"05" травня 2009 р.
11:30
Справа № 1/210/08
м. Миколаїв
За позовом: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню
та газифікації “Миколаївгаз”.
/54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159/.
До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві
/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/
про: скасування податкових повідомлень -рішень від 31.10.2007р. № 00011239/0, № 00011339/0, № 00011439/0, № 00011539/0, № 00011639/0, № 00011739/0, № 00011839/0, № 00011939/0, № 00012039/0, № 00012139/0, № 00012239/0, № 00012339/0.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Сорогіна А.В.
Представники:
Від позивача: Чирков В.П., довіреність від 01.01.2009р.
Від відповідача: Чаричанський П.О., довіреність від 11.06.2008р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень: від 31.10.2007р. № 00011239/0, № 00011339/0, № 00011439/0, № 00011539/0, № 00011639/0, № 00011739/0, № 00011839/0, № 00011939/0, № 00012039/0, № 00012139/0, № 00012239/0, № 00012339/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, обґрунтовуючи свій позов тим, що у податкового органу відсутні повноваження з приводу зміни цільового призначення грошових коштів, перерахованих платником податків, податкове повідомлення-рішення за аналогічне порушення прийняте не одне, а декілька, що є порушенням Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.
Відповідач позов не визнає з тих підстав, що позивачем порушено вимоги пункту 5.3.1. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо строків погашення узгодженого податкового зобов'язання, що відповідно тягне за собою застосування штрафної санкції, передбаченої пунктом 17.1.7. статті 17 цього закону (т.1 а.с.47-49, 51-52). Пункт 7.7. статті 7 вищезазначеного закону передбачає погашення податкового боргу попередньо поточним зобов'язанням.
Розглянувши надані сторонами і витребувані судом докази, висновок експерта, заслухавши доводи представників сторін у судовому засіданні - суд
відповідач здійснив виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року , про що склав акт від 22.10.2007 року (т.1 а.с.10-135).
За результатами перевірки позивачу направлено податкові повідомлення-рішення від 31.10.2007р. № 00011239/0, № 00011339/0, № 00011439/0, № 00011539/0, № 00011639/0, № 00011739/0, № 00011839/0, № 00011939/0, № 00012039/0, № 00012139/0, № 00012239/0, № 00012339/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, які позивач просить скасувати.
Оскільки відповідач проти позову заперечує, то відповідно до вимог пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України на нього покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо відповідності оспорюваних рішень вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного:
у відповідності з пунктом 5.3. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків повинен погасити податкове зобов'язання протягом 10 днів з дати його узгодження.
В акті перевірки від 22.10.2007 року (т.1 а.с.74-76) відповідачем зазначено про порушення вказаної вище норми закону -погашення узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість поза межами граничних строків на загальну суму 1 387 940 грн.
Суд погоджується з даним висновком акту: в таблиці № 58 (т.1 а.с.74-76) відповідачем зазначено звітний період, назва документа, на підставі якого здійснювалось узгодження податкового зобов'язання, сума податкового зобов'язання, граничний термін сплати, дата сплати, найменування документа, що свідчить про перерахування коштів та сума перерахованих коштів. Вказані дані позивачем не оспорюються.
У графі 7 відповідач вказав кількість днів прострочення погашення узгодженої суми зобов'язання, з чим не погоджується позивач, посилаючись на те, що ним погашались зобов'язання, вказані в податкових деклараціях, своєчасно, на підставі платіжних доручень, в яких було зазначено призначення платежу, відповідач неправомірно змінив призначення платежу, та зарахував вказані кошти в рахунок погашення податкового боргу.
Суд вважає вказані доводи позивача такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки пунктом 7.7. статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Отже, саме зазначеною нормою надано право податковому органу змінювати призначення платежу, направляти перераховані позивачем грошові кошти спочатку на погашення наявного податкового боргу, за його відсутності -в погашення податкових зобов'язань. Наявність у нього податкового боргу позивачем не заперечується та підтверджується висновком експерта від 10.02.2009 року.
Ухвалою господарського суду від 29.07.2008 року господарським судом була призначена судово-економічна експертиза, на вирішення якої були поставлені наступні питання: 1.Чи вірно вказано в розрахунку штрафних санкцій сума податкового зобов'язання позивача? 2. Чи вірно визначена податковим органом сума штрафних санкцій по оспорюваним податковим повідомлення-рішення з врахуванням податкового зобов'язання платника податку та здійснених ним платежів до бюджету? (т.2 а.с.32-33).
Експертом підтверджено правомірність висновку акту щодо порушення позивачем граничних строків погашення узгодженого податкового зобов'язання та сум нарахованих штрафних санкцій (т.2 а.с.37-43).
Отже, суд вважає доведеним факт порушення позивачем вимог пункту 5.3.1. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Пунктом 17.1.7. статті 17 вказаного закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З огляду на вищезазначене, до позивача правомірно застосовані штрафні санкції за порушення граничних строків погашення узгоджених податкових зобов'язань.
Помилковим є посилання позивача на порушення відповідачем підпункту 6.1.7. пункту 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних(фінансових санкцій органами державної податкової служби, оскільки затримка сплати узгоджених сум податкового зобов'язання здійснена по податковому повідомленню-рішенню та кільком податковим деклараціям та уточнюючим розрахункам, то й податкових повідомлень рішень надіслано також 12.
Оскільки, оспорювані рішення прийняті в межах повноважень, відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, підстави для їх скасування відсутні. В задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л.I.Васильєва