09 грудня 2013 року справа № 823/3609/13-а
м. Черкаси
09 год. 10 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Орленко В.І.,
при секретарі - Кулинич Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, що не пов'язане з банкрутством,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась державна податкова інспекція у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач більше одного року не подає органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності, що відповідно до статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та, як наслідок, проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив заяву, в якій просить суд провести засідання без участі представника інспекції, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи за адресою: 19602, Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Суворова, буд.27, в судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Черкаською районною державною адміністрацією 30.09.2002р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Черкаському районі як платник податків і зборів з 30.09.2002р. за №2157.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Статтею 128 Господарського кодексу України, в свою чергу, також встановлено обов'язок громадянина-підприємця своєчасно надавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Так, згідно зі статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-XII від 25.06.1991р., що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, одним з обов'язків платників податків визначено подання до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів і відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю до 01.01.2012р. здійснювалося у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 (далі по тексту - Декрет № 13-92). Пунктом 4 статті 14 Декрету № 13-92 передбачено, що громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом.
Порядок подання податкових декларацій до 01.01.2011 р. визначений в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 р. (далі по тексту - Закон № 2181-III). Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Пунктом 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до пункту 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Разом з тим, в порушення вищезазначених правил здійснення господарської діяльності, з моменту державної реєстрації підприємницької діяльності відповідач не подавав податкову звітність до органів державної податкової служби, що підтверджується довідкою позивача від 07.11.2013р. №4866/17-022 «Про неподання звітності до органів державної податкової служби».
При цьому, як вбачається з наданої позивачем довідки від 07.11.2013р. №4867/17-022 станом на 07.11.2013р. відповідач не має заборгованості перед бюджетом зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., що є спеціальним в частині регулювання відносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, в свою чергу, визначено, що неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону є однією з підстав для постановлення рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, на підставі якого проводиться державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до п.п. 20.1.37. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Пунктом 67.2. ст. 67 Податкового кодексу України також визначено, що контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
З урахуванням наведених норм, а також того, що відповідач не подавав до державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності більше одного року, вказані дії порушують встановлені законодавчими актами правила здійснення господарської діяльності та є підставою для припинення такого суб'єкта господарювання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.І. Орленко