження. Позивач в позовній заяві посилався, зокрема на ст. 56 Конституції України та 1172 Цивільного кодексу України.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Таким чином, в даній справі заявлено позов про стягнення шкоди, а не безпідставно набутих коштів.
Отже, апеляційна скарга Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” підлягає лише частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача 1 також задовольняється судом апеляційної інстанції частково.
Так, відповідно до статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у випадках скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2006 заяву позивача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено, спірне рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2004 по даній справі було скасовано, Товариству з обмеженою відповідальністю “Нафтогазенерго” у позові відмовлено.
Проте, відповідно до ч. 6 ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження” лише у разі закриття виконавчого провадження у зв'язку з скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові. Докази закриття виконавчого провадження відсутні. Тому в цій частині в позові слід відмовити. Право на таке стягнення може бути реалізоване позивачем в загальному порядку після настання вищенаведених обставин.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення 716 641,51 грн., оскільки сума стягнутого виконавчого збору відповідно до ч. 6 ст. 46 Закону буде повернута останньому в загальному порядку.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України “Про державну виконавчу службу” шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною вважається будь-яку поведінка, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою розуміється втрата або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 ЦК України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
В свою чергу по статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що в діях державного службовця вбачаються необхідні умови.
Відповідачем 2 не було фактично виконано часткове повернення надлишково стягнутих коштів, а службова особа відповідача 2 (Заступник Голови Державного казначейства України - начальник Управління Державного казначейства у м. Києві Копитов С.М.) надала відповідачу 1 формальну відповідь (додаток 1 у справі № 45/85, аркуш справи 173), з посиланням на вищевказані постанови Генеральної прокуратури України, які також залишились в порушення чинного законодавства без виконання, що спричинило шкоду позивачу.
Суб'єктом завдання шкоди відповідно до вказаної статті є не будь-який працівник органу державної влади, органу влади АР Крим та органу місцевого самоврядування, а тільки їх посадова або службова особа. Легальне визначення посадової особи надається ст. 2 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Поняття “службова особа” міститься у Примітці 1 до статті 364 Кримінального кодексу України. Отже службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
Відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини посадової або службової особи.
Суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, є держава, Автономна республіка Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
В даному випадку відшкодування шкоди здійснюється за рахунок державного бюджету.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Головного управління юстиції у місті Києві підлягає частковому задоволенню стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно стягнув кошти саме з рахунку цієї юридичної особи.
Рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з огляду на те, що стягнення з відповідача 1 зазначених коштів не передбачено діючим законодавством.
При розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України (аналогічна позиція міститься в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”).
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 609 “Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ” рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну.
Згідно п. 5 “Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ” безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення, зокрема механізм проведення та відображення в обліку зазначених операцій визначає Державне Казначейство (тобто, відповідач 3).
Крім того, відповідно до п. 20 даного Порядку у разі, коли у виконавчому документі та/або платіжній вимозі, та/або ухвалі суду (постанові слідчого, державного виконавця) код економічної класифікації видатків бюджету не зазначено, орган державного казначейства надсилає запит до боржника щодо визначення коду, за яким здійснюватиметься безспірне списання.
Відповідно до п. 1 Положення “Про Державне Казначейство”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1232 - Державне казначейство є системою органів державної виконавчої влади і діє при Міністерстві фінансів України.
Відповідно до п. 1 Положення “Про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі” Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державного казначейства України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідальність, згідно до даної статті, несе саме держава, а не її органи або посадові особи чи службові особи. Останні здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави та в межах покладеної на них державної компетенції.
З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог також до відповідача 3, оскільки саме останній після інформування Міністерства фінансів України реалізовує виконання стягнення відповідних сум з державного бюджету України.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відсутність в Законі України “Про державний бюджет України на 2009 рік” видатків на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів виконавчої служби, інших органів державної влади, (затверджено тільки видатки на відшкодування шкоди, заподіяної органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду) не є підставою для відмови в позові позивачу. Тому в цій частині посилання відповідача 2 та відповідача 3 на відсутність правового регулювання спірних правовідносин не приймаються судом апеляційної інстанції, як безпідставні.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд відмовляє в клопотанні відповідача 3 про заміну неналежного відповідача з огляду на вищевказане та на те, що відповідач 3 в судовому засіданні 28.04.2009 не зазначив, саме на кого його слід замінити, та не обґрунтував, який саме інший орган держави відповідальний за подання суми до Міністерства фінансів України для стягнення її з Державного бюджету України.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Стаття 34 ГПК України зазначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, виходячи з повноважень, передбачених ст. 101, пунктом 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2008 у справі № 45/85 підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст. 104 ГПК України, оскільки таке порушення призвело до постановлення необґрунтованого рішення. А позов підлягає частковому задоволенню до всіх відповідачів. Хоча таке стягнення здійснюється з держави за рахунок Державного бюджету України.
Таким чином, судові витрати на підставі частин 1, 2 статті 49 ГПК України покладаються за розгляд справи в першій інстанції - на позивача та відповідача 1 пропорційно розміру задоволених вимог (судові витрати на відповідача 2 та відповідача 3 судом не покладаються), оскільки первинно саме через винні дії відповідача 1 виник даний спір.
За подання апеляційної скарги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” судові витрати на підставі частин 2, 4 статті 49 ГПК України відшкодовуються за рахунок відповідача 1 - пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки апеляційна скарга Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” подана на частину суми заподіяної шкоди 973 918,35 грн., то державне мито мало бути сплачене в сумі 4 869,59 грн. Разом з цим, судом апеляційної інстанції задоволено з цієї суми лише 257 276,84грн., тому 1286,38грн. державного мита підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача 1. Решта сплаченого державного мита покладається на позивача за подану ним апеляційну скаргу в частині її незадоволення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у місті Києві задовольнити частково.
2. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити частково.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2008 року скасувати і прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково до Головного управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державного казначейства України в місті Києві, Державного казначейства України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, рах. 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код 31301827) - 3 657 855,55 грн. шкоди.
В решті задоволення позовних вимог до усіх відповідачів відмовити.
Стягнути з Головного управління юстиції у місті Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2 Д, код 34691374), з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем на час виконання рішення суду) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, рах. 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код 31301827) 21 312,78грн. витрат на оплату державного мита та 98,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції.
4. В іншій частині апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення.
5. В іншій частині апеляційну скаргу Головного управління юстиції у місті Києв залишити без задоволення.
6. Стягнути з Головного управління юстиції у місті Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2 Д, код 34691374), з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем на час виконання рішення суду) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, рах. 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код 31301827) 1286,38 грн. державного мита за подання апеляційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
7. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 45/85 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Коротун О.М.
Судді Алданова С.О.
Калатай Н.Ф.