01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.09.2008 № 6/147
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Рєпіної Л.О.
Буравльова С.І.
при секретарі: Волуйко Т.В.
За участю представників:
від прокуратури -Гаврошенко Г.В.
від Київської міської ради-Шедевська Ж.Е.
від відповідача -Філон В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2008
у справі № 6/147 (Ковтун С.А.)
за позовом Прокуратура Святошинського району міста Києва
до Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району
третя особа позивача
третя особа відповідача
про звільнення самовільно займаної земельної ділянки
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року (суддя Ковтун С.А.) задоволено позов прокуратури Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та зобов'язано комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту „Автопарк-Сервіс” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (0,2 га) по вул. Строкача, 8 у м. Києві, яка використовується під розміщення автостоянки та передати ділянку на баланс Київради. Рішення суду обґрунтовується висновком про те, що комунальне підприємство „порушує інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання”. Суд вказує, що оскільки відповідач не має відповідного документа який засвідчує право на користування земельною ділянкою під зведену автостоянку, то таке користування є самовільним і незаконним, а громадяни та юридичні особи, які допустили це порушення, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач просить рішення скасувати, а в позові відмовити. КП „Автопарк-Сервіс” заперечує самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.03.2003 року №531 було надано дозвіл відповідачу на оформлення права користування земельними ділянками для будівництва і експлуатації автостоянок і необхідні документи тривалий час знаходяться в Головному управлінні земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) на оформленні і, відповідно до чинного законодавства, мають розглядатись в місячний строк.
В засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтвердили свої попередні міркування.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційно господарського суду встановила наступне.
Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту „Автопарк-Сервіс” Святошинського району м. Києва створено з метою яка в повній мірі відображена в його назві і зареєстровано як юридичну особу 23.10.2002 року (а.с. 12-27) . Підприємство є також правонаступником ДП „Київавто-Сервіс” Ленінградського району, заснованого на власності громадської організації „Київського міського об”єднання автомобілістів „Київавто” (а.с. 22).
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.03.2003 року №531 за погодженням з Київським міським комунальним підприємством „Київпарксервіс” на відповідача покладено обов”язки приєднаного правопопередника (ДП „Київавто-Сервіс”) як замовника і зобов”язано відповідача завершити вирішення в установленому порядку питання оформлення права користування земельними ділянками для будівництва і експлуатації автостоянок, підземних паркінгів з автостоянками у Святошинському районі м. Києва. У перелік об'єктів поруч з іншими до вказаного розпорядження включено і спірну земельну ділянку по вул. Строкача, 8 (а.с. 37). Рішення державних адміністрацій (ст.ст. 118,119 Конституції України) та органів місцевого самоврядування (ст.ст. 143,144 Конституції України) які прийняті в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання на відповідній території.
За облаштовану автостоянку і на виконання розпорядження КМДА № 531 відповідачем сплачуються земельні податки, виготовлено топографічно-геодезичні і кадастровий плани, зібрано висновки СЕС, Головного управління охорони культурної спадщини, екології та природних ресурсів, тощо.
Таким чином, відповідач, як правонаступник, отримав в своє управління передані органами влади реально існуючі автомобільні стоянки, оформлення документів землекористування на які не завершено, а його завершення залежить саме і від органів державної влади та самоуправління і відповідач не втратив право на належне оформлення землевідводу. Отже, твердження про самовільне зайняття земельних ділянок не відповідає обставинам справи, в спірному випадку має місце використання земельних ділянок без завершення оформлення правоустановчих документів при бездіяльності і неузгодженості дій органів управління і ними створених структур.
Прокуратурою Святошинського району при подачі позову в якості позивача визначено Київраду, яка не входить до територіальної компетенції прокуратури району, а в самій позовній заяві не визначено конкретних обставин порушення державних інтересів в діях чи бездіяльності відповідних суб'єктів правовідносин, не надано оцінки тим обставинам, що відповідач діяв на виконання рішень самих органів влади, які створили його для відповідної мети.
Побудувавши своє рішення на нормативному позитивізмі суд першої інстанції ввійшов у суперечність з вимогами загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України). Так, механічно аналізуючи чинне законодавство (ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”) в частині визначення і застосування поняття „самовільне зайняття земельних ділянок” як будь- якої дії по користуванню ділянкою без правоустановчих документів, суд не усвідомив принципи та цілі цих норм, що лежать в основі їх прийняття.
В дійсності цими нормами законодавець переслідує мету припинення порушення земельного законодавства, що посягає на права та законні інтереси власників і користувачів землі. Але комунальне підприємство, яке використовує землю відповідно до волі компетентних органів і на користь суспільства, не допускало посягання (захоплення, привласнення, пошкодження) будь-чиєї власності. І прокурор і позивач уникають пояснень того: хто і чому створив позивача і наділив його функціями управляти відповідними автостоянками. Зміст терміну „посягання на землю” не може розкриватись лише відсутністю формального посвідчення, форма не може існувати без змісту, інакше б право стало абсурдним. В даному випадку зміст існує і розкривається рядом послідовних рішень і дій, але без фіксації обумовленої завершальної форми. Отже, існує тимчасовий недолік форми, а не змісту.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції проігнорував принцип справедливості (як дії на підставі об'єктивних фактів і неупередженості), бо створивши комунальне підприємство спеціально для утримання автостоянок і наділивши його вже існуючими майданчиками із зобов'язанням завершити документальне їх оформлення, відповідні органи влади діяли несправедливо, одночасно висуваючи за цих обставин звинувачення комунальному підприємству у відсутності посвідчення та у „самовільному зайнятті земельної ділянки” і замовчуючи обставини того, що саме ці органи управління сприяють цим порушенням. (а.с. 3). Також, з огляду на зміст ст.3 Цивільного Кодексу України, не є розумним і раціональним з боку органів влади і управління перешкоджати у законному оформленні землі шляхом своєї бездіяльності в зв'язку з довготривалим розглядом поданих документів, що не може позитивно впливати на виробничий процес підприємства, стримує належне виконання важливої технологічної і соціальної функцій у забезпеченні збереження і користування транспортом у мегаполісі.
Таким чином, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи та принципам верховенства права і суперечать змісту застосованих норм, тому рішення має бути скасоване з відмовою у позові.
Керуючись ст. 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2008р. у справі № 6/147 скасувати.
2. У позові прокуратурі Святошинського району м. Києва в інтересах
держави в особі Київської міської ради - відмовити.
3. Справу № 6/147 повернути господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Рєпіна Л.О.
Буравльов С.І.