Справа: № 2а-17963/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
26 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування в частині розпорядження про застосування заходу впливу,-
Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - НАСК "Оранта") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просив скасувати розпорядження відповідача від 22 листопада 2012 року № 2345 про застосування заходу впливу в частині порушення вимог статті 29, пункту 30.1 статті 30 та пункту 36.2, 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо виплати НАСК «Оранта» страхового відшкодування не в повному обсязі по справі ОСОБА_2
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) надійшла скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 про бездіяльність НАСК «Оранта» в частині виплати страхового відшкодування за зобов'язаннями, що виникли за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07 грудня 2011 року № АВ/2165938, (далі - поліс) забезпечення за яким є транспортний засіб марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1. Страхувальник за полісом ОСОБА_4
13 січня 2012 року за участю вищевказаного автомобіля та автомобіля марки «Опель Астра», державний номер НОМЕР_2, що належить громадянину ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль останнього зазнав механічних пошкоджень.
16 січня 2012 року до НАСК «Оранта» надійшла заява за № 49 про виплату страхового відшкодування по причині настання 13 січня 2012 року події, що має ознаки страхового випадку, у зв'язку з чим було пошкоджено автомобіль марки «Опель Астра», державний номер НОМЕР_2.
26 січня 2012 року до НАСК «Оранта» надійшло дослідження про оцінку автомобіля № АХ7817ВМ- 26.01/1, в якому міститься висновок про те, що вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Опель Астра», державний номер НОМЕР_2, складає 59 552,53 грн.
14 травня 2012 року до НАСК «Оранта» надійшла заява щодо незгоди з фізичним знищенням згаданого автомобіля та проханням розглянути висновок ХНДІСЕ №436 від 25 січня 2012 року, за яким вартість матеріального збитку становить 45 281,87 грн.
22 травня 2012 року до НАСК «Оранта» надійшло дослідження, в якому міститься висновок про те, що вартість пошкодженого автомобіля марки «Опель Астра», державний номер НОМЕР_2, складає 42 400,00 грн.
Згідно із страховим актом НАСК «Оранта» від 05 червня 2012 року № ОЦВ-12-583/1 вищезазначену подію було визнано страховою та визначено страхове відшкодування у розмірі 17 152,53 грн., що підлягає виплаті заявнику.
За результатами проведення перевірки дотримання НАСК «Оранта» законодавства у сфері фінансових послуг, відповідачем було складено акт перевірки від 12.10.2012 року № 259/13-10/13/6, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог абзацу 1 пункту 36.2 та пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині несвоєчасної виплати ОСОБА_2 страхового відшкодування та невиплаті йому пені.
На думку відповідача, НАСК «Оранта» повинна була прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування за наявності страхової події та здійснити виплату постраждалому ОСОБА_2 у строк до 16 квітня 2012 року, однак згідно платіжного доручення від 10 серпня 2012 року п/д № 53286, страхове відшкодування ОСОБА_2 було виплачено лише 10 серпня 2012 року. При цьому, за твердженням відповідача страхове відшкодування ОСОБА_2 було виплачено не в повному розмірі.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (із змінами та доповненнями).
Так, страховиками згідно з підпунктом 1.2 статті 1 вказаного Закону є страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За приписами Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР, страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 9 вказаного Закону, страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Положеннями частини першої статті 988 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Отже, здійснення страхової виплати є виконанням договірного зобов'язання за договором страхування, істотною умовою якого, згідно ст. 982 Цивільного кодексу України, є розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума).
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, відповідно до Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова компанія, надаючи послуги із страхування, у разі настання страхового випадку здійснює не відшкодування матеріальних збитків, які понесла застрахована особа, а страхові виплати, розмір яких визначається в установленому порядку в розмірі матеріальних збитків, понесених застрахованою особою.
Порядок визначення розміру матеріальних збитків врегульований договором страхування, укладеним між страховиком та страхувальником та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним (із змінами і доповненнями).
Згідно Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, імовірний розмір страхової суми визначається на основі результатів аналізу умов договору страхування в цілому, для окремого страхового випадку, групи страхових випадків, а також врахування особливостей фізичного стану майна, його поточного використання, впливу зовнішніх факторів на формування ринкової вартості майна тощо. Для визначення ймовірної страхової суми можуть використовуватися ринкова вартість або неринкові види вартості.
Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем при настанні страхового випадку не було дотримано вимог абзацу першого пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком обов'язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-гранспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування і регламентної виплати та виплатити його та вимог пункту 36.5 статті 36 вказаного Закону в частині несплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідачем було винесене у межах компетенції та повноважень із дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав для визнання його протиправним та скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування в частині розпорядження про застосування заходу впливу, слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування в частині розпорядження про застосування заходу впливу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик
Повний текст постанови виготовлено - 02.12.13р.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Ключкович В.Ю.
Петрик І.Й.