"05" травня 2009 р.
12:00
Справа № 1/301/08
м. Миколаїв
За позовом: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню
та газифікації “Миколаївгаз”.
/54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159/.
До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві
/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/
про: скасування податкових повідомлень -рішень від 27.12.2007р. № 00014639/0, № 00014739/0, № 00014839/0, № 00014939/0, № 00015039/0, № 00015139/0, № 00015239/0, № 00015339/0, № 00015439/0.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Сорогіна А.В.
Представники:
Від позивача: Чирков В.П., довіреність від 01.01.2009р.
Від відповідача: Чаричанський П.О., довіреність від 11.06.2008р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень: від 27.12.2007р. № 00014639/0, № 00014739/0, № 00014839/0, № 00014939/0, № 00015039/0, № 00015139/0, № 00015239/0, № 00015339/0, № 00015439/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, обґрунтовуючи свій позов тим, що відповідачем порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, у податкового органу відсутні повноваження з приводу зміни цільового призначення грошових коштів, перерахованих платником податків, податкове повідомлення-рішення за аналогічне порушення прийняте не одне, а декілька, що є порушенням Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.
Відповідач позов не визнає з тих підстав, що позивачем порушено вимоги пункту 5.3.1. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо строків погашення узгодженого податкового зобов'язання, що відповідно тягне за собою застосування штрафної санкції, передбаченої пунктом 17.1.7. статті 17 цього закону (т.1 а.с.47-49, 51-52). Пункт 7.7. статті 7 вищезазначеного закону передбачає погашення податкового боргу попередньо поточним зобов'язанням.
Розглянувши надані сторонами і витребувані судом докази, висновок експерта, заслухавши доводи представників сторін у судовому засіданні - суд
21.12. 2007 року відповідач здійснив невиїзні документальні перевірки дотримання позивачем своєчасності сплати та подання платіжних доручень до установ банків на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) , про що склав 9 актів перевірки (а.с.10-39).
За результатами перевірки позивачу направлено податкові повідомлення-рішення від 27.12.2007р. № 00014639/0, № 00014739/0, № 00014839/0, № 00014939/0, № 00015039/0, № 00015139/0, № 00015239/0, № 00015339/0, № 00015439/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, які позивач просить скасувати.
Оскільки відповідач проти позову заперечує, то відповідно до вимог пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України на нього покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо правомірності проведення перевірки, відповідності оспорюваних рішень вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного:
статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органам державної податкової служби надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Саме на підставі вказаної норми закону відповідачем правомірно здійснено перевірку позивача.
В своїх доводах позивач посилається на порушення відповідачем підпунктів 1.3. пункту 1, підпункту 2.1.1. -2.1.3., 2.1.5., 2.1.6., 2.2.3., 2.2.6., 2.2.11. пункту 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства: перевірка проведена вибірково, не вказаний період перевірки, без зазначення методу перевірки та всієї необхідної інформації.
Суд вважає доводи позивача такими, що не заслуговують на увагу виходячи з того, що відповідно приписів підпункту 1.3. пункту 1 та підпунктів 2.1.1.-.2.1.3., 2.1.5. - 2.1.6. пункту 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за результатами проведення невиїзної перевірки податковим органом складається акт, який стверджує факт проведення невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, який повинен відображати таку інформацію як місцезнаходження суб'єкта господарювання (місце розташування об'єкта власності, щодо якого проводиться перевірка), повне і скорочене найменування суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів, підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів, посади, назва структурного підрозділу, назва органу державної податкової служби, звання, прізвища, імена, по батькові посадових осіб, що проводять перевірку, тип перевірки (невиїзна документальна, виїзна планова чи позапланова перевірка). Складені позивачем акти перевірки від 21.12.2007 року відповідають всім зазначеним вимогам вказаного вище нормативного акту.
Посилання позивача на порушення підпунктів 2.2.11. та 2.2.18 пункту 2 вказаного Порядку … стосовно не зазначення методу перевірки (суцільний, вибірковий) також є необґрунтованим, оскільки в актах зазначено податкову декларацію за відповідний період, її вхідний номер та дату, що свідчить про застосування вибіркового методу перевірки.
Помилковим є посилання позивача на порушення відповідачем підпункту 6.1.7. пункту 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних(фінансових санкцій органами державної податкової служби, оскільки затримка сплати узгоджених сум податкового зобов'язання здійснена по дев'яти податковим деклараціям, то й податкових повідомлень-рішень надіслано також дев'ять.
Судом відхиляються доводи позивача стосовно відсутності повноважень у податкового органу з приводу зміни цільового призначення грошових коштів, перерахованих платником податку, оскільки пунктом 7.7. статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Отже, саме зазначеною нормою надано право податковому органу змінювати призначення платежу, направляти перераховані позивачем грошові кошти спочатку на погашення наявного податкового боргу, за його відсутності -в погашення податкових зобов'язань. Наявність у нього податкового боргу позивачем не заперечується та підтверджується висновком експерта від 20.02.2009 року.
Ухвалою господарського суду від 29.07.2008 року (а.с.100-101) була призначена судово-економічна експертиза, на вирішення якої були поставлені наступні питання:
1. Чи були в наявності податкові зобов'язання платника податку станом на 27.12.2006 року (акт інвентаризації від 27.12.2006 року) та якими первинними документами податкове зобов'язання підтверджується?
2. Чи вірно визначено податковим органом сума штрафних санкцій по оспорюваним податковим повідомлення-рішенням з врахуванням податкового зобов'язання платника податку та здійснених ним відповідних платежів до бюджету?
Експертом підтверджено правомірність висновку акту щодо порушення позивачем граничних строків погашення узгодженого податкового зобов'язання та сум нарахованих штрафних санкцій (а.с.110-112).
Отже, суд вважає доведеним факт порушення позивачем вимог пункту 5.3.1. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Пунктом 17.1.7. статті 17 вказаного закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З огляду на вищезазначене, до позивача правомірно застосовані штрафні санкції за порушення граничних строків погашення узгоджених податкових зобов'язань.
Оскільки, оспорювані рішення прийняті в межах повноважень, відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, підстави для їх скасування відсутні. В задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л.I.Васильєва